справа №757/18567/25-ц
провадження №6/176/11/26
12 лютого 2026 року Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Волчек Н.Ю., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про направлення судового доручення на розшук боржника на території іноземної держави,
09.02.2026 до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області за підсудністю з Печерського районного суду м. Києва надійшла вишезазначена заява, де заявниця просить суд видати судове доручення компетентним органам Чеської Республіки для розшуку боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , направити відповідне доручення через Міністерство юстиції України або інші уповноважені органи для виконання на території Чеської Республіки. Вжити інших необхідних заходів для сприяння встановленню місцезнаходження боржника.
В обґрунтування заяви вказано, що для стягнення заборгованість зі сплати аліментів у сумі 118 106,76 грн. та штрафу у сумі 59 053,38 грн. необхідно встановити місце знаходження боржника ОСОБА_2 для подальшої можливості ініціювання процедури визнання та виконання рішення на території Чеської Республіки.
Відповідно до ст. 477 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 498 ЦПК України визначено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
З викладеного вище вбачається, що направлення судом відповідного доручення можливе у випадку, якщо розгляд справи не закінчено та існують обґрунтовані підстави для вчинення відповідних процесуальних дій, які прямо передбачені нормами чинного законодавства та/або міжнародними договорами, а саме: вручення документів, отримання доказів, проведення окремих процесуальних дій.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів заяви вбачається, що рішення у справі 2-538/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі 1/4 частини доходу щомісяця до повноліття дитини ухвалено Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області, тобто розгляд справи завершено ухваленням рішення.
Виконання рішення здійснюється державним виконавцем Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
При цьому, як вбачається із заяви, до суду звертається стягувач ОСОБА_1 та просить скласти доручення саме про розшук боржника, що приписами ч. 1 ст. 498 ЦПК України не передбачено.
Також, суд звертає увагу заявника, що стягувач має право звернутися до виконавця з вимогою вжити заходів щодо розшуку боржника.
Отже, право звернення до суду з поданням про розшук боржника належить державному чи приватному виконавцю. Стягувачка може ініціювати цей процес, але шляхом звернення до виконавця, який уже офіційно подає відповідне клопотання до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 498 ЦПК України, судя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про направлення судового доручення на розшук боржника на території іноземної держави, повернути особі яка її подала.
Роз'яснивши заявниці право звернутися до виконавця з вимогою вжити заходів щодо розшуку боржника.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.Ю. Волчек