Справа №562/2753/25
Провадження №2/567/79/26
11 лютого 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
з участю
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулося ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ".
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.05.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №1608096 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4500 грн. строком на 360 днів зі сплатою 1,50% в день та зобов'язалась повернути наданий кредит.
Зазначає, що ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , а відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Вказує, що 24.12.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024 в розмірі 28800 грн.
Посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору факторингу до ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024 у розмірі 28800 грн., просить стягнути зазначені кошти з відповідачки.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просив в порядку ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ".
Також позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір у справі та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачці було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідачка правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила укладення договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 4500 грн. строком на 360 днів зі сплатою 1,50% в день та зобов'язалась повернути наданий кредит.
Окрім того, зазначила, що уклала з позивачем мирову угоду, яку виконує та повертає позивачу кошти та у зв'язку з цим просить затвердити зазначену мирову угоду.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні встановлено, що 14.05.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №1608096 про надання споживчого кредиту. Згідно умов вказаного кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 4500 грн., а строк кредиту - 360 днів. Процентна ставка становить 1,50% в день.
Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
З аналізу положень ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі "Підписи сторін".
Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст.207 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №1608096 від 14.05.2024 про надання фінансового кредиту є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України і доказів того, що він оспорювався відповідачем не подано.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки у визначений кредитним договором термін ОСОБА_1 кошти не повернула, то в неї виникла заборгованість за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024 за основною сумою боргу в розмірі 4500 грн.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до умов кредитного договору №1608096 від 14.05.2024, ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,50 % в день.
Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідачки 24300 грн. заборгованості за відсотками за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024.
Оскільки борг по процентам за кредитним договором на даний час ОСОБА_1 не було сплачено, то в цій частині у відповідачки виникла заборгованість перед позивачем.
При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024 відповідачкою не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2024 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1608096 від 14.05.2024 в розмірі 28800 грн.
Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, внаслідок укладання вищевказаного договору факторингу відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло статусу нового кредитора - стягувача за договором №1608096 від 14.05.2024.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка станом на час подання позову не виконала своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором №1608096 від 14.05.2024.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до наданих доказів вбачається, що 10.12.2024 між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. було укладено договір про надання правової та адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту. Згідно зазначеного договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Відповідно до рахунку на оплату правової допомоги згідно договору вартість послуг адвоката за правову допомогу у справі за позовом до ОСОБА_1 становить 10000 грн.
При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Водночас, 05.11.2025 на адресу суду надійшла заява сторін про затвердження мирової угоди та сама мирова угода, за якою сторони домовились про наявність в ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 41222,40 грн., що включає тіло кредиту в розмірі 4500 грн., сума проценті за користування кредитом в розмірі 15120 грн., нараховані проценти за 136 календарних днів в розмірі 9180 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., а всього 41222,40 грн.
В зазначеній мировій угоді сторони визначили порядок погашення боргу відповідно до наступного графіку: 03.11.2025 - 6870,40 грн.; 03.12.2025 - 6870,40 грн.: 03.01.2026 - 6870,40 грн.; 03.02.2026 - 6870,40 грн.; 03.03.2026 - 6870,40 грн.; 03.04.2026 - 6870,40 грн.
Також сторони домовились, що у разі, якщо боржник ОСОБА_1 перестає виконувати свої зобов'язання, щодо щомісячного обов'язкового платежу прописаного в графіку, то ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" має право пред'явити ухвалу суду для примусового виконання на суму залишку заборгованості.
Відповідно до умов цієї угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання спору, та не мають жодних вимог щодо один одного; умови примирення, дії позивача та відповідача не суперечать закону і не порушують чиїх-небудь прав, свобод та інтересів; сторони мають належне уявлення про сутність цієї угоди і всіх її елементів; сторони підтверджують, що вище викладені умови відповідають їх волевиявленню і зумовлюють настання бажаних наслідків, які відповідають їхнім дійсним інтересам.
Мировою угодою передбачено, що вона діє з моменту її затвердження судом і до повного виконання і ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Сторони зазначили, що наслідки укладення мирової угоди їм відомі та у зв'язку з врегулювання спору зазначеною мировою угодою просять провадження у справі закрити.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 мирову угоду підтримала та просить її визнати і закрити провадження у справі, зазначивши, що виконує умови мирової угоди, сплачуючи третього числа кожного місяця по 6870,40 грн. на погашення боргу, про що надала відповідні квитанції за 03.11.2025, 03.12.2025, 03.01.2026, 03.02.2026.
Відповідно до ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
В судовому засіданні встановлено, що сторони уклали мирову угоду на основі взаємних поступок і мирова угода стосується лише прав і обов'язків сторін і предмета позову.
Оскільки умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, то провадження у даній справі необхідно закрити, визнавши зазначену мирову угоду.
На підставі ст.207 ЦПК України, суд
визнати мирову угоду в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до якої сторони визначили порядок погашення боргу відповідно до наступного графіку: 03.11.2025 - 6870,40 грн.; 03.12.2025 - 6870,40 грн.: 03.01.2026 - 6870,40 грн.; 03.02.2026 - 6870,40 грн.; 03.03.2026 - 6870,40 грн.; 03.04.2026 - 6870,40 грн.
У разі, якщо боржник ОСОБА_1 перестає виконувати свої зобов'язання, щодо щомісячного обов'язкового платежу прописаного в графіку, то ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" має право пред'явити ухвалу суду для примусового виконання на суму залишку заборгованості.
Мирова угода діє з моменту її затвердження судом та до повного виконання і ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, або в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали, якщо сторона не була присутня під час проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОК 44559822),
відповідачка - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.