справа № 179/106/26
провадження № 1-кп/179/88/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
05 лютого 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду сел. Магдалинівка клопотання прокурора Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025042470000244 внесеному до ЄРДР 08 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпропетровськ, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді артиста другої категорії оркестру військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
05.02.2026 року прокурор Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді артиста другої категорії оркестру військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, 06 червня 2025 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив місце служби - місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 розташованого в АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності,
територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 08 грудня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території села Топчино Самарівського району Дніпропетровської області.
Викладені обставини дають підстави обґрунтовано обвинувачувати
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
4. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, що підтверджується показами свідків, актом службового, розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової
частини, та інтими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
Переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України): враховуючи,
що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину,
відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п?яти до десяти років, у зв?язку із чим усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинувачуваному, у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину, він може вдатися до активних дій для уникнення кримінальної відповідальності, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов?язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбування покарання. Невідворотність покарання за злочини вже сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Крім того, факт самовільного залишення ОСОБА_4 військової частини вже свідчить про схильність ухилятися від виконання.
Незаконно виливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3
4. 1 ст. 177 КІК України): ОСОБА_6 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 разом з іншими військовослужбовцями, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Перебуваючи поза межами тримання під вартою, ОСОБА_4 , як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов?язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходив службу, тобто до місця, де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити
кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуеться (п. 5 ч. 1 ст. 177
КПК України): ОСОБА_4 був затриманий поліцією поза межами військової частини, що свідчить про відсутність у нього наміру повернутися на службу добровільно. Його поведінка демонструє стійку схильність ухилятися від військової служби та невиконання наказів командування. В умовах воєнного стану продовження чи повторення таких дій створює пряму загрозу обороноздатності держави, підриває військову дисципліну та може негативно вплинути на інших військовослужбовців. Обвинувачений має можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, що також підтверджується репутацію самого ОСОБА_4 , який будучи діючим військовослужбовцем, якщо відносно останнього не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просив його задовольнити.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений заперечували проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення та захисту, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042470000244 внесеному до ЄРДР 08 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий обґрунтовували ризик:
1) Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свої злочинні дії.
2) Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
3) Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ч. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Під час розгляду було встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, є військовослужбовцем.
Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 не судимий, у зв'язку з чим до нього відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст. 407 КК злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжкими злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі та, враховуючи встановлені ризики, обставини кримінального правопорушення, який вчинено проти порядку несення військової служби, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначене слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою слід обраховувати з 05.02.2026 року.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 407 КК України, є дискреційним повноваженням суду.
Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , враховуючи особу обвинуваченого, те, що він, будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти порядку несення служби під час воєнного стану, слід дійти висновку про неможливість запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України у разі звільнення підозрюваного під заставу.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період дії воєнного стану, яке законодавцем віднесено до злочинів, що відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України надають слідчому судді, за конкретних обставин, які підтверджують ймовірність ризиків, не визначати заставу, яка надасть підозрюваному вчинити ті дії, які негативно впливатимуть на хід досудового розслідування, зокрема, вільно пересуватись по території України, змінити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що матиме наслідком затягування строків визначених для проведення слідчих дій, а тому слідчий суддя вважає, що на даний час визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, із врахуванням вимог ст. 183 КПК України та враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу обвинуваченого та враховуючи, що підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість і суспільний інтерес інкримінованого злочину, суд в межах своїх дискреційних повноважень, не вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ст. 183 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025042470000244 внесеному до ЄРДР 08 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 діб, а саме з 05 лютого 2026 року до 05 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Копію ухвали (вступної та резолютивної частини) направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 06 лютого 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідча суддя ОСОБА_1