Справа № 197/1405/25
Провадження № 2/197/24/26
11 лютого 2026 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , на день його смерті залишилось спадкове майно - земельна ділянка площею 5.06 га. Інших спадкоємців, окрім позивача, немає. У жовтні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу Корнієнка Ю.В. із заявою про прийняття спадщини. Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки був пропущений шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, а також не надано документів, які підтверджують родинні відносини. До жовтня 2019 року позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини, через неможливість надати правовстановлюючих документів, а саме документів на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 та свідоцтво про народження позивача. Тільки у жовтні 2019 року позивач виявив правовстановлюючий документ - Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2 . Свідоцтво про народження також не зміг надати, оскільки в свій час його надав при вступі до війського училища. Витяг з актового запису не зміг надати, оскільки реєстрація здійснювалась органом актів цивільного стану в Казахстані. Тільки 21.10.2021 отримав дублікат свідоцтва про народження. Крім того, позивач зазначає що хворіє, перебуває на обліку у лікаря. Також перешкодою для звернення до нотаріуса є збройна агресія Російської Федерації. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22.01.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач до суду не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. 28 січня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач явки свого представника не забезпечив. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. 14 січня 2026 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Проти позову не заперечує. При цьому, 27.01.2026 на адресу суду, через систему "Електронний суд", надійшли письмові пояснення, згідно з яким відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. 02 лютого 2026 року від представника відповідача на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 21.10.2021, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_3 (а.с. 5).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області від 16.11.2016, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 15 (а.с.7).
Згідно відповіді № 552/01-16 від 04.11.2019 приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу Корнієнка Ю.В., на усне звернення ОСОБА_1 про прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз'яснено, що вказана заява прийнята бути не може у зв'язку з пропуском шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, окрім того не надано документи, які підтверджують право на спадкування за законом (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого районним управлінням юстиції Дніпропетровської області від 12.11.2004, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 198 (а.с. 17).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька, вказавши відповідачем Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Відповідно до ст.ст. 51, 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право за клопотанням позивача замінити неналежного відповідача на належного, який має відповідати у спорі, залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ЦПК України).
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до довідки виконавчого комітету Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області № 1236 від 24.10.2019 (а.с. 13), на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані невістка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та онук ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому, ч. 1 ст. 1266 ЦПК України передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Онук спадкодавця ОСОБА_5 є спадкоємцем за правом представлення згідно ст.1266 ЦК України, у разі смерті його батька (матері) - дитини спадкодавця. З огляду на наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (матері позивача) та відсутність відомостей щодо інших дітей спадкодавця, не виключається наявність підстав для спадкування онуком за правом представлення або в іншому порядку, визначеному законом.
При цьому судом не встановлено та матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що онук ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини. Також він не був залучений позивачем до участі у справі як співвідповідач, попри те, що рішення у справі може вплинути на його спадкові права та обов'язки.
Також з вищевказаної довідки вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 разом з ним була зареєстрована невістка ОСОБА_4 , однак матеріали справи не містять будь-яких відомостей про її статус спадкоємця, подання нею заяви про прийняття спадщини або відмову від неї, наявності спору щодо спадкового майна ОСОБА_2 . Разом з тим, сам факт її реєстрації разом зі спадкодавцем свідчить про можливість наявності у неї інтересу у справі, а тому питання щодо її процесуального статусу також залишилось невирішеним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача і до якої мав би бути пред'явлений даний позов.
Щодо письмових пояснень - заперечення представника відповідача, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для подання відзиву (заперечень) на позов відповідно до вимог статті 178 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, заперечення на позовну заяву подані представником відповідача після спливу встановленого судом процесуального строку. Клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені законом або судом. Згідно з частиною другою цієї статті документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка їх подала, не поновить пропущений строк. Оскільки відповідачем пропущено встановлений судом строк для подання заперечень та не заявлено клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку, що подані заперечення не підлягають прийняттю та залишені буз розгляду.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача, який є неналежним.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (місцезнаходження: с-ще Широке, вул. Соборна, 107, Криворізького району, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04339729) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 12.02.2026.
Суддя М.В. Панчук