Справа № 367/6071/25
Провадження №2/367/1098/2026
Іменем України
03 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Опанасенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 зернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , за час якого у подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подальше спільне життя з відповідачем не склалося і шлюб було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області № 367/5019/16 від 05 січня 2017 року.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2017 року з відповідача ОСОБА_2 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 19.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що вона самостійно матеріально утримує, виховує доньку, а також забезпечує належні умови для її проживання та розвитку. Однак самостійне утримання дитини стає для позивача дедалі важчим, оскільки з кожним роком зростають витрати на задоволення потреб дитини, зокрема: повноцінне та збалансоване харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття з репетиторами тощо.
Позивач звертає увагу суду на те, що вона має статус особи з інвалідністю III групи. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач відчуває суттєві обмеження у своїх фізичних можливостях та працездатності, що ускладнює її здатність самостійно та повноцінним чином забезпечувати належний рівень матеріального утримання дитини.
Також вказує, що відповідач не бере участі у вихованні та додатковому матеріальному забезпеченні дитини. Він не виконує своїх обов'язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, що покладає додаткову відповідальність на позивача. Проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати, піклуватися та матеріально забезпечувати її.
Позивач наголошує, що домовитися з відповідачем про збільшення розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини, є неможливим, тому вона вимушена звернутися до суду із даною позовною заявою з метою захисту права дитини на належне утримання з боку батька.
Позивачу відомо, що на даний час з відповідача інших стягнень по аліментах не проводиться, інших дітей він не має.
З огляду на зазначені обставини, а також з урахуванням зростаючих витрат на розвиток і виховання дитини, позивач просить збільшити розмір аліментів на утримання дитини з 1 500 гривень до 6 000 гривень щомісячно, що буде достатнім і необхідним для забезпечення гідних умов життя та гармонійного розвитку дитини відповідно до її віку та потреб.
05 червня 2025 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області за позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позов просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст.77 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Судом встановлено, що з 06 листопада 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2017 року було розірвано.
У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 07 червня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бучанського міського управління юстиції у Київській області.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Відповідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/2561/17 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 1 500,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наразі проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/005153834 та № 2025/005153787 від 22.04.2025 року.
За обставинами справи з відповідача стягнуто аліменти, визначені рішенням суду, однак позивач просить змінити розмір аліментів з 1500 гривень на аліменти в розмірі 6000 гривень на дитину, оскільки присуджена сума аліментів є недостатньою та не забезпечує належного утримання дитини, а саме: дитина подорослішала та потребує більшого матеріального забезпечення, істотно зріс рівень споживчих цін, з урахуванням вікових особливостей дитини зросли витрати на її утримання.
Разом з тим, суд враховує динаміку прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, відповідно матеріальне утримання дитини стало обходитись значно дорожче, що відповідає дійсним обставинам. Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду.
Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., батько(- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі; вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При прийнятті рішення щодо розміру аліментів суд виходить з прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а саме за змістом статті 7 визначено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.
Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу ст. 182 викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Тож слід визнати, що матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру як такі. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивача відповідачем не спростовані.
Беручи до уваги результат виконання сторонами обов'язку доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що під час судового розгляду не встановлено і не доведено підстав для відступу від засад щодо загалом рівного обов'язку батьків у матеріальному утриманні дітей.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивача щодо розміру аліментів 6000 гривень є надмірною, а тому позов підлягає до часткового задоволення з визначенням аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн., що узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини і не порушує як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
Проаналізувавши надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, позицію позивача та відповідача, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дитини та те, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем і остання апріорі несе більші витрати на утримання дитини та необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, розмір стягуваних аліментів дійсно підлягає зміні.
Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі №367/2561/17 та стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук