09 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/26077/22-ц
номер провадження 22-ц/824/1898/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Лазько С.В. ,
представник відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року /суддя Ольшевська І.О./
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та просив стягнути на свою користь з відповідача суму боргу в розмірі 85 000,00 доларів США, 3% річних у розмірі 2 010,41 доларів США, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за розпискою в розмірі 85 000,00 (вісімдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів) доларів США основного боргу, 945,22 (дев'ятсот сорок п'ять доларів США 22 центрів) 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 12 405,00 (дванадцять тисяч чотириста п'ять грн. 00 коп.) грн. /т. 2 а.с. 192-202/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що розписка від 16.01.2021 року не є цілісним документом, складена на двох окремих аркушах, перший без підпису ОСОБА_2 , другий - лише таблиця з цифрами без вказівки валюти, істотних умов позики, сторін договору; підпис проставлений лише на другому аркуші без текстового наповнення щодо умов договору. Висновок лінгвістичної експертизи №452/23 від 20.11.2023 року підтверджує відсутність інформації про передачу коштів, валюту чи зобов'язання повернути кошти. Договір відступлення права вимоги від 01.09.2022 року неукладений через відсутність предмета та згоди щодо істотних умов. Суд неправильно оцінив розписку як цілісний документ, ґрунтуючись на припущеннях. Також порушено ст. 141 ЦПК України, стягнуто судовий збір не пропорційно до задоволених вимог. Крім того, не з'ясовано фактичні відносини сторін - спільний бізнес у ТОВ «Санпол Групп», цивільний шлюб понад 14 років, доступ до підпису ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Лазько С.В. у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилається на те, що розписка від 16.01.2021 року є цілісним документом, підтверджує договір позики та факт отримання коштів ОСОБА_2 . Висновок лінгвістичної експертизи №452/23 від 20.11.2023 року досліджував лише частину документа і не спростовує його змісту. Договір відступлення права вимоги від 01.09.2022 року є дійсним. Суд правильно стягнув судовий збір пропорційно, отже, просив залишити рішення без змін.
Апелянт у відповіді на відзив вказує, що відзив не спростовує ключових доводів скарги щодо відсутності цілісності розписки; не заперечує слідів багаторазового скріплення/розкріплення аркушів, що свідчить про можливість заміни першої сторінки; не пояснює, чому перший аркуш без підпису вважається частиною одного правочину. Висновок лінгвістичної експертизи №452/23 від 20.11.2023 року підтверджує відсутність у підписаному аркуші будь-якого боргового змісту - відсутня інформація про передачу коштів, валюту, зобов'язання повернути кошти. Вказувала, що судові рішення, додані до відзиву не є преюдиціальними щодо наявності боргу за розпискою, не досліджувалися по суті в цій справі і подані з порушенням вимог ст. 367 ЦПК України як нові докази на стадії апеляції без клопотання та обґрунтування. Просила відмовити у прийнятті та врахуванні цих доказів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові, на підставі наступного.
Судом встановлено, що за обставинами, вказаними в обґрунтування позову, 16.01.2021 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 в борг грошові кошти в сумі 72 527,00 доларів США, а також мала невиплачений борг у розмірі 38 171,00 доларів США (загальний борг 110 698,00 доларів США). Згідно розписки ОСОБА_2 зобов'язалася повернути позику до 16.01.2023 року шляхом щомісячних виплат не менше 5 000,00 доларів США, починаючи з лютого 2021 року. 01.09.2022 року між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_4 став кредитором замість ОСОБА_5 за розпискою.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався: ст. 1046 ЦК України про те, що за договором позики одна сторона передає іншій грошові кошти або речі, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму; ст. 1047 ЦК України про те, що на підтвердження договору позики може бути надана розписка позичальника; ст. 1049 ЦК України про те, що позичальник зобов'язаний повернути позику в строк, встановлений договором; ст. 512-514 ЦК України про те, що кредитор може бути замінений іншою особою (відступлення права вимоги) без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором; ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує 3% річних від простроченої суми; ст. 141 ЦПК України про те, що судові витрати покладаються на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що розписка від 16.01.2021 року підтверджує укладення договору позики та факт отримання коштів ОСОБА_2 ; договір відступлення права вимоги від 01.09.2022 року є дійсним; борг у розмірі 85 000,00 доларів США та 3% річних за період до введення воєнного стану підлягають стягненню.
Щодо цілісності розписки від 16.01.2021 року суд першої інстанції встановив, що розписка є цілісним документом: другий аркуш з підписами та таблицею є логічним продовженням першого з текстом про позику, суму, строки, відомості не суперечливі, мова йде про позику в доларах США з конкретними умовами повернення. Сліди скріплення/розкріплення не є доказом заміни аркушів. Відсутність підпису на першому аркуші не робить документ недійсним, оскільки підпис на другому аркуші охоплює весь зміст. Висновок лінгвістичної експертизи № 452/23 від 20.11.2023 року досліджував лише частину документа і не спростовує змісту розписки в цілому.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції колегія суддів оглянула оригінал розписки від 16.01.2021 року, яка складається з двох аркушів паперу, скріплених степлером. На документі виявлено сліди повторного скріплення та розкріплення, що, за поясненням представника позивача, спричинено необхідністю копіювання. Однак такі сліди свідчать про відсутність цілісності документа і не виключають заміни першої сторінки після підписання другої. Перший аркуш містить текстовий опис умов позики, але не має підпису ОСОБА_2 , тоді як другий аркуш - це лише таблиця з цифровими значеннями без вказівки валюти, істотних умов договору чи зобов'язання повернути кошти, з підписом лише на ньому. Висновок лінгвістичної експертизи №452/23 від 20.11.2023 року підтверджує, що підписаний аркуш не містить інформації про передачу коштів, валюту чи зобов'язання повернути їх, що робить розписку нецілісним документом, який не може слугувати належним доказом укладення договору позики.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, розписка позичальника є підтвердженням договору позики та його умов, але лише за умови, що вона посвідчує факт передання визначеної суми грошей. У разі, коли документ не є єдиним і цілісним, з відсутністю підпису на частині тексту, він не відповідає вимогам письмової форми правочину, передбаченої ст. 207 ЦК України, де правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному документі з підписом учасника, що охоплює весь зміст.
Висновок суду першої інстанції про цілісність розписки ґрунтується на припущеннях, без достатньої оцінки доказів, що суперечить ч. 1 ст. 89 ЦПК України, яка вимагає, аби докази були належними та допустимими. Сліди повторного скріплення, поєднані з відсутністю підпису на першому аркуші, створюють сумніви щодо автентичності документа в цілому, оскільки підпис на другому аркуші не охоплює описових умов позики на першому. Розписка сторонами не прошивалась і не скріплювалась у будь-який інший спосіб.
Отже, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному документі, підписаному сторонами, що охоплює весь текст. Розписка, відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, є підтвердженням укладення договору позики та його умов, але лише якщо вона посвідчує факт передання коштів і є єдиним, неподільним документом.
Крім того, апеляційний суд наголошує і на тому, що в суді першої інстанції ОСОБА_2 клопотала про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи розписки, при цьому сторона позивача, вказуючи на можливе майбутнє знищення розписки або зміну її властивостей у відповідності до ч. 4 ст. 108 ЦПК України, дозволу на повне або часткове знищення об'єкта експертизи - розписки від 16.01.2021 р. або зміну її властивостей не надала. /т. 1 а.с. 194/
За ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У зв'язку з не наданням згоди на проведення такої експертизи, представником відповідачки таке клопотання відкликано. /т. 1 а.с. 195/
Отже, суд був позбавлений можливості з'ясувати шляхом проведення технічної експертизи чи є дві сторінки розписки одним цілісним документом.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є необґрунтованими та суперечать обставинам справи, що є підставою для скасування рішення відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України і відмови у позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати. На користь апелянта з позивача підлягає стягненню 14886 гривень судового збору, понесених в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - залишити без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_4 /адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_2 /адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 / 14886 гривень судового збору.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: