10 лютого 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 379/1375/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4475/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року, постановлене під головуванням судді Зінкіна В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Кудіна А.В. звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 4978493 у розмірі 36 600, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 600, 00 грн - сума заборгованості за процентами, 5 000, 00 грн - сума заборгованості за штрафами, а також понесені судові витрати (а.с. 2-5).
На обґрунтування позовних вимог представник зазначала, що 19 вересня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4978493.
Згідно з п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні які ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
При цьому, 22 квітня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 22042025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до вказаних боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 1, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до реєстру боржників від 22 квітня 2025 року до договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 36 600, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 600, 00 грн - сума заборгованості за процентами; 5 000, 00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання. Після відступлення прав вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 4978493 в розмірі 36 600, 00 грн (а.с. 2-5).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - Костюк І.В. зазначив, що договір був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 56-61).
Разом із цим доказів укладення відповідних договорів, які за формою відповідають вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано.
При цьому позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Отже, наявні в матеріалах справи копії договорів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договорів позики між відповідачем та кредитором. Із наданих позивачем документів неможливо встановити те, що саме відповідачем були застосовані будь-яким способом ідентифікатори (коди підписання договорів), зокрема відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цих одноразових ідентифікаторів, відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційних системах кредиторів, а також відсутні докази ідентифікації за номером телефону, який би належав позивачу.
На підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу за вказаними договором, позивач надав лист ТОВ «ПАЙТЕК», зі змісту якого не вбачається жодних доказів того, що зазначений там номер банківської карти належить саме відповідачу, при цьому номер банківської карти у наданому листі зазначений не повністю.
Позивачем не подано до суду належних доказів отримання відповідачем кредиту та перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача, а також користування такими коштами, у той час як розрахунки заборгованості, здійснені представником позивача, не можуть вважатися такими документами.
Отже, як вказав представник відповідача ОСОБА_1 - Костюк І.В. у відзиві на позов, належних і допустимих доказів отримання відповідачем та користування кредитними коштами, а також виникнення у відповідача заборгованості в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач не надав.
Щодо договору факторингу № 22042025, укладеного 22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», представник відповідача у відзиві вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. В п. 1.3 зазначеного договору факторингу вказано, що Клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора шляхом повідомлення про зміну кредитора в особистому кабінеті Боржника, персональних даних Фактору, та /або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначені в анкеті Боржника телефонний номер або електронну пошту. Фактор має право звертатися з запитом до Клієнта для отримання підтвердження виконання Клієнтом свого обов'язку та повідомлення Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Вказана вимога також була повністю проігнорована позивачем та до суду не надано допустимих доказів на підтвердження повідомлення відповідача позивачем.
При цьому до матеріалів справи відповідач долучає Договір факторингу не у повному обсязі, (1, 2, 4, 5, та 9-ту сторінки) без доказів перерахування коштів за договором факторингу, що ставить під сумнів належним чином виконання ним умов укладеного Договору факторингу та наявності у позивача оригіналу договору факторингу.
Окрім цього, враховуючи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (а.с. 56-61).
Представник позивача у відповіді на відзив вказала, що у відповідності до п.п. 1.1. Кредитного договору, укладання Кредитного договору здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (а.с. 65-71).
Відповідно до п.п. 9.7. Кредитного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1. Кредитного договору, Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, і яка зазначена в даному п.п. Кредитного договору.
Згідно з п.п. 2.4. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п.п. 9.9. Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
Результатом проходження всіх етапів реєстрації є створення особистого кабінету позичальника.
Представник позивача наголошувала у відповіді на відзив, що під час проходження поетапної процедури реєстрації на сайті Товариства позичальник власноруч вносить персональні дані, реквізити банківської картки та інші дані, проходить процедуру верифікації та ідентифікації, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору позики в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер мобільного телефону.
Тобто, для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору.
Позичальник несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання грошових коштів під час укладення та підписання договору відповідачем висловлено не було.
У відповідності до умов договору позики, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.
Отже, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним га відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Зауважувала, що інформація про ідентифікацію, реєстрацію та про відправлення/надходження на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору та додатків до нього знаходиться безпосередньо у ITC Первісного кредитора, доступ до якої має первісний кредитор та Позичальник, як власник Особистого кабінету, в той час як ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має доступу до такої інформації, адже передача даної інформація не передбачена договорами факторингу.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (ПІП, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення договору від його імені, ним до суду не надано.
ТОВ «ФК ЄАПБ» не має доступу до Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна», через яку було здійснено ідентифікацію, верифікацію позивача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» було передано тільки кредитний договір.
Також представник позивача звертала увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору. Тому, ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти доказами отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора, який було надіслано на телефонний номер вказаний ним у договорах.
Отже, позивач доводить факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позикодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на Інтернет-ресурсі Товариства (позикодавців), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначені договори здійснено шляхом заповнення ним, зокрема формуляра заяви (форми), паспорту споживчого кредиту або позики, про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До позовної заяви додано розрахунок заборгованості виготовлений первісним кредитором переданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді з електронно- цифровим підписом директора, тому до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості прикладено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. На думку позивача, долучені до позовної заяви докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту перерахування коштів та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за Договором.
Позивачем було надано до суду всі наявні документи у цій справі, які були передані від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у межах укладеного Договору факторингу та отримані у відповідь на запит.
Станом на дату звернення з позовною заявою до суду позивач не отримав від первісного кредитора відповіді на запит щодо доказів перерахування коштів на рахунок вказаний боржником.
Слід зазначити, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти доказами належності картки карток позичальнику та первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують факт перерахування коштів зі сторони первісного кредитора відповідачу за укладеним договором відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Доступ до даних документів мають право отримати безпосередньо власник рахунку або суд. Отже відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
За договором факторингу № 22042025 фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Акт прийому-передачі реєстру боржників є невід'ємною частиною цього договору.
В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації.
Тобто, сторони погодили, що первісний кредитор має право передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги відповідно до форми, встановленій у відповідному додатку.
Законодавством України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.
Тобто, повідомлення боржників про відступлення права вимоги здійснювалось первісним кредитором. У законодавстві України не передбачено обов'язку правонаступника кредитора мати підтвердження направлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги.
Представник позивача зазначала, що ці листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України (а.с. 65-71).
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором № 4978493 від 19 вересня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 31 600,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 600,00 грн - сума заборгованості за процентами. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 614,38 грн (а.с. 114-120).
Не погодившись з рішенням районного суду, 12 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк І.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 133-135).
В апеляційній скарзі вказано, що скаржник не погоджується з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та таким, що підлягає скасуванню.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що як вбачається із матеріалів справи, договір на який посилається позивач, був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом із цим доказів укладення договору позики, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано.
При цьому суд першої інстанції не дослідив те, що позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Отже, наявні в матеріалах справи копії договорів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договорів позики між відповідачем та кредитором. При цьому згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Також в рішенні суду першої інстанції як доказ зазначається договір факторингу № 22042025, укладений 22 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна», що є хибним висновком. Як зазначав відповідач у відзиві, поданому до суду першої інстанції, до матеріалів справи позивач долучає договір факторингу не у повному обсязі (1, 2, 4, 5, та 9-ту сторінки) без доказів перерахування коштів за договором факторингу, що ставить під сумнів належним чином виконання ним умов укладеного договору факторингу та наявності у позивача оригіналу договору факторингу, при цьому клопотання про витребування оригіналу зазначеного договору факторингу, судом першої інстанції також проігноровано.
Враховуючи вищевикладене судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано обставини справи та зроблено хибні висновки, а саме, те що підписання договору № 497493 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем відбулося без використання електронного цифрового підпису, що суперечить вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та те, що судом першої інстанції як доказ було визнано договір факторингу № 22042025, укладений 22 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна», який було надано до суду першої інстанції не в повному обсязі, належним чином не оформлено витяг із нього, що ставить під сумнів наявність у позивача оригіналу вище вказаного договору факторингу та права вимоги повернення коштів відповідачем (а.с. 133-135).
30 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, у якому представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Ясницька Н.О. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін (а.с. 176-184).
З огляду на положення частини першої ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами частини тринадцятої ст. 7, частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19 вересня 2024 року, 10:51, ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4978493, згідно з пунктом 1.1. якого укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні які ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства (а.с. 6-17).
Відповідно до пункту 1.2. договору № 4978493 на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000, 00 грн.
Згідно з пунктом 1.2.1. договору № 4978493, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонам укладається додатковий договір/угода. При цьому Сторони погодили, що збільшення суми по кредиту можливе до дати здійснення Клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 цього Договору).
За пунктом 1.3. договору № 4978493 строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Згідно з пунктом 1.3.1. договору № 4978493, строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмової згодою сторін, шляхом укладання сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.
За пунктом 1.3.3. договору № 4978493, рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».
За пунктом 1.4. договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% та розрахована за формулою:
ДПСДПС = (ЗВСК/ЗРК)Д х 100% = (36 000,00/10 000,00)/360х100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п. 1.3 Договору).
Згідно з пунктом 1.4.2. договору № 4978493, знижена процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:
Якщо Клієнт до 28 вересня 2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Згідно з пунктом 1.5 договору № 4978493, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 3 251,30% річних.
1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 3 198,34% річних.
За пунктом 1.6. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46 000,00 грн.
1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 45 950,00 грн.
Відповідно до пункту 1.8. договору № 4978493 мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно з пунктом 1.13. договору, перед укладенням цього договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в Особистий кабінет відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з метою надання фінансових послуг Клієнту Товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:
- отримання через Систему ВаnkID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає Необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного та документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої та здійснюється, одноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого Товариством на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;
- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб'єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів; шляхом отримання електронної копії ідентифікаційного документа, в такому порядку: отримання е-паспорту/е-паспорту для виїзду за кордон, завіреного кваліфікованою електронною печаткою Державного підприємства «ДІЯ» з відповідною кваліфікованою електронною позначкою часу, що відповідає даті здійснення верифікації особи, та: здійснення фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з подальшим накладенням КЕП уповноваженого працівника та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; або отримання копії ідентифікаційного документа або опитувальника, на який накладений КЕП Клієнта.
Згідно з пунктом 2.1. договору № 4978493, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
За пунктом 2.2. договору, суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 19 вересня 2024 року або 20 вересня 2024 року.
Відповідно до пункту 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Згідно з пунктом 4.6. договору клієнт здійснює за договором у розмірі та у строки визначені цим Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості згідно зі ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», а саме:
4.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
4.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;
4.6.3. у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до пункту 9.1. договору, місцем укладення та місцем виконання цього договору є місцезнаходження Товариства.
Згідно з пунктом 9.1.1. договору, у разі відступлення Товариством права грошової вимоги до клієнта, місцем виконання цього договору є місцезнаходження нового кредитора.
За пунктом 9.3. договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов'язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.
За пунктом 9.7.1. договору № 4978493, цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття у повному обсязі умов цього Договору.
На підписаний сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Згідно з пунктом 9.9. договору, підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що:
- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (може не застосовуватися, якщо загальний розмір кредиту за договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору);
- він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальними на дату укладання Договору, редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися;
- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах Сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Клієнт погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних та/або зазначення таких даних на мові відмінній від української мови, не впливають на зобов'язання Клієнта, передбачені цим Договором (а.с. 6-17).
З договору встановлено, що він підписаний сторонами кваліфікованими електронними підписами, зокрема, позичальник ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 39590, направленого на його телефонний номер, вказаний як засіб зв'язку з позичальником, зокрема, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Крім цього, як електронний засіб зв'язку з позичальником вказана електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , як адреса проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Також вказано його РНОКПП НОМЕР_4 та паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Щорським РВ УМВС України в Чергінівській області 08 жовтня 1999 року, реквізити належного клієнту платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором: НОМЕР_6 (а.с. 17 зворот).
Окрім договору № 4978493 від 19 вересня 2024 року, позичальник ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 39590 додаток № 1 до вказаного договору, що містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 18 зворот) та інформаційне повідомлення, що є додатком № 2, згідно з яким він надав згоду Товариству на передачу особам, зазначеним в цьому інформаційному повідомленні, інформації про укладення ним договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, процентів за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит або відповідно до законодавства України (а.с. 18).
А також позичальник ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 93664 паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 19-20 зворот).
За умовами вказаного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4978493 від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000, 00 грн строком на 360 днів за фіксованою зниженою процентною ставкою у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом у разі сплати коштів у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, до 28 вересня 2024 року (включно), або за стандартною процентною ставкою - 1,00 % за кожен день користування кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3 251, 30% з урахуванням зниженої процентної ставки, 3 198, 34% - за стандартною процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46 000, 00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 45 950, 00 грн (а.с. 6-17).
Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало 19 вересня 2024 року, 10:53:11, на платіжну картку № НОМЕР_7 , емітовану в АТ «Універсал Банк» відповідачеві - ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 10 000, 00 грн, згідно з договором № 4978493 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 вересня 2024 року, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 05 вересня 2025 року (а.с. 90-91, 100, 104-105).
Окрім цього, згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 17 вересня 2025 року № БТ/Е-13488, фінансовий номер телефону ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з 19 вересня 2024 року по 24 вересня 2024 року - НОМЕР_8 (а.с. 100).
22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22042025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 72-76).
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року за цим договором фактор (ТОВ «Лінеура Україна») зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору факторингу № 22042025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Акт прийому-передачі реєстру боржників є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладання цього договору.
За пунктом 3.3. договору факторингу, ціна продажу за договором становить 2 110 880, 92 грн без ПДВ (а.с. 72-76).
До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі реєстру боржників від 22 квітня 2025 року за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року (а.с. 27).
Згідно з платіжною інструкцією № 706 від 25 квітня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» суму у розмірі 2 110 880, 92 грн як плату за відступлення права вимоги, згідно з договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року без ПДВ (а.с. 28).
Відповідно до витягу реєстру боржників від 22 квітня 2025 року за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 36 600, 00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 600, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 000, 00 грн - сума заборгованості за штрафами (а.с. 29).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4978493 від 19 вересня 2024 року, боржник ОСОБА_1 станом на 22 квітня 2025 року заборгованість за кредитним договором не погасив, залишок заборгованості складає 36 600, 00 грн (а.с. 22-23).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу - 10 000, 00 грн та сумою заборгованості за процентами - 21 600, 00 грн, виходив з того, що між позивачем та кредитором було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронним підписом сторін, із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Відповідач не спростував того, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана ним в договорі, йому не належить. Позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт набуття прав вимоги за кредитним договором № 4978493 від 19 вересня 2024 року. У частині позовних вимог щодо стягнення штрафу суд першої інстанції відмовив у задоволенні, виходячи з положень Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а саме пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (а.с. 114-120).
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про задоволення позову у частині вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частини першої, третьої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина четверта, п'ята ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини восьмої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так,19 вересня 2024 року, 10:51, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4978493, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 39590 19 вересня 2024 року, 10:51 (а.с. 6-17).
Вказаний договір був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» ОСОБА_1 , на підтвердження чого у розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» міститься код ідентифікатора відповідача, що і є його безпосереднім підписом.
Отже посилання сторони відповідача, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення договору № 4978493 від 19 вересня 2024 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (відомості паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону, адреса місця проживання), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач не посилався на те, що він звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо доводів скаржника про правомірність переходу права вимоги за договором факторингу, колегія суддів апеляційного суду вказує наступне.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що майнова вимога про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 4978493 від 19 вересня 2024 року не була задоволена позичальником станом на 22 квітня 2025 року, тобто вимога існувала і станом на день укладення договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року.
Апелянт посилався на те, що позивач подав договір факторингу не у повному обсязі (1, 2, 4, 5 та 9-ту сторінки) без доказів перерахування коштів за договором факторингу.
Втім такі доводи спростовуються наявною у матеріалах справи копією договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року, доданою позивачем до відповіді на відзив у повному обсязі та копією платіжної інструкції № 706 від 25 квітня 2025 року (а.с. 28, 72-76, 82).
Згідно з копією платіжної інструкції № 706 від 25 квітня 2025 року, що міститься у матеріалах справи, що додана до позовної заяви (а.с. 28) та повторно - до відповіді на відзив (а.с. 82), ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» суму у розмірі 2 110 880, 92 грн як плату за відступлення права вимоги, згідно з договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року без ПДВ, що відповідає ціні продажу, визначеній у пункті 3.3. цього договору факторингу (а.с. 74).
Враховуючи викладене, відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року підтверджується належними доказами, що містяться у матеріалах справи, і власне договір не суперечить статті 514 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність вирішення судом першої інстанції справи по суті спору, тому відхиляються як необґрунтовані.
Відтак, оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов