Справа № 761/30935/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3395/2026 Доповідач: ОСОБА_2
22 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого
в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та, крім іншого, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 19 січня 2026 року включно.
ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року по справі №761/30935/25 та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді внесення застави.
Крім того, просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки копію оскаржуваної ухвали отримав лише 25 грудня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є необ'єктивною, упередженою, постановленою з істотним порушенням вимог КПК України, висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам.
Зауважує, що клопотання прокурора не відповідає імперативним вимогам ст.184 КПК України по формі та змісту, до клопотання не приєднані докази обставин, на які посилається прокурор, а також витяг з ЄРДР, що зобов'язує ст.132 КПК України.
На переконання апелянта, прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра, що саме ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.113 КК України. Також, прокурор не надав жодного доказу, який би підтвердив існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Апелянт зазначає, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва та після визначення Касаційним кримінальним судом Верховного суду підсудності справи, до відповідного суду буде подане клопотання про повернення обвинувального акту. Даний факт вказує на ту обставину, що відсутня обґрунтована підозра, що є обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_7 зазначає, що розгляд клопотання прокурора проводився без дотримання судом імперативних вимог ст.ст. 193, 194 КК України.
Звертає увагу, що його тримають під вартою понад встановлений КПК України граничний термін, а саме вже шістнадцять місяців.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до п.1-1 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів, ухвала суду постановлена 21 листопада 2025 року в судовому засіданні за участю обвинуваченого ОСОБА_7 .
Строк подачі апеляційної скарги для обвинуваченого, який перебуває під вартою, обчислюється з дня отримання ним ухвали суду. Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 від 29.12.2025 року була отримана ДУ «Київський слідчий ізолятор» 30.12.2025 (а.с.2), подана через ДУ «Київський слідчий ізолятор» 31.12.2025 року та отримана Київським апеляційним судом 06.01.2026 року, що вбачається з печатки на супровідному листі до апеляційної скарги (а.с. 1). Як зазначає в апеляційній скарзі обвинувачений, копію ухвали він отримав наручно 25.12.2025 року. Враховуючи, що апелянт звернувся до суду з дня отримання копії ухвали, колегія суддів вважає необхідним задовольнити його клопотання про поновлення пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.113, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та ризик переховування останнього від суду підтверджується тією обставиною, що дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді та у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення настання можливого покарання обвинувачений може уникати явки до суду.
Також, судом враховано, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які безпосередньо пов'язані з воєнним станом, що триває, є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що також може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд врахував те, що з переходом на стадію судового провадження, ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань, а тому зберігається ризик незаконного впливу на свідків, які не допитувались судом, шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом.
Сукупність вказаних обставин вказує на наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності.
Між тим, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 не нівелюють можливих ризиків його неправомірної поведінки та ризиків переховування від суду, впливу на свідків та вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження злочинної діяльності.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про необґрунтованість підозри, то на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Щодо вимоги апеляційної скарги ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді внесення застави, колегія суддів приймає до уваги положення ч.4 ст.183 КПК України, згідно якого під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України. Враховуючи зазначені положення закону та фактичні обставини інкримінованих правопорушень в сукупності з даними про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обгрунтовано не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Твердження апеляційної скарги обвинуваченого про те, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва були предметом перевірки місцевого суду, який обґрунтовано зазначив про те, що подання сторони до Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо визначення підсудності саме по собі не зупиняє розгляду справи судом, у провадженні якого вона перебуває. КПК України не містить норми, яка б передбачала автоматичне припинення здійснення правосуддя судом першої інстанції у зв'язку з поданням відповідного звернення до суду касаційної інстанції. Отже, до моменту ухвалення Верховним Судом рішення про передачу кримінального провадження до іншого суду, Шевченківський районний суд м. Києва продовжує здійснювати правосуддя та має всі повноваження на вчинення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого про відсутність доказів існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованих правопорушень та даних, щодо особи обвинуваченого.
На переконання колегії суддів, клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року - задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4