Єдиний унікальний номер 728/4/22
Кримінальне провадження 1-кп/728/3/26
11 лютого 2026 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження, відомості про яке 02.08.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020275070000047, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ласточкине Ясинуватського району Донецької області, фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , освіта базова вища, одруженого, працюючого водієм у СТОВ “Надія», маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого в силу положень статті 89 Кримінального кодексу України -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (далі також - КК України),
та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки і жительки АДРЕСА_1 , освіта повна середня, заміжня, маючої на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судиму -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 125 та частиною першою статті 186 КК України,
а також за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілої - не з'явилася,
на розгляді Бахмацького районного суду (далі також - Суд) перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 (шістдесят) днів.
В обґрунтування клопотання вказав, що метою застосування стосовно обвинувачених запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися останніх від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наголошував, що кримінальне провадження з грудня 2021 року перебуває на розгляді Суду і судові засідання понад 28 разів відкладалися, серед іншого, й через неявку обвинувачених, за що на останніх накладалися грошові стягнення.
Обвинувачені та їх захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Наголошували, що прокурором належним чином не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 177 КПК України. Також вказували, що причиною тривалого судового розгляду зазначеного кримінального провадження є, у тому числі, безпідставна відсутність потерпілої під час судового розгляду, незабезпечення явки свідків стороною обвинувачення та участь захисників в інших кримінальних провадження (обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), а причини неявки їх підзахисних у судові засідання - поважні.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до таких висновків.
Перш за все, Суд відмічає, що відповідно до частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі також - КПК України) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною другою статті 177 КПК України, яка міститься у главі 18 цього Кодексу, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною першою даної статті.
Також статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити - чи доводять докази, надані сторонами кримінального провадження, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стосовно поняття “обґрунтована підозра» Суд наголошує, що таке поняття не визначене у національному законодавстві, а тому, виходячи з положень частини п'ятої статті 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ), яка відображена у § 175 рішення по справі “Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, термін “обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (див. рішення ЄСПЛ у справах “Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, “Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Аналізуючи положення практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення.
Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Суд враховує, що стороною обвинувачення проведено низку слідчих (розшукових) дій, зокрема пред'явлення для впізнання, допит потерпілої та свідків, проведення експертних досліджень, за результатами яких висунуто обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стосовно скоєння ними кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122 КК України та частиною другою статті 125, частиною першою статті 186 КК України відповідно, тобто останні обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, то в обґрунтування поданого клопотання прокурор послався на наявність таких ризиків:
- переховування від суду;
- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд відмічає, що ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, слідчий суддя/суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі “Клішин проти України» від 23.02.2012, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У цьому контексті Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі і очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією ЄСПЛ, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (рішення у справі “Ілійков проти Болгарії», § 80).
Разом з тим, згідно з класифікацією, передбаченою положеннями статті 12 КК України, інкриміновані кримінальні правопорушення відносяться до нетяжких злочинів і кримінального проступку, та й сама лише тяжкість кримінального правопорушення, а також суворість можливого покарання, без врахування інших факторів, не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику (рішення у справі “Ілійков проти Болгарії», § 81).
Суд погоджується з доводами захисників про те, що обвинувачена ОСОБА_4 після початку повномасштабної військової агресії проти України мала можливість покинути її територію, оскільки до неї не було застосовано жодного запобіжного заходу, однак не зробила цього протягом всього часу судового розгляду цього кримінального провадження.
Отже, наведені обставини стосовно можливості обвинувачених переховуватися від Суду не переконують в обґрунтованості доводів прокурора щодо наявності цього ризику.
Водночас щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то слід нагадати, що цей ризик вже оцінювався Судом під час призначення справи до судового розгляду і тоді Суд дійшов висновку про його наявність.
Суд звертав увагу учасників судового розгляду, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (див. правову позицію Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
Одним із видів зловживання правами може бути неявка учасників кримінального провадження на судові засідання (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 755/10138/16-к).
Згідно з положеннями частини першої статті 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.
Суд повторює, що, на його переконання, зловживання процесуальними правами у виді неявки учасників кримінального провадження на судові засідання цілком підпадає під визначення - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Повертаючись знову до фактичних обставин цієї справи Суд враховує, що у судове засідання 13.11.2025 обвинувачена ОСОБА_4 не з'явилася та у підтвердження поважності причин неявки надала електронне направлення від 13.11.2025 № 0452-4752-7387-9672 на госпіталізацію з ургентним станом.
Однак, не зважаючи на вимогу Суду надати документи, що підтверджували б її фактичну госпіталізацію та встановлений діагноз, і які б свідчили про об'єктивні перешкоди участі обвинуваченої ОСОБА_4 у судовому засіданні 13.11.2025, то остання такі не надала.
Також у судове засідання 23.12.2025 не з'явився обвинувачений ОСОБА_3 , стосовно причин відсутності якого у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що останній перебував на виїзді по роботі, під час якого пробив у полі колесо та не може покинути транспортний засіб і прибути до Суду для продовження судового розгляду.
У цьому контексті важливим є те, що згідно з частиною другою статті 134 КПК України Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
За змістом же статті 138 КПК України поважною причиною неприбуття на виклик, серед іншого, є інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
При цьому, на переконання Суду, виконання працівником трудової функції, навіть у сукупності з технічною несправністю у виді пошкодження колеса транспортного засобу, не є тією обставиною, що об'єктивно унеможливлює прибуття на виклик, а відтак не є поважною причиною неприбуття у призначене судове засідання, про яке обвинувачений був поінформований заздалегідь і мав би відповідним чином планувати свій час.
Однак, за змістом частини другої статті 184 КПК України, Суд вважає слушними доводи сторони захисту, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
При цьому зазначене клопотання було вручене обвинуваченим безпосередньо під час проведення судового засідання 11.02.2026 о 16 год 20 хв, що на переконання Суду унеможливлює його задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 177, 179, 184, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, Суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1