06 лютого 2026 рокуСправа №160/425/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат,-
08.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, в якому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані х її утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, за 2020-2024 р.р. у розмірі 159 497,14 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім грн 14 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», чим останній порушив вимоги Контракту № 9241, а тому зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в ДДУВС.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 300,00 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 отримано позивачем на його електронну адресу, про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
12.01.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків, а саме про сплату судового збору у розмірі 300,00 грн.
Ухвалою від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
20.01.2026 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких ГУНП в Дніпропетровській області просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми витрат, пов'язаних з його утриманням у ДДУВС. У зв'язку із зазначеним, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача такої заборгованості.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 здобував вищу освіту у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ з 2020 року по 2024 рік.
Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 19.08.2020 № 139 о/с відповідача було зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» (назву установи змінено 14.05.2024 на Дніпровський державний університет внутрішніх справ, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298).
15.09.2020 на виконання вимог ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» між Відповідачем, ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області) укладено Контракт № 9241 про здобуття освіти у ДДУВС (далі - Контракт № 9241).
Згідно з наказом ДДУВС від 12.04.2024 № 285 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 12.04.2024 № 397 о/с відповідача призначено на посаду слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18.10.2024 № 1174 о/с відповідача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» перемістити на посаду слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18.09.2025 № 2152 організовано проведення службового розслідування щодо відповідача.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 02.10.2025 № 2295 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП від 18.09.2025 №2152.
ГУНП в Дніпропетровській області 14.10.2025 підписано висновок службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни слідчим слідчого відділення відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у відсутності на службі з 09.09.2025.
04.11.2025 ГУНП в Дніпропетровській області підписано наказ № 2417к про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 10.11.2025 № 1581 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію».
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у сумі 159 497,14 грн, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 №901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад'юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.
Відповідно до пункту 1 Розділу І Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 22.04.2025 №280, Університет є державним закладом вищої освіти зі специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС.
Згідно з пунктом 4 Розділу IV Статуту Університет має право здійснювати підготовку здобувачів вищої освіти для Національної поліції України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, та органів державної влади України, а також на умовах договорів із фізичними і юридичними особами України та за угодами і контрактами, укладеними з фізичними і юридичними особами України та за угодами і контрактами, укладеними із фізичними і юридичними особами зарубіжних країн, за умови отримання відповідних ліцензій на провадження освітньої діяльності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до положень частини першої статті 72 Закону України «Про Національну поліцію» професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 цього Закону).
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (далі - Прядок №261).
Вказаний Порядок затверджений на виконання частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
При цьому, згідно із положеннями пункту 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
За змістом приписів пунктів 4 та 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Згідно із пунктом 8 Порядку №261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача (пункт 9 Порядку №261).
З огляду на викладені норми, суд зазначає, що відповідач перебувала на посаді, віднесеної до публічної служби, від моменту зарахування на посаду курсантів першого курсу з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції» і до звільнення зі служби в поліції, а отже, у цьому випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання пов'язане із питаннями реалізації правового статусу особи.
За таких обставин, питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після його звільнення зі служби в Національній поліції, належить до питання проходження публічної служби такою особою.
Також суд зазначає, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2019 у справі № 810/2610/16 та від 13.03.2019 у справі № 723/18/17, а також Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, яка є обов'язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обов'язок щодо відшкодування витрат за утримання у вищому військовому навчальному закладі також міститься і в Контракті про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ від 15.09.2020 №9241.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач відповідно до пункті 2.3.4.-2.3.5. Контракту 15.09.2020 №9241 взяв на себе зобов'язання після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше трьох років; у разі дострокового розірвання контракту чи звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.
При цьому, за умовами Контракту виконавець (ДДУВС) зобов'язується, зокрема, після відрахування (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у виконавця, за весь термін навчання, а замовник (ГУНП) зобов'язується, зокрема, в разі звільнення особи до відпрацювання нею 3-х років після закінчення навчання видати їй повідомлення із зобов'язанням відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у виконавця під час навчання.
З матеріалів справи слідує, що лейтенант поліції Сайгаченко Данило Сергійович, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом. Відповідача призначено на посаду слідчого відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18.10.2024 № 1174 о/с відповідача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» перемістити на посаду слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2.
На виконання вимог пункту 3 Порядку №261 та умов контракту позивачем після закінчення навчання були здійснені розрахунки фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, медичним, речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Так, відповідно до довідки-розрахунка фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2020-2024 роки, загальний розрахунок складає 159 497,14 грн.
Повідомленням Головного управління Національної поліції України від 10.11.2025 №259208-2025 відповідачу додатково доведено про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ.
Суд одночасно звертає увагу на те, що курсанти, які навчаються в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання Контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відповідач станом на час розгляду справи не здійснив відшкодування вказаних витрат, доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов'язаних з його утриманням у Дніпровському ДУВС, суду не надано.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази сплати суми витрат також не надано.
Наявність правових підстав для припинення стягнення суми витрат судом не встановлено.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб'єкту владних повноважень відповідно до приписів статті 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ (49005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, просп. Науки, 26, код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані х її утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, за 2020-2024 р.р. у розмірі 159 497,14 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім грн 14 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез