Справа № 554/11186/22 Номер провадження 22-ц/814/304/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
09 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Триголов В.М., Чумак О.В.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Прядка Олександра Олександровича, представника ОСОБА_1 , і апеляційною скаргою адвоката Бабенка Юрія Сергійовича, представника ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 (час ухвалення судового рішення з 10:41:01 год 06 травня 2025 року до - 15:50:56 год 16 травня 2025 року; дата виготовлення повного текста рішення - 16 травня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернулась з до суду позовом до ОСОБА_4 , у якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову і збільшення позовних вимог, просила:
виділити із спільної сумісної власності у особисту приватну власність
ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ;
виділити із спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_4 :
-житловий будинок літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.): 80, житловою площею (кв.м.);
- земельну ділянку, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ,
-причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,
-автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ,
-автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, НОМЕР_4 ,
-мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ,
-мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ,
-мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, д.н.з. НОМЕР_7 ;
стягнути із ОСОБА_4 на її користь компенсацію вартості спільного майна у розмірі 596 872 грн.
В обґрунтування позову посилалася на те, що з 10.08.2008 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем. У період шлюбних відносин ними за спільні кошти придбано вказане у позові нерухоме і рухоме майно; після припинення шлюбу між ними не досягнуто згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач не визнає за нею її право на частку у спільній сумісній власності на вищевказане майно, що порушує її майнові права.
У грудні 2022 року ОСОБА_6 пред?явив зустрічний позов, за яким просив:
визнати за ним право приватної особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0, 2132 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0311;
визнати за ОСОБА_7 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;
Вимоги зустрічного позову обгрунтовані неможливістю у добровільному порядку поділити спільне майно, набуте у шлюбі. Зокрема наполягав, що отриманий у спадщину відповідачкою будинок АДРЕСА_3 був реконструйований і переобладнаний за його особисті кошти і за кошти його батька.
Ухвалою суду від 09 січня 2023 року обидва позови об?єднані в одне провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 позов ОСОБА_5 і зустрічний позов ОСОБА_4 задоволені частково.
Поділено спільне майно подружжя наступним чином:
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на:
- житловий будинок АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Буланове.
Визнано об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 право власності на частку квартири АДРЕСА_5 , за кожним.
Визнано об?єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_4 :
-мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ,
-причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,
-автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ,
-автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, НОМЕР_8 ,
-мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ,
-мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ,
-мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 р.в., д.н.з.
НОМЕР_9 порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості транспортних засобів у розмірі 570 288, 50 грн.
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,2132 га, кадастровий номер: 5323281001:01:008:0311.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору у сумі 5 864 грн 33 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 420 грн 32 коп., а всього судових витрат у сумі 33 284 грн 65 коп.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 02 червня 2025 року стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 20 805 грн витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі адвокат Прядко О.О., представник ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду змінити, позовні вимоги первісного позову задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд порушив презумпцію спільності майна подружжя, адже, вирішуючи вимогу стосовно будинку АДРЕСА_2 , суд проігнорував ту обставину, що право власності на цей об?єкт нерухомого майна зареєстроване 23 лютого 2011 року, тобто під час перебування сторін спору у зареєстрованому шлюбі.
Доводи ОСОБА_4 , з якими погодився суд першої інстанції, про те, що придбаний до укладення шлюбу ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_6 за тією ж адресою є одним і тим же об?єктом нерухомого майна, не підтверджені належними і достатніми доказами.
Аналогічним чином, суд помилково погодився із доводами ОСОБА_4 стосовно двох земельних ділянок, розташованих на території садівничого товариства «Ворскла».
Твердження ОСОБА_4 і показання свідків, з якими погодився суд, про те, що подарований йому будинок по АДРЕСА_2 не добудовувався і його технічні характеристики не змінювалися, суперечать наявним у справі письмовим доказам, а саме договору дарування від 09 жовтня 2002 року і технічному паспорту на цей будинок від 29 жовтня 2009 року, з яких слідує, що у період шлюбу, тобто у 2009 році, на місці подарованого ОСОБА_9 дачного будинку був збудований новий будинок вже двоповерховий з іншими технічними характеристиками. З огляду на наведене суд помилково послався на висновки, викладені у постанові ВС від 12 червня 2023 року (справа № 712/8602/19), адже у справі, розглянутій Верховним Судом, спір стосувався гаражу, який був побудований до укладення шлюбу.
Звертається увага на допущену судом першої інстанції описку у визначені вартості транспортних засобів, що призвело до зменшення розміру частки ОСОБА_5 у спільному майні.
В апеляційній скарзі порушено питання про долучення нових доказів, а саме копії технічного паспорту на будинок АДРЕСА_2 , і копії державних актів на дві земельні ділянки в с.Буланово, які були випадково знайдені ОСОБА_8 у червні 2025 року у квартирі АДРЕСА_7 , де мешкає ОСОБА_6 , тому не могли бути подані суду першої інстанції.
У відзиві адвокат Бабенко Ю.С., представник ОСОБА_4 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на необгрунтованість її доводів.
У заперечення доводів апеляційної скарги, які стосуються будинку АДРЕСА_2 , викладені обставини, встановлені судом першої інстанції, і стверджується, що суд першої інстанції ретельно дослідив надані у справу докази і зробив обгрунтований висновок про те, що цей об?єкт нерухомості є особистою власністю ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції у частині поділу транспортних засобів є незаконним, але з інших підстав, ніж ті, що наведені в апеляційній скарзі, оскільки суд безпідставно визнав за сторонами право спільної часткової власності на це майно і одночасно стягнув із ОСОБА_4 компенсацію за частку у спільному майні, адже суд вправі стягнути на користь одного із подружжя грошову компенсацію вартості його частки лише у разі передання у власність всього майна іншому з подружжя.
Окрім того, наголошується, що вартість транспортних засобів встановлена судом на підставі неналежних доказів - аналітичних довідок.
Стверджується, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду з позовом, не вказала повний перелік майна, яке підлягає поділу, а запропонований нею спосіб поділу майна є несправедливим.
З приводу клопотання про долучення нових доказів зазначається, що ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_7 не вселялася, тому не могла випадково знайти зазначені нею документи, які зберігаються у батьків ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі адвокат Бабенко Ю.С., представник ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду у частині поділу такого майна: квартири АДРЕСА_1 ; транспортних засобів; житлового будинку АДРЕСА_3 , ухвалити у цій частині позовних вимог нове рішення згідно вимог зустрічного позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що висновок суду про зміну ОСОБА_7 предмету спору є помилковим, оскільки уточнення і деталізація вимог, які викладені у поясненнях його представника, не є зміною предмету позову, тому суд, відкинувши запропонований 13 січня 2025 року представником ОСОБА_4 варіант поділу майна, не визначився із обсягом спільного майна та його вартістю, а це є ключові обставини, які підлягають встановленню у спорах такої категорії.
Суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про повернення до стадії підготовчого провадження, адже за станом на час розгляду спору по суті суд не встановив обсяг спільного майна подружжя, його вартість та джерела його набуття у власність. Внаслідок такого неправомірного процесуального рішення суду ОСОБА_6 був позбавлений права подавати суду докази у підтвердження своїх доводів і заперечень.
Аналогічним чином суд неправомірно по суті відмовив у задоволенні клопотань представника ОСОБА_4 про призначення у справі експертиз для визначення вартості транспортних засобів і поліпшень нерухомого майна.
Наголошується, що суд необгрунтовано відхилив доводи позову ОСОБА_4 про існування істотних обставин для відступу від рівності часток подружжя у спільному майні.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення нового доказу - розрахунку заборгованості ОСОБА_5 по аліментам, яка за станом на 15 травня 2025 року становила 90 361,82 грн; цей доказ був отриманий ОСОБА_7 після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Стверджується, що рішення суду у частині поділу квартири порівну між сторонами спору суперечить найкращим інтересам дитини, яка проживає із батьком.
В апеляційній скарзі повторно наведені доводи відзиву на апеляційну скаргу адвоката Прядка О.О., представника ОСОБА_5 , щодо незаконності рішення суду у частині одночасного визнання права власності по за кожним із подружжя на спільне майно і стягнення грошової компенсації частки на користь одного із них.
Стосовно рішення суду по квартирі АДРЕСА_7 зазначається, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, якими достеменно підтверджується, що ця квартира була придбана хоча і період перебування сторін у шлюбі, проте з кошти батька ОСОБА_4 , у подальшому за особисті кошти ОСОБА_4 і його батька був проведений ремонт квартири, придбані меблі, побутова техніка, здійснювалася оплата вартості комунальних послуг.
Повторно підкреслюється, що суд позбавив ОСОБА_4 можливості провести експертну оцінку вартості поліпшень спірної квартири, які здійснені за рахунок особистих коштів батька ОСОБА_4 .
Аналогічні доводи - безпідставна відмова суду у призначенні експертизи для встановлення вартості поліпшень садиби, викладені стосовно будинку АДРЕСА_3 .Сорочинці.
Стверджується, що відмова суду врахувати боргові зобов?язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_10 , які визначені судовим рішенням у справі №554/6292/23, суперечать як приписам ст.65 СК України, так і сталій судовій практиці у таких спорах (в апеляційній скарзі зроблено посилання на низку рішень Верховного Суду).
У відзиві адвокат Прядко О.О., представник ОСОБА_5 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_4 .
Звертається увага, що суд не перешкоджав ОСОБА_9 подавати докази на підтвердження його вимог і доводів. Зокрема, суд за його клопотанням призначив оціночну будівельну експертизу для визначення вартості будинку АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 особисто несе відповідальність за те, що не поставив експерту питання про вартість поліпшень будинку на стадії підготовчого провадження.
Відносно доводів апеляційної скарги про неправомірність відмови суду у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, що позбавило ОСОБА_4 подати необхідні докази наголошується, що така дія як повернення до стадії підготовчого провадження не передбачена ЦПК України, єдиною підставою для вчинення такої процесуальної дії був факт зміни ОСОБА_7 представника, проте це не є обставиною, яка свідчить про те, що сторона спору була об?єктивно позбавлена можливості реалізувати своє право на подання доказів у межах підготовчого провадження.
З аналогічних підстав ОСОБА_6 у межах підготовчого провадження не був позбавлений можливості спростувати належними і допустимими доказами визначену ОСОБА_8 на підставі аналітичних довідок вартість транспортних засобів.
Підкреслюється, що у зустрічному позові ОСОБА_4 не ставилося питання про відступлення від рівності часток подружжя, про зарахування боргових зобов?язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_7 , тому суд обгрунтовано ці обставини не досліджував. Спір про визначення місця проживання спільної дитини сторін і стягнення аліментів на її утримання остаточно вирішений Верховним Судом 10 вересня 2025 року. Заборгованість зі сплати аліментів, визначена у довідці державного виконавця від 30 жовтня 2025 року, наразі відсутня, а спір про стягнення із ОСОБА_5 частини боргового зобов?язання на користь ОСОБА_4 вже вирішений судом у справі №554/6292/24.
Висновки суду у частині належності транспортних засобів і квартири АДРЕСА_7 до спільної сумісної власності грунтуються на доказах, яким суд дав належну оцінку.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 10.09.2008 року по 07.12.2022 року (т.4 а.с.62-73).
До майна, відносно якого сторонами заявлені вимоги про його поділ, належать такі рухомі і нерухомі речі:
-квартира, загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., реєстраційний номер 1429407653101, за адресою: АДРЕСА_8 ;
-житловий будинок літ.А-2 за адресою:
АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.): 80, житловою площею (кв.м.): 21,7;
- земельна ділянка загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельна ділянка загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ,
-причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,
-автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ,
-автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, НОМЕР_8 ,
-мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ,
-мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ,
-мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 р.в. д.н.з. НОМЕР_7 ;
-житловий будинок загальною площею 80 кв.м., житловою площею 41, 2 кв.м.,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та в цілому складається з житлового будинку А-1 житловою площею 41,2 кв.м., загальною площею 80, 0 кв.м., прибудови -а, сараю Б, погріба -б, літньої кухні -В, прибудови до літньої кухні -в, сараю-Г, сараю-прибудови -Д, альтанки -Е, вбиральні-Ж, сараю-З, навісу -И, господарських споруд-№1,2,5-7, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 0, 2132 га, кадастровий номер; 5323281001:01:008:0311.
Згідно Договору дарування садового будинку від 09.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А, № 5592, ОСОБА_6 прийняв у дар від ОСОБА_11 , який діяв від імені ОСОБА_12 , садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який в цілому складається із садового будинку А-1, загальною площею 45,90 кв.м., погребу а1,сараю Б, вбиральні В, огорожі № 1-2 (том 1 а.с.54).
Із листа Відділу містобудування та архітектури Полтавської РДА від 19.05.2008 року № 3996 слідує, що відділ не має заперечень щодо проведення реконструкції садового будинку під житловий на АДРЕСА_2 . Вказано, що земельна ділянка під будинком площею 0,0769 належить ОСОБА_9 на підставі Державного акту серії ПЛ № 208372; зобов?язано ОСОБА_4 переоформити документи про право власності на землю з урахуванням зміни цільового призначення ділянки із земель під садівництво на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, зареєструвати об?єкт будівництва (т.1 а.с.74).
Рішенням Тростянецької сільської ради від 24 липня 2008 року № 22 «Про надання дозволу на реконструкцію садового будинку під житловий на АДРЕСА_2 » дозволено ОСОБА_9 виконувати реконструкцію садового будинку під житловий на ділянці площею 0,0769 га по АДРЕСА_2 на території Тростянецької сільської ради; зобов?язано ОСОБА_4 переоформити документи про право власності на землю з урахуванням зміни цільового призначення ділянки із земель під садівництво на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, зареєструвати об?єкт будівництва (т.2 а.с.148-150).
Із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Тростянецькою сільською радою 09.02.2011, та Витягу про державну реєстрацію прав від 23.02.2011 слідує, що за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_9 , загальною площею 80,0 кв.м., з господарськими будівлями у виді погребу погребу а1, убиральні В, сараю В1, вимощення І, воріт № 1-2 (т.1 а.с.75-76).
Згідно звіту про оцінку майна № 32UA-221116-005 від 16.11.2022, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 80,0 кв.м., житловою площею 21.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 365 744 грн (т.2 а.с.36-48).
Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,08 га, яка передана ОСОБА_9 для ведення садівництва, на підставі рішення Тростянецької сільської ради № 35 від 14 січня 2005 року «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки» (т.1 а.с.69).
На вказану земельну ділянку ОСОБА_9 виданий Державний акт серії ПЛ 298372 від 01.03.2005 року (т.2 а.с.150).
Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А, № 1663, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 придбали в рівних частках (по частині) у власність приватизовану земельну ділянку, площею 0,06 га, що знаходиться на території Тростянецької сільської ради Полтавського району, яка належала продавцю ОСОБА_14 на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 046422 від 06.02.2003. Земельну ділянку передано для ведення садівництва (т.1 а.с.55). 15.06.2005 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_13 укладений договір про спільну часткову власність на вказану земельну ділянку, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А, № 1664 (т.1 а.с.56).
Земельна ділянка площею 0,06 га поділена в рівних частках між ОСОБА_7 і ОСОБА_13 , що слідує з Акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 19.07.2005, Акту прийому-передачі межових знаків від 19.07.2005, висновку про відсутність обмежень на використання земельної ділянки від 26.07.2005 (т.1 а.с.62-64), а в подальшому об?єднана із земельною ділянкою, на якій розміщений будинок, з якою вона межувала (0,03 га +0,08 га).
Після об?єднання вказаних земельних ділянок ОСОБА_9 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1167 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , серії ЯМ № 442629 від 13 грудня 2012 року на підставі рішення від 24 листопада 2011 року Тростянецької сільської ради (т.2 а.с.32-33).
Об?єднаній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 532408602:02:004:0048, що слідує із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 311695698 від 05.10.2022 року (т. а.с.23-31).
Згідно Звіту про оцінку майна № 32UA-221117-001 від 16.11.2022, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 532408602:02:004:0048, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 становить 54 243 грн. (том 2 а.с.82-102).
Згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., за реєстровим № 2632, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 311695698 від 05.10.2022 року право власності на квартиру, загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., реєстраційний номер 1429407653101, за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстровано за ОСОБА_7 . Вартість квартири за домовленістю сторін становила 392 000 грн. (а.с.23-31).
Згідно Звіту про оцінку майна № 32UA-221116-002 від 16.11.2022, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_8 , становить 1 168 398 грн (т.2 а.с.70-81).
ОСОБА_3 є працівником поліції та отримує заробітну плату, що слідує із Довідок про доходи за 2016-2022 р.р. (2016 рік- 76 519, 61 грн., 2017 рік - 109 141, 77 грн., 2018 рік - 128 244, 25 грн., 2019 рік- 168 026, 77 грн., 2020 рік - 200 083, 64 грн., 2021 рік - 182 586, 20 грн., 2022 рік - 475 158, 48 грн.) (т.2 а.с.17-23).
У довідці від 26.11.2021 року вказано, що ОСОБА_6 працює в ПП «Автоварта» з 12.05.2014 року, займає посаду директора та заробітна плата з 01.05.2021 року по 31.10.2021 року склала 150 000 грн (т.1 а.с.53);
У довідці від 01.12.2022 року вказано, що ОСОБА_6 працює в ПП «Автоварта» з 24.05.2017 року, займає посаду директора, заробітна плата, зокрема, за 2021 рік - 97 205, 70 грн (т.1 а.с.78).
Згідно аналітичної довідки СПД ФОП ОСОБА_15 від 12 грудня 2022 року вартість мотоцикла GEON X-ROAD 250, 2018 року випуску, становить 41 558 грн (том 2 а.с.119-121); вартість причіпу ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, становить 30 839 грн (т.2 а.с.123-125); вартість автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, становить 208 080 грн (т.2 а.с.103-105); вартість автомобіля NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, становить 605 940 грн (т.2 а.с.106-108); вартість мотоцикла HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, становить 175 900 грн (т.2 а.с.116-118); вартість мотоцикла HONDA CBR 600, 2000 року випуску, становить 78 260 грн (т.2 а.с.113-115); вартість мотоцикла SUZUKI GSX 1300R, 2000 року випуску, становить 155 336 грн (т.2 а.с.109-112).
Як слідує із повідомленням РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області від 23.01.2023 за вих. № 31/16-7-3аз, мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, д.н.з. НОМЕР_7 , 17.11 2022 був перереєстрований на іншу особу 17.11.2022, а автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, був перереєстрований на іншу особу 02.12.2022 (т.2 а.с.169),
Із повідомлення ГСЦ МВС № 31/128А3-1420-2025 від 20.01.2025 слідує, що із власності ОСОБА_4 також вибули і мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, дата перереєстрації на нового власника 07.05.2024, мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, дата перереєстрації на нового власника 23.08.2024 (т.4 а.с.116).
Із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2019 року, виданого Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л.М., за № 775, вбачається, що ОСОБА_3 набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та в цілому складається з житлового будинку А-1 житловою площею 41,2 кв.м., загальною площею 80, 0 кв.м., прибудови -а, сараю Б, погріба -б, літньої кухні -В, прибудови до літньої кухні-в, сараю-Г, сараю-прибудови -Д, альтанки -Е, вбиральні-Ж, сараю-З, навісу -И, господарських споруд-№1,2,5-7, розташованих на приватизованій земельній ділянці, що належала ОСОБА_16 (т.1 а.с.233).
Із Договору купівлі-продажу від 10.03.2023, посвідченого Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л.М., за № 144, слідує, що ОСОБА_3 продала частину житлового будинку та частину земельної ділянки під ним ОСОБА_17 (т.4 а.с.21-22).
Згідно висновку судового експерта № 33 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 26.10.2022 судовим експертом Авдєєвою Н.М., ринкова вартість житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , становить 276 560 грн. (т.3 а.с.61-73).
Задовольняючи частково обидва позови, суд першої інстанції виходив з такого.
ОСОБА_7 доведено, що житловий будинок та дві земельні ділянки в АДРЕСА_2 , є його особистою приватною власністю, оскільки фактично набуті ним до шлюбу.
Сам факт перереєстрації будинку із присвоєнням іншої адреси після реконструкції та переоформлення земельних ділянок після їх поділу та об?єднання не є набуттям права власності, а є лише його юридичним оформленням.
ОСОБА_3 не довела, що реконструкція цього будинку була проведена за спільні кошти подружжя та взагалі її вартість, не спростувала, що така реконструкція не була проведена до укладення шлюбу, адже будинок був набутий ОСОБА_7 у травні 2008 року, а шлюб укладений у вересні 2008 року.
Квартира АДРЕСА_7 (актуальна назва - «Героїв України») набута на підставі договору купівлі-продажу під час перебування сторін у шлюбі, тому є спільним майном подружжя, тобто належить кожному з них у рівних частках по 1/2.
Доводи ОСОБА_4 , що вказана квартира є його особистою приватною власністю, оскільки придбана та утримувалася за його особисті кошти, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Факт проживання дитини з батьком та наявність заборгованості у ОСОБА_5 по сплаті аліментів не є підставою для збільшення частки одного з подружжя у спільному майні.
Відчуження набутих у шлюбі транспортних засобів відбулося в період шлюбу без згоди іншого подружжя і ОСОБА_7 не доведено, що кошти від їх реалізації були витрачені в інтересах сім?ї.
Суд відхилив вимоги ОСОБА_4 про зарахування боргових зобов?язань ОСОБА_5 перед ним у рахунок компенсації вартості транспортних засобів, оскільки такі позовні вимоги останнім не заявлялися, таке зарахування може бути реалізовано на стадії виконання судових рішень.
Твердження відповідача, що автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE був переданий відповідачем на потреби ЗСУ, що виручені кошти від продажу автомобіля NISSAN PATHFINDER зі згоди позивачки були між ними розділені, що причіп Лев 183625, 2018 р.в., був придбаний для потреб ПП «Карсад 1» за доходи підприємства, що мотоцикл HONDA CBR 1000RR, мотоцикл HONDA CBR 600 2000 року випуску, мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 року випуску, були у тимчасовому користуванні відповідача, купувалися за особисті кошти його, його друзів або батьків, та що для придбання мотоциклу SUZUKI GSX він взяв кошти у борг у ОСОБА_18 належними та допустимими доказами не підтверджено.
ОСОБА_7 не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що під час шлюбу належне ОСОБА_19 майно - садиба АДРЕСА_3 , істотно збільшилося у своїй вартості, що поліпшення у житловому будинку відбулися за рахунок його особистих витрат.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Згідно ч.1, ч.2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно ч.4, ч.5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позовні вимоги і рішення суду першої інстанції про визнання певного майна спільною сумісною власністю.
У постанові ВП ВС від 23 січня 2024 року (справа № 523/14489/15-ц) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, які не враховані судом першої інстанції.
«70.Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.»
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, апеляційний суд вважає, що наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними для застосування у цьому спорі.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованих висновків у питанні встановлення обсягу спільного майна подружжя, проте помилково у резолютивній частині вказав про визнання об?єктами права спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 , і семи транспортних засобів.
У зв?язку із наведеним рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши із його резолютивної частину указівку про визнання квартири і семи транспортних засобів об?єктами права спільної сумісної власності сторін спору.
З огляду на предмет і підстави обох позовів, а також доводи апеляційних скарг, апеляційний суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.
«За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.» (див. постанову ВС від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц).
«Разом з тим відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Аналіз частини першої статті 62 СК України свідчить, що визнання майна дружини, чоловіка за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя пов'язується із наявністю у сукупності двох умов:
1) істотність збільшення вартості майна. Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;
2) істотність збільшення вартості має бути пов'язана зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 рокуу справі № 453/320/16-ц.
Під трудовими затратами необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність збільшення вартості майна має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
У разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального подорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 рокуу справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).» (див. постанову ВС від 15 грудня 2021 року у справі № 463/5008/17).
«За змістом частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 740/3930/15-ц (провадження № 61-10751св19).
Відповідно до частин першої, третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18). (див постанову ВС від 06 березня 2025 року у справі № 760/25662/21).
«У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
…
суди попередніх інстанцій не врахували, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21).» (див. постанову ВС від 01 березня 2023 року у справі № 359/10855/19).
«У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Позивач обрала спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки спільного майна, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.
Встановивши вказані вище обставини, з урахуванням наведених норм, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що спірний автомобіль входить до складу спільного майна подружжя та оскільки відповідач порушив майнові права позивача на належну їй частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль, відчужив це майно без згоди останньої та використав кошти на власні потреби, дійшов обґрунтованого висновку, що ці права підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відчужувача належної їй частки від вартості цього автомобіля, яка, згідно з актом товарознавчої експертизи по оцінці колісних транспортних засобів від 24 червня 2016 року складає 191 581 грн.
…
Щодо доводів касаційної скарги позивача ОСОБА_4 про наявність підстав для відступлення від рівності часток подружжя слід зазначити наступне.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
…
На підтвердження підстав для відступу від засад рівності часток подружжя позивач посилалася на те, що спільна дитина перебуває на її утриманні, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по сплаті аліментів, що викликало вжиття позивачем додаткових зусиль для організації питань матеріального забезпечення спільної дитини, заборгованість по аліментам була погашена лише 21 листопада 2016 року.
Суд першої інстанції, вважав вказані позивачем достатніми підставами для відступу від засад рівності часток у власності подружжя.
Разом з тим, встановивши, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції заборгованість по аліментам ОСОБА_6 погашена, спільна з позивачем дитина - ОСОБА_10 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач не зверталась з позовом про збільшення розміру аліментів, а доказів того, що стягнутий судовим рішенням розмір аліментів був недостатнім для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини під час розгляду справи суду не надано, апеляційний суд правильно виходив з відсутності підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції у цій частині з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості ? частини спірного автомобіля у розмірі 95 790,50 грн.» (див. постанову ВС від 15 листопада 2018 року у справі № 128/1761/15-ц).
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції по вимогам, заявленим сторонами стосовно житлового будинку АДРЕСА_2 , двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324086202:02:004:0049 і 5324086202:02:004:0048, які розташовані в с.Буланове Полтавської області, а також житлового будинку АДРЕСА_3 , адже належними, допустимими і достатніми доказами у справі підтверджено, що ОСОБА_6 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_2 і дві земельні ділянки у тому ж населеному пункті до укладення шлюбу, а ОСОБА_3 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_3 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, в порядку спадкування.
Ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_3 не довели належними, допустимими і достатніми доказами те, що вартість обох будинків: будинок АДРЕСА_2 і будинок АДРЕСА_3 , за час перебування сторін у шлюбі істотно збільшилася і у таке збільшення були вкладені окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , відповідно.
Доводи апеляційної скарги адвоката Прядка О.О., представника ОСОБА_5 , про те, що будинок АДРЕСА_6 є різними об?єктами нерухомого майна, і у будь-якому випадку будинок АДРЕСА_2 був реконструйований під час перебування сторін у шлюбі не можна визнати обгрунтованими.
Так, у справі відсутні прямі докази про те, що відбулася зміна нумерації будинку АДРЕСА_10 (подарований ОСОБА_9 у жовтні 2002 року) на номер « АДРЕСА_2 , але у будь-якому випадку згідно поданих у справу письмових доказів дозвіл на реконструкцію будинку АДРЕСА_2 наданий ОСОБА_9 у липні 2008 року (до укладення шлюбу. Матеріали справи не містять відомостей (доказів) про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу фактично проживали однією сім?єю, мали спільний побут, спільний сімейний бюджет, а також про те, що будинок АДРЕСА_2 був набутий ними у власність за спільні кошти за час перебування у фактичних шлюбних відносинах до реєстрації шлюбу.
У матеріалах справи також відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, скільки тривала реконструкція будинку, у чому вона полягала та обсяг витрачених ОСОБА_8 власних коштів на реконструкцію будинку чи її власної трудової діяльності у такій реконструкції.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано визнав будинок АДРЕСА_2 особистою власністю ОСОБА_4 , оскільки наявні у справі докази підтверджують лише те, що цей будинок набутий ОСОБА_7 у власність до укладення (реєстрації) шлюбу і реконструйований без особистої фінансової чи власної трудової діяльності ОСОБА_5 , тому факт державної реєстрації права власності на цей будинок у лютому 2011 року (під час перебування у шлюбі) не змінює правовий статус цього будинку - особиста приватна власність ОСОБА_4 .
Обставини набуття ОСОБА_7 у власність двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324086202:02:004:0049 і 5324086202:02:004:0048, які підтверджені належними і допустимими доказами (т.1 а.с.23-31,55,56,69,62-64; т.2 а.с.32-33,150) підтверджують те, що вказані земельні ділянки є його особистою власністю.
Оцінюючи доводи ОСОБА_4 стосовно його особистої (і його батька) участі і вкладу у поліпшення (істотного збільшення вартості) будинку АДРЕСА_3 , суд першої інстанції виконав вимоги ст. 89 ЦПК України і дав належну оцінку поданим ОСОБА_20 доказам - показання свідка ОСОБА_21 (батька ОСОБА_4 ), квитанції на придбання будівельних матеріалів, визнавши їх (ці докази) недостатніми і неналежними, і, відповідно, зробив обгрунтований висновок про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_7 права на частку цього будинку.
Квартира АДРЕСА_7 придбана сторонами у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.13-22), у договорі купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року зазначено, що покупець ОСОБА_6 діє за згодою дружини ОСОБА_5 відповідно до її заяви від того числа; ця угода не містить будь-яких застережень щодо коштів, витрачених на придбання квартири, а надані ОСОБА_7 докази - видаткові накладні, квитанції, товарні чеки, виписки по рахунках у банківській установі, показання свідка ОСОБА_21 , показання свідка ОСОБА_22 , договори про надання комунальних послуг, у сукупності не є достатніми на спростування презумпції спільності майна подружжя. Тому є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя та відсутні підстави для відступу від рівності часток подружжя з огляду тільки на факт проживання ОСОБА_4 із їхньою дитиною у цій квартири і відсутність достовірних даних про те, що присуджений судом і стягнутий у порядку виконання рішення суду розмір аліментів на дитину не є достатнім для її належного утримання.
У суді апеляційної інстанції адвокат Бабенко Ю.С., представник ОСОБА_4 , погодився, що, можливо, заборгованість по аліментам відсутня вже погашена ОСОБА_8 .
Рішення суду першої інстанції по вимогам про стягнення компенсації вартості частки у транспортних засобах, набутих під час шлюбу, і доводи про зарахування боргових зобов?язань.
Судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів встановлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали такі транспортні засоби: мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.06.2018 (вартість - 41 558 грн); причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.08.2018 (вартість 30 839 грн); автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , дата реєстрації 02.09.2020 (вартість - 208 080 грн); автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, НОМЕР_8 , дата реєстрації 26.08.2021 (вартість - 605 940 грн); мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , дата реєстрації 05.06.2018 (вартість - 175 900 грн); мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , дата реєстрації 13.06.2022 (вартість - 78 260 грн); мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , дата реєстрації 07.07.2022 (вартість - 155 336 грн).
Мотоцикли SUZUKI GSX 1300R, HONDA CBR 1000RR і HONDA CBR 600, а також автомобіль NISSAN PATHFINDER відчужені ОСОБА_7 на користь третіх осіб без згоди ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_7 не доведено, що кошти, отримані від продажу вказаних (чотирьох) транспортних, засобів були використані на потреби сім?ї.
ОСОБА_6 не підтвердив належними і допустимими доказами доводи відзиву на первісний позов у частині решти транспортних засобів, право власності на які зареєстроване за ним, а саме: мотоцикл GEON X-ROAD 250, причіп НОМЕР_10 , автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE; обгрунтованих вимог щодо поділу цих транспортних засобів не заявив.
З огляду на наведені обставини, придбані у шлюбі транспортні засоби, які, як правильно встановив суд першої інстанції, є спільною сумісною власністю, слід поділити таким чином: залишити у власності ОСОБА_4 мотоцикл GEON X-ROAD 250, причіп ЛЕВ 183625, автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE і стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості частки усіх транспортних засобів, тому числі відчужених ОСОБА_7 на користь третіх осіб.
Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги адвоката Прядка О.О., представника ОСОБА_5 , про те, що, визначаючи вартість усіх транспортних засобів, суд першої інстанції допустив помилку у розрахунках, адже НОМЕР_11 + 208 080 + 605 940 + 175 900 + 78 260 + 155 336 = 1 295 913, отже буде становити 647 956,50 грн.
З наведених мотивів рішення суду у частині поділу транспортних засобів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині.
Сторонами спору визнається, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 травня 2024 року у справі № 554/6292/23, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, вирішений спір між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про стягнення боргового зобов?язання - стягнуто ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в порядку зворотньої вимоги до солідарного боржника частку боргового зобов?язання за договором про надання споживчого кредиту від 19 серпня 2021 року, яке було сплачено після розірвання шлюбу.
Вказаним судовим рішення встановлено, що ОСОБА_6 після розірвання шлюбу із ОСОБА_8 одноособово сплатив у рахунок виконання зобов?язань за договором про надання споживчого кредиту від 19 серпня 2021 року 176 214,50 грн, тому має право на стягнення із ОСОБА_5 половини сплаченої суми, а саме 98 932,37 грн.
Оскільки питання про стягнення частини спільного боргового зобов?язання вже вирішено судом в окремій справі, то слід погодитися із висновком суду першої інстанції, що зарахування зустрічних вимог є доцільним на стадії виконання обох судових рішень, адже у межах цієї справи такий спір не вирішувався.
Щодо судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_23 був звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Апеляційна скарга ОСОБА_23 задоволена частково, відсоток задоволених позовних вимог встановити неможливо.
Отже, з ОСОБА_24 на користь держави необхідно стягнути 7 443 х 50% = 3 721,50 грн, а іншу суму у розмірі 3 721,50 грн віднести за рахунок держави.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_24 , сплатила 5 954,40 грн судового збору.
Апеляційна скарга ОСОБА_24 задоволена частково, відсоток задоволених позовних вимог встановити неможливо.
Отже, ОСОБА_24 має право на відшкодування 50% судового збору з іншої сторони, однак, враховуючи звільнення ОСОБА_23 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суму у розмірі 5 954,40 х50% = 2 977,20 грн необхідно відшкодувати за рахунок держави.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_24 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 721,50 грн, а за рахунок держави ОСОБА_24 , підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2 977,20 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_24 , на користь держави необхідно стягнути різницю судових витрат у розмірі 3 721,50 - 2 977,20 = 744,3 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).
Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_23 завив про стягнення витрат на правничу допомогу, на день подачі апеляційної скарги, у розмірі 25 000 грн, які складаються з підготовки та подачі апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 22 000 грн та підготовки та подачі двох клопотань про призначення експертизи у розмірі 3 000 грн (а.с.36 т.5).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_24 посилалася на завищеність та необгрунтованість понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_23 .
Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що підготовка та подача апеляційної скарги на рішення суду визначена у розмірі 22 000 грн є завищеною, оскільки не становить великої складності у її складанні з огляду на сталу судову практику у справах такої категорії, зокрема існування сталих правових висновків Верховного Суду, а отже підлягає зменшенню до 6 000 грн.
Підготовка та подача двох клопотань про призначення експертизи визначена у розмірі 3 000 грн також є завищеною, зважаючи на їх необгрунтованість, що встановлено ухвалою апеляційного суду, тому підлягає зменшенню до 500 грн.
Отже, загальна сума витрат на правничу допомогу, яку необхідно відшкодувати ОСОБА_23 , складає 6 500 грн.
Як вбачається з матеріалів справи в апеляційній скарзі ОСОБА_24 , заявила вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 180 грн, які складаються з підготовки і подачі апеляційної скарги без урахування представництва інтересів позивача під час судового розгляду (а.с.91 т.5)
Матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень ОСОБА_23 щодо правильності нарахування та стягнення з нього витрат, понесених ОСОБА_24 , на послуги правничої допомоги, отже, враховуючи висновки, викладені у постанові ВС від 13.03.2025 (справа № 275/150/22), апеляційний суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (за відсутності обгрунтованих заперечень).
Оскільки з ОСОБА_24 на користь ОСОБА_23 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн, а з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 необхідно стягнути 15 180 грн витрат на правничу допомогу, то, враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 необхідно стягнути різницю витрат у розмірі 15 180 - 6 500 = 8 680 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги адвоката Прядка Олександра Олександровича, представника ОСОБА_1 , і адвоката Бабенка Юрія Сергійовича, представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 змінити, а саме виключити з його резолютивної частини указівку про визнання об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 у частині позовних вимог про поділ транспортних засобів скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення по суті заявлених вимог.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виділити із спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_2 мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 і автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості транспортних засобів у сумі 647 956,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_24 на користь держави судовий збір у розмірі 744,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 680 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: В.М.Триголов
Л.В.Чумак