Справа № 212/12602/25
2-а/212/9/26
11 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., представника позивача адвоката Мартинової Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 877 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 23.09.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2025 року притягнуто його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за фактом того, що засобами поштового зв'язку на його адресу було направлено повістку № 4203540 на прибуття 06.07.2025 року об 9:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте вказана повістка повернулася зворотно з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Вважає, що вказана постанова від 03.10.2025 року є безпідставною, незаконною, та такою, що винесена з порушенням матеріального законодавства, оскільки відомості про те, що він був відсутній за адресою куди надсилалася повістка не правдиві.
Ухвалою від 03.11.2025 року було відкрито провадження у справі, та роз'яснено учасникам їх право на подачу відзиву на позов.
Сторона відповідача надала відзив на позовну заяву в якому просили відмовити в позові з огляду на наступне. Зазначила, що наявність у військовозобов'язаного інвалідності не звільняє останнього від виконання правил військового обліку та обов'язку виконання законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Пунктами 9, 9-1, 10 та 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 визначені завдання та функції, які покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відтак до завдань та функцій РТЦК та СП не відноситься контроль оповіщення військовозобов'язаних засобами «Укрпошти». Відповідно до абз.2 пп.2 п. 41 Постанови КМУ №560 - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Акцентувала увагу, що наявність у військовозобов'язаного інвалідності не звільняє його від обов'язку прибути до ТЦК та СП.
Позивач, відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду не з'явилися.
Представник позивача, адвокат Мартинова Н.Ю. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав із підстав, викладених у ній, просила вимоги задовольнити, скасувати постанову № 877 від 03 жовтня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 877 від 03.10.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП за фактом того, що 06.07.2025 року військовозобов'язаний не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, хоча йому було надіслано повістку засобами поштового зв'язку, яка повернулася з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Як підтверджується матеріалами справи, копією повістки № 4203540 від 26 червня 2025 року, надісланої засобами поштового зв'язку, засвідчується, що вона була надіслана ОСОБА_1 та відповідно до довідки Ф 20 «про причини повернення поштового відправлення» повернута 04 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю адресата за місцем свого проживання.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Військовий обов'язок, за визначеннямч.3ст.1Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Згідно зп.1Порядку військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487від 30.12.2022(далі «Порядок»)він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають закордоном. Згідно зп.3цього Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно доп.5 зазначеного Порядку з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система військового обліку). Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 (далі «Правила військового обліку»), визначено зобов'язання призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, серед іншого, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Згідно з ч. 3 ст. 22 вказаного Закону у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає, серед іншого, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи.
Згідно з п. 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі «Порядок проведення призову»), зазначений Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Згідно з п. 6 Порядку проведення призову призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, серед іншого: прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 20 Порядку проведення призову з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: резервісти та військовозобов'язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.
Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для уточнення своїх персональних даних. Пунктом 27 зазначеного Порядку проведення призову передбачено також, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів, з метою, зокрема, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Пункт 34 вказаного Порядку визначає порядок надсилання саме повістки про виклик резервіста або військовозобов'язаного.
Відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ТЦК та СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Тобто мова йде про оповіщення резервіста або військовозобов'язаного.
Зі змісту наведених норм Порядку проведення призову - очевидно, що Порядок ділить громадян по категоріях резервіст, військовозобов'язаний. І мова йде про виклик в порядку, передбаченому п. 21, 27, 34, в тому числі для уточнення даних.
Згідно з п. 3 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян.
Отже, суб'єкт відповідальності за ст. 210-1 КУпАП загальний, тобто громадянин, незалежно від його статусу щодо військового обов'язку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто форма вини у вчиненні адміністративного правопорушення може бути як умисел, так і необережність. У зв'язку з цим суд відхиляє аргумент позивача про відсутність умислу позивача на невиконання обов'язку щодо явки до ТЦК та СП.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У цій справі позивач не довів, що з боку працівників об'єкта поштового зв'язку були допущені якісь порушення під час спроб вручення йому повістки про виклик до ТЦК та СП. Відповідно, суд вважає, що як відповідач, так і працівники об'єкта поштового зв'язку зробили усе від них залежне, щоб вручити повістку позивачу. Суд також враховує, що трекінг поштового відправлення містить відмітку про невдалу спробу вручення повістки.
Як було зазначено вище в цьому рішенні, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить норму про обов'язок усіх громадян, незалежно від їх статусу щодо військового обов'язку, з'являтися за викликом до ТЦК та СП. Подібне правило встановлене пунктом 27 Порядку проведення призову.
Відповідно, суд дійшов висновку про те, що позивач зобов'язаний був з'явитися за викликом до ТЦК та СП, і обставина відсутності умислу позивача щодо неявки не впливає на кваліфікацію бездіяльності позивача (неявки за викликом) як адміністративного правопорушення за ст. 210-1 КУпАП. Тобто у діях позивача наявний склад правопорушення за вказаною статтею.
Водночас, оцінюючи обставини цієї справи, суд враховує таке.
У цій справі статус позивача щодо військової служби, зазначений військово-обліковому документі в електронному вигляді в системі «Резерв +» (в реєстрі «Оберіг») «військовозобов'язаний», дата ВЛК 20.10.2025 року, непридатний, інвалід дитинства, інвалідність третьої групи.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки акту огляду медико - соціальної комісії від 27.07.2016 року, ОСОБА_1 є інвалідом дитинства з 01 серпня 2016 року, група інвалідності: третя, безстроково, протипоказана важка фізична праця, довготривала хода.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з липня 2025 року про жовтень 2025 року отримував пенсію по інвалідності у розмірі 2361 гривня 00 копійок щомісячно.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), практику якого мають враховувати, здійснюючи правосуддя, суди України (ч. 2 ст. 6 КАС України), виснував у своїй практиці розгляду справ «принцип належного урядування». Про цей принцип, зокрема, йдеться у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04; рішення від 20.10.2011): він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси; принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Критерії малозначності - законом не визначені.
Враховуючи норми наведених законів та підзаконних нормативно-правових актів, практику ЄСПЛ та встановлені судом у цій справі обставини, суд вважає, що, хоча у діях позивача є склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, однак саме у цій справі за наявних обставин таке правопорушення можна оцінити як малозначне, а застосоване до позивача покарання (штраф у розмірі 17000 грн) непропорційним (надмірним).
Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що позивач є особою з інвалідністю, яка визнана непридатною до військової служби, форма вини у вчиненні правопорушення позивачем необережна (а не умисел); відсутні шкідливі наслідки правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У цій справі суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача для ефективного захисту його інтересів та вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача, а саме: скасувати Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАПв частині призначеного покарання; звільнити позивача від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням у зв'язку з малозначністю порушення.
Що стосується стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору, суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги, оскільки склад правопорушення, допущеного позивачем наявний.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 2, 9, 22, 25, 72-77, 90, 242-246 КАС України, суд
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову №877 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 03 жовтня 2025 року, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині призначеного покарання.
Звільнити позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складено та підписано 11 лютого 2026 року.
Суддя: Р. В. Дехта