Справа № 347/190/26
12.02.2026 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про притягнення до адміністративної відповідальності директора Косівського районного підприємства «Райагроліс» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором Косівського районного підприємства «Райагроліс» по ч.2 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення №ПЗ/ІФ/12462/0205/П/ПТ від 16.10.2025 року ОСОБА_1 будучи директором Косівського районного підприємства «Райагроліс» вчинив порушення вимог законодавства про працю, а саме 04.04.2025 року у Косівському РП «Райагроліс» було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань оплати праці. Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що у Косівському РП «Райагроліс» допущено порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме в Косівському РП «Райагроліс» існує заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками та заробітна плата працівникам здійснювалася не в першочерговому порядку.
Заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками та заробітна плата працівникам здійснювалася не в першочерговому порядку.
За результатами проведеного позапланового заходу контролю було складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю). Директору Косівського РП «Райагроліс» внесено припис з вимогою усунути порушення та дотримуватись вимог законодавства про працю. На директора Косівського районного підприємства «Райагроліс» ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.04.2025 року №ПЗ/ІФ/3845/0205/П/ПТ за частиною 1 статті 41 КУпАП, який було направлено на розгляд до Косівського районного суду.
16.10.2025 року під час проведення позапланового заходу державного контролю встановлено, що у Косівському РП «Райагроліс» повторно допущено порушення вимог частини першої статті 10 ЗУ № 2136.
Так, частиною першою статті 10 ЗУ № 2136 передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Норми законодавства про працю, які не суперечать нормам ЗУ № 2136, повинні бути дотримані всіма суб'єктами господарювання.
Згідно частини першої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 ЗУ «Про оплату праці» виплата заробітної плати проводиться регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Адміністрацією Косівського районного підприємства «Райагроліс» надано інформацію про рух коштів, відповідно до якої станом на 16.10.2025 у Косівського районного підприємства «Райагроліс» існує заборгованість з виплати заробітної плати за березень 2025 року - серпень 2025 року перед 69 працівниками на загальну суму 248,4 тис. грн.
Також, станом на 16.10.2025 року працівникам Косівського районного підприємства «Райагроліс» заробітну плату за вересень 2025 року виплачено не в повному обсязі, чим порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ № 2136, за що відповідальність передбачена частиною 2 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, причини його неявки не відомі, заяв, які перешкоджають розгляду справи, від нього до суду не надходило.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Отже, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу суддя вирішив розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі наявної сукупності доказів.
Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення вимог законодавства про працю та охорону праці за що санкцією статті визначено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
За змістом ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення тощо.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення суд не може вийти за межі вказаного у протоколі складу правопорушення та його кваліфікації, як і не має права збирати інші докази. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення (ч.2 ст.251 КУпАП).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Судом досліджено письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення (а.с.3-5); акт проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) №ПЗ/ІФ/12462/0205 від 16.10.2025 року (а.с.6-17); інформацію Косівського РП Райагроліс (а.с.18-20); копію протоколу про адміністративне правопорушення №ПЗ/ІФ/3845/0205/П/ПТ від 04.04.2025року (а.с.21-22); копію супровідного листа (а.с.23); копію постанови від 02.10.2025 року по справі №347/729/25 (а.с.23-24).
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли до суду 29.01.2026 року.
Згідно з ч.2 ст.38 КУпАП Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
В той же час, оскільки станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення минуло понад три місяці з дня вчинення/виявлення правопорушення то на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.
Натомість, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Вивчивши матеріали справи суддею встановлено, що відповідно до копії постанови від 02.10.2025 року по справі №347/729/25 суддею Кіцулою Ю.С. розглядалася справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.04.2025року №ПЗ/ІФ/3845/0205/П/ПТ за частиною 1 статті 41 КУпАП. Цією постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Частина друга статті 41 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за повторне протягом року вчинення порушення вимог законодавства про працю та охорону праці.
За правилом ст. 35 КУпАП під повторним вчиненням адміністративного правопорушення слід розуміти повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Наведене свідчить, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 2 ст. 41 КУпАП, як вчинення порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тобто особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення, у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 41 КУпАП, адже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені ч. 1 ст. 41 КУпАП
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Крім того, судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки він не піддається адміністративному стягненню.
Керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280 КУпАП, суддя
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.2 ст.41 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д.С. Драч