Справа № 450/2037/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/2244/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
02 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
Секретар Іванова О.О.
З участю представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Алексеєнко А.А., представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Зубашевського Н.П.
розглянувши у відкритому судовому в м.Львові цивільну справу № 450/2037/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -адвоката Приймака Володимира Олександровича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України,- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
07 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 , який 18.02.2025 року уточнив та просив:
скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване/видане Державною інспекцією архітектури та містобудування України 29.04.2024 № ІУ051240426320 «Реконструкція житлового будинку садибного типу та гаражу по АДРЕСА_1 на території Давидівської територіальної громади Львівського району Львівської області»;
усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою та розташованого на ній житлового будинку шляхом демонтажу (знесення) за рахунок відповідачки ОСОБА_2 господарської будівлі погребу з господарськими приміщеннями ( фактично гаражу), що споруджений на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682400:01:005:00500, що належить відповідачці ОСОБА_2 на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 462368400:01:004:0097 в АДРЕСА_2 .
В квітні 2024 року відповідачка ОСОБА_2 , яка є власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер 4623682400:01:005:0050, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розпочато будівництво об'єкта, призначення якого на даний час для ОСОБА_1 невідоме, в безпосередній близькості до належного позивачу житлового будинку. Зазначає, що на день звернення до суду з позовом, відповідачкою ОСОБА_2 влаштовано фундамент розміром 12м х 12м та висотою близько 2м. Відстань від даного фундаменту до межі земельної ділянки становить близько 1 м, а до стіни належного ОСОБА_1 будинку-2 м. Вважає, що відповідачкою порушено вимоги ДБН щодо планування та забудови територій, порушено протипожежну відстань між будинками.
Просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Вирішено скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване /видане Державною інспекцією архітектури та містобудування України 29.04.2024 року №ІУ051240426320 «Реконструкція житлового будинку садибного типу та гаражу по АДРЕСА_1 на території Давидівської територіальної громади Львівського району Львівської області».
Вирішено усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою та розташованого на ній житлового будинку шляхом демонтажу (знесення) за рахунок ОСОБА_2 господарської будівлі (погребу) з господарськими приміщеннями ( фактично гаражу), що споруджений на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682400:01:005:0050 власником якої є ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_2 -адвокат Приймак В.О.
У апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про знесення будівництва лише на підставі висновку експерта, який сторона відповідача вважає необґрунтованим.
Судом першої інстанції не дотримано законодавчо визначеної процедури (порядку дій), яка висвітлена Верховним Судом у справах даної категорії.
Зокрема, у постанові від 31.05.2021 року по справі № 320/1889/17 Верховний Суд прописав: відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у зазначеній категорії справ необхідна наявність таких фактів:- неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує право інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил.
Знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом і тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Судом першої інстанції не враховано вимог чинного законодавства та висновків Верховного Суду, які є обов'язковими при прийнятті рішення, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення та порушення прав та інтересів власника земельної ділянки ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про скасування повідомлення про початок будівельних робіт зазначає, що питання отримання документів, які надають право виконувати будівельні роботи, визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 року №466 ( далі по тексту -Порядок №466).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження повідомлення вносить інформацію, зазначену у повідомленні до реєстру будівельної діяльності.
У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
Згідно з положеннями частини 2 статті 34 Закону зазначені у частині 1 цієї статті документи, що дають право на виконання будівельних робіт, зокрема, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Сторона відповідача не погоджується із посиланням суду першої інстанції на судову практику, оскільки така у цьому спорі не є релевантною та у згаданих судових рішеннях суди відмовляли у позовах про знесення.
Також представник відповідача не погоджується з висновком експерта №021/24 від 08.11.2024 року. Вважає такий висновок не обґрунтованим, оскільки він проведений без огляду об'єкта, території на якій він розміщений, без співставлення до сусідніх будівель та замірів, а проведений на підставі наданих документів і матеріалів. Деякі з ДБН, які були покладені в основу висновку експерта, втратили дію ще до початку будівельних робіт з реконструкції садибного житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 . Висновки експерта не відповідають фактичній забудові.
Судом також порушено норми процесуального права, оскільки представником відповідачки-адвокатом Приймак В.О. було подано клопотання про відкладення розгляду справи 27.05.2025 року за станом здоров'я, однак незважаючи на медичний висновок про підтвердження підозри на ГРВІ, суд відмовив у такому. Вважає, що зазначене призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
04.08.2025 року Державна інспекція архітектури та містобудування України надала суду додаткові пояснення, які в частині рішення про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт аналогічні до доводів апеляційної скарги.
Просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 .. Рішення суду першої інстанції скасувати.
03.10.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Алєксєєнко А.А. надав суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
У відзиві зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, реконструкція та самовільна забудова ОСОБА_2 земельної ділянки порушує права позивачки ОСОБА_1 . Порушення ДБН унеможливлює безпечне користування ОСОБА_1 , як власника, своїм нерухомим майном, виходячи із встановленого державою відповідного рівня безпеки.
Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Зубашевського Н.П. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача - адвоката Алексеєнко А.А. на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі є сусідами, їх земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку межують між собою. Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 462368400:01:004:0097 в АДРЕСА_2 .
Відповідачці по справі ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4623682400:01:005:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником земельної ділянки ОСОБА_2 у квітні 2024 року розпочато реконструкцію існуючого гаража під погріб з господарськими приміщеннями на підставі Повідомлення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про початок будівельних робіт. Позивачка по справі ОСОБА_1 вважає, що побудована будівля є новим об'єктом будівництва та збудована відносно її власного будинку по АДРЕСА_1 з порушенням санітарних та протипожежних норм. Для підтвердження своїх позовних вимог надала суду Висновок експерта будівельно-технічної експертизи за її заявою ОСОБА_4 від 08.11.2024 року, який побудований за методом візуального огляду з фото фіксацією, методом співставлення результатів огляду з наданими для дослідження матеріалами та нормативними документами.
Позивачка вважає, що здійснено самочинне будівництво, яке порушує її права як власника суміжної земельної ділянки та житлового будинку. Усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) за рахунок відповідачки ОСОБА_2 господарської будівлі (погребу) з господарськими приміщеннями (фактично гаражу), що побудований на власній земельній ділянці відповідачки ОСОБА_2 відновить порушені права позивачки ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що господарська будівля (погріб) з господарськими приміщеннями ( фактично гараж) , що збудований відповідачкою ОСОБА_2 на власній земельній ділянці з кадастровим номером 4623682400:01:005:0050 за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а у спірне повідомлення про початок виконання будівельних робіт внесено недостовірні дані.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Згідно усталеної практики Великої Палати Верховного Суду висловленої у постановах від 07.11.2024 у справах № 990/60/24, № 990/69/24 «гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав та інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 569/4498/20 суд прописав, що відповідно до статті 376 ЦК України знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20 зазначено, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником або користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року, справа № 459/2076/21).
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 204/8412/23 зазначено, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з приписами статтей 16,386,391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а також інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника ( постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, справа № 947/38994/20.
За змістом частини першої-третьої статті 12; ч.1ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Законом.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту ( постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року, справа № 638/2304/17).
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1ст.321 ЦК України).
За змістом ч.ч.1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначений ч.3 ст.152 ЗК України.
При вирішенні спору, суд, в односторонньому порядку, взяв до уваги доводи та докази надані стороною позивача, дійшовши передчасного висновку про знесення будівництва на підставі висновку експерта Грінько О.І. від 08.11.2024 року проведеного методом візуального огляду. При цьому, суд проігнорував та відмовив у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Приймака В.О. про оголошення у справі перерви у зв'язку з медичним висновком про захворювання, який був долучений до клопотання та бажанням представника відповідача долучити до матеріалів справи висновок будівельно-технічної експертизи № 3326-Е від 30.10.2025року, який виготовлений із запізненням з метою встановлення істини по справі.
Зазначений Висновок експерта ЛНДІСЕ від 30.10.2025 року судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи, виходячи із принципу рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності.
Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що будівництво відповідачкою ОСОБА_2 фактично гаража відбулося із грубим порушенням ДБН щодо планування та забудови територій (ДБН Б.2.2-12:2019) без жодних дозвільних документів, тому є самочинним.
Згідно пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених експертом обставин на підставі Технічних паспортів та Інвентаризаційних даних встановлено, що мала місце реконструкція гаража для облаштування погребу з господарськими приміщеннями на підставі розробленої схеми намірів забудови із «Реконструкція гаража для влаштування погребу з господарськими приміщеннями на АДРЕСА_1 ».
Згідно схеми генплану М І:500 відповідач на власній земельній ділянці запроектувала реконструкцію гаража із влаштуванням погребу з господарськими приміщеннями загальною площею 73,40 м.кв.
29.04.2024 року інформацію про здійснення реконструкції ( повідомлення про початок виконання будівельних робіт) було подано через портал «Дія» в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. Реєстраційний номер в ЄДЕССБ № ІУ051240426320. Крім цього, у відповідачки наявний Витяг з реєстру будівельної діяльності, реєстраційний номер NB01:9755-9036-0672-0399 від 03.05.2024 року.
Відтак, відповідачка здійснила реконструкцію гаража для влаштування погребу з господарськими приміщеннями при наявності дозвільної документації, тому зазначене не можна вважати самочинним.
За приписами п.1ч.1ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю-щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затверджених КМ України.
Із матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що будівництво було здійснене на підставі Повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстроване та видане Державною інспекцією архітектури та містобудування України 29.04.2024, на підставі якого завершено будівництво, вичерпало свою дію, а тому скасування такого судом першої інстанції було недоцільним, не логічним так як воно чинне до закінчення будівельних робіт. Крім цього, повідомлення про початок будівельних робіт має декларативний характер та відповідає Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №466.
Регламентації відносин щодо самочинного будівництва присвячена стаття 376 ЦК України, яка розміщена в главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)» Цивільного кодексу України відразу після ст.375 ЦК України, яка закріплює право власника земельної ділянки на її забудову. Зазначена послідовність розміщення статтей є продуманою та логічною, оскільки ст.375 ЦК України вказує на вчинення правомірних дій щодо забудови земельної ділянки, то стаття 376 ЦК України перераховує протиправні наслідки істотних порушень правил забудови.
В частині першій статті 376 ЦК України міститься відкритий перелік об'єктів, які за наявності для цього підстав можуть бути визнані самочинним будівництвом-житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно.
Об'єктом самочинного будівництва може бути будь-який самостійний об'єкт нерухомості, а не його частина, хоча б і відокремлена. З цього приводу Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 187/1177/15-ц прописав, що господарсько-побутові будівлі, які розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на такі будівлі як на окремі об'єкти визнаватися не може, а так само вони не можуть вважатися самочинним будівництвом.
Отже, для застосування приписів ст.376 ЦК України має значення саме наявність об'єктивного факту порушення встановленого порядку будівництва, що відобразилось в тій чи іншій передбаченій законом ознаці самочинного будівництва.
Частиною першою статті 376 ЦК України визначено чотири ознаки за наявності хоча б однієї з яких об'єкт вважається самочинним будівництвом, а саме, якщо будівництво здійснено: а) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; в) без належно затвердженого проекту; г) з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Дозвільні процедури в будівництві врегульовані положеннями ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до ч.1 якої замовник (тобто фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок, або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт ( п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») має право виконувати будівельні роботи щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з: а) незначними наслідками (СС1) та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з Переліком об'єктів будівництва, затверджених КМУ- після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю; б) середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»- після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Вказані дозвільні документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч.2ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Визнання об'єкта самочинним будівництвом за розглядуваною ознакою можливе лише в тому разі, коли його спорудження вимагає отримання відповідних дозвільних документів.
Щоб будівництво вважалося самочинним, допущені в процесі його здійснення порушення будівельних норм і правил обов'язково повинні бути істотними. Неістотні порушення не мають наслідком визнання відповідного об'єкта самочинним будівництвом. Істотним порушенням ДБН і правил вважається таке порушення, яке суперечить інтересам суспільства через вплив на міцність і безпеку результатів робіт, спричинення неможливості нормальної їх експлуатації або того чи іншого порушення (реальної загрози порушення) прав окремих осіб. Відповідно до абз. 9 п.4 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України «Про правовий режим самочинного будівництва» зазначено, що будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається, в тому числі,будівництво, яке хоча здійснюється за наявності проекту, але з порушенням ДБН та санітарних правил, що загрожують життю і здоров'ю людини в разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо. Зазначена ознака самочинного будівництва може виникнути на будь-якій стадії будівництва і може бути ефективно усунута як у процесі такого будівництва, так і після його фактичного завершення. Саме цією обставиною пояснюється обов'язковість попереднього направлення забудовнику вимоги про усунення відповідного порушення з боку повноважного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування до вжиття ними інших заходів реагування відповідно до закону (ч.7ст.376 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачкою проведена реконструкція на належній їй на праві власності земельній ділянці за наявності Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що зареєстровано ДІАМ, за відсутності будь-яких приписів, зауважень чи висновків повноважних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо доводів позивачки про порушення ДБН та містобудівного законодавства.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Такий правовий висновок прописаний у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц.
Посилання суду на постанови Верховного Суду, які зазначенні в оскаржуваному рішенні щодо застосування судової практики не є релевантними до спору у зазначеній справі та згідно згаданих судових рішень суд відмовляє у позовах про знесення.
При з'ясуванні обставин справи на відповідність фактичним даним судом оглянуто відомості з інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 , тобто відомості щодо житлового будинку та приналежних до нього будівель та споруд. На а.с.149 т.2 має місце перелік будівель приналежних до будинку відповідачки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Серед переліку є літня кухня, сарай, гараж, вбиральня. Щодо опису гаража такий на бетонному фундаменті та стіни металеві, рік побудови 1960. Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно на імя ОСОБА_2 таке видане 28.02.2007 року.
Досліджуючи будівлю гаражу та проведену реконструкцію на АДРЕСА_1 , експертом із Львівського НДІСЕ ОСОБА_5 проведено аналіз та дослідження приналежних будівель по АДРЕСА_1 згідно Технічних паспортів, виготовлених Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки станом на 25.01.1998 та на 2007 рік. На час реєстрації власником будинковолодіння зазначено відповідачку по справі ОСОБА_2 . До складу будинковолодіння в період часу з 1998 року по 2007 рік входила будівля гаражу. Місце розташування існуючого гаража до проведення його реконструкції по факту відповідає місцю розташування будівлі погребу після проведеної реконструкції.
Згідно п.3.21 ДБН реконструкція-перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частини ( за умови їх автономності).
У Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ( р.н. 01:4643-0832-9467-1918) зазначено, що на земельній з кадастровим номером 4623682400:01:005:0050 по АДРЕСА_1 передбачено проведення реконструкції житлового будинку садибного типу та гаражу (станом на день видачі дозволу на проведення реконструкції гараж був складовою будинковолодіння по АДРЕСА_1 ). Відповідно до схеми намірів забудови, яка є складовою Витягу, вбачається, що реконструкція існуючого гаража проводиться із збільшенням його геометричних розмірів та з частковим зміщенням від межі між двома суміжними земельними ділянками по відношенню до його попереднього місця розташування.
Згідно висновку експерта ЛНДІСЕ МЮ № 3326-Е від 30.10.2025, зазначено, що відстань від зовнішньої грані стіни реконструйованої будівлі до фактичного центру огорожі між земельними ділянками становить від 2,30 до 2,50м, враховуючи надані на дослідження документи, дана відстань є більшою ніж та, що була до проведення реконструкції.
Даючи оцінку зібраним доказам, колегія суддів зазначає, що реконструкція існуючого гаража під погріб з господарськими приміщення по АДРЕСА_1 проводилася у кварталі із сформованою забудовою із 1960-х років, де враховувалися ДБН Б.2.2-12:2019 (1) зазначеного періоду часу, а відтак, враховувалися понижені вимоги до протипожежних, санітарних норм.
У висновку судово-технічної експертизи № 021/24 від 08.11.2024 експертом ОСОБА_6 зазначено, що має місце нове будівництво, а не реконструкція. Однак, в порядку порівняння бувшої будівлі гаражу, яка над фундаментом була із металу, що встановлено із Технічних паспортів та Інвентаризаційних справ та будівлі, яка реконструйована, встановлено, що фундаменти не повністю співпадають, оскільки відповідачкою відступлено вглиб своєї земельної ділянки від земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 (тобто відстань від житлового будинку позивачки збільшена) та частину фундаменту та підлоги залишено при реконструкції, що відповідає виду будівництва-реконструкція п.3.2.1. ДБН А2.2-3:2014 та арк. 7 абз. 8 «3.21. Реконструкція», а металеві стіни замінені на бетонні ( газобетонні) відповідно до проекту. Із врахуванням зазначеного твердження експерта в п.3 Висновку стосовно не дотримання належних відстаней реальним обставинам справи не відповідають, є помилковими. Деякі з ДБН, які були покладені в основу висновку експерта втратили дію ще до початку будівельних робіт з реконструкції садибного житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 ., а саме: ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» скасований 01.06.2017 у зв'язку з введенням в дію ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги згідно Наказу від 31.10.2016 №287.
При визначенні ступеня вогнестійкості будівель експертом взято відомості з недіючих ДБН В.1.1-7:2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» дія яких завершилась 01.06.2017р. із введенням в дію ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги», що не відповідає діючим ДБН, також функціональному призначенню будівлі «господарська будівля», а не гараж. Відтак, невідповідність розташування реконструйованої будівлі до сусідської забудови визначається в залежності від їх ступеня вогнестійкості та функціонального призначення, а не візуальним методом огляду та загальноприйнятими вимогами.
Колегія суддів звертає увагу, що експерт Грінько О.І. у наданому нею висновку № 021/24 від 08.11.24, покладеного в основу обґрунтування судом першої інстанції прийнятого рішення, не могла оцінити ступінь вогнестійкості будинку на АДРЕСА_2 , оскільки не обстежувала вказаний будинок, у мотивувально-описовій частині висновку експерт прописала « 03.09.2024 в присутності ОСОБА_7 був проведений огляд та дослідження прибудинкової ділянки по АДРЕСА_1 та зовнішній огляд через огорожу новозбудованої будівлі по АДРЕСА_3 . У зв'язку із відсутнім доступом до об'єкта дослідження…експертизу виконано на підставі наданих документів і матеріалів». Таким чином, об'єкт на АДРЕСА_1 експерт ОСОБА_6 досліджувала як візуально так і на підставі наданих документів, зокрема, Технічного паспорта за 25.03.1988 року, а не в натурі.
Експерт Косинський О.В. оцінював під час обстеження уже закінчений реконструйований будівництвом об'єкт із усім комплексом проведених будівельно-монтажних робіт, що був ідентифікований як погріб із господарськими приміщеннями (вхід в будівлю здійснюється зі сторони вулиці через ворота або двері). Про що вказується в описовій частині та видно із фото-таблиці висновку експерта № 3326-Е від 30.10.2025, чого не могла побачити та визначити експерт ОСОБА_6 на початку здійснення монтажно-будівельних робіт при закладці фундаменту.
Знесення об'єкта самочинного будівництва як категорія приватного права є конкретним різновидом такого способу захисту суб'єктивних цивільних прав і законних інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення ( п.4ч.2ст.16 ЦК України) або припинення дії, яка порушує право (п.3ч.2ст.16 ЦК України).
Під час вирішення питання чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суду слід з'ясувати як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність проведеної забудови.
Позивачкою не уточнювалося вимог позову про усунення перешкод шляхом усунення порушень, відповідачка не притягалася до відповідальності за внесення неправдивих даних щодо проведених будівельних робіт. Вимоги позивачки ОСОБА_1 одностайні, категоричні щодо знесення об'єкта нерухомості та суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 липня 2024 року, постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц, постанові Верховного Суду від 30 травня 20223 року по справі № 756/17245св21.
Державна інспекція архітектури та містобудування у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу прописала, що реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт від 29.04.2024 зареєстрована у Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «ІУ051240426320» щодо об'єкта будівництва як Реконструкція житлового будинку садибного типу та гаражу по АДРЕСА_1 на території Давидівської ОТГ Львівського району, Львівської області. Порушень при реконструкції не встановлено, просили скасувати оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ч.1ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).
Враховуючи те, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено належними та достатніми доказами у їх сукупності, що діями відповідачки щодо реконструкції існуючої будівлі із змінами її геометричних розмірів та/або функціонального призначення було істотно порушено ДБН та права й інтереси позивачки як власниці сусіднього будинковолодіння, та що їй створено перешкоди для користування й розпорядження своїм майном. Усунення перешкод у користуванні її житловим будинком шляхом знесення об'єкта нерухомості реконструйованого відповідачкою ОСОБА_2 на власній земельній ділянці є крайнім заходом, непропорційним втручанням у право власності особи. Враховуючи те, що судом першої інстанції вирішено спір в порушення принципу рівності учасників, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
ЄСПЛ у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії (заява № 46577/15) від 21 квітня 20216 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
При ухваленні рішення, суд, відповідно до статті 141 ЦПК України проводить розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України). У разі відмови у позові-на позивача (ч.2п.2ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст..ст. 374 ч.1п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Приймака В.О. задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмір 1453,44 (Одна тисяча чотириста п'ятдесят три грн. 44 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2026 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра