Провадження № 33/803/588/26 Справа № 201/11909/25 Суддя у 1-й інстанції - Давидовська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
09 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
прокурора Мануйленка І. М.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Кенжиної О. О.
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Згідно з постановою суду першої інстанції, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи секретарем судового засідання Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування, а також відповідно до примітки до ст.172-6 КУпАП будучи суб'єктом правопорушення за цією статтею, у порушення вимог п.п.7,9 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» подала завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму 1 549 897, 40 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною 4 статті 172-6 КУпАП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд відхилив її доводи, викладені в поясненнях, обмежившись загальними фразами при їх оцінці та допустивши численні процесуальні порушення при розгляді справи. Судом всупереч нормам КУпАП на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, змінено фабулу адміністративного правопорушення, викладену в протоколі. Вказує, що не є депутатом жодної ради, так само як і не є сільським, селищним, міським головою, тому не відноситься до суб'єктів декларування, зазначених в п.п. “б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції». В даному випадку є невідповідність щодо суб'єкту адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі. Оскільки дана невідповідність стосується обов'язкової сторони правопорушення, то суд не мав права самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі. Крім того, жодної декларації за типом “після звільнення» за 2022 рік не подавалося, при цьому ОСОБА_1 безперервно до 2024 року працювала на посаді секретаря судового засідання, а тому не мала підстав подавати декларацію “після звільнення».
Крім того в протоколі в графі дати вчинення правопорушення зазначено невідповідну правову кваліфікацію, а саме за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в той час як прокурор наголошував, що особа притягається до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
На думку, ОСОБА_1 тип декларації та визначення суб'єкту подання декларації - є обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення та будь-які неточності мають тлумачитися виключно на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд мав або направити протокол та матеріали на доопрацювання або розглянути справу за викладеними в ньому обставинами та закрити провадження у справі за відсутністю складу. Проте суд фактично змінив суть обвинувачення, самостійно змінивши як тип поданої декларації, так і суб'єктний склад.
Крім того, вважає, що на момент розгляду справи закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП, оскільки правопорушення виявлено 08.04.2025 та шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув 08.10.2025. Проте суд дійшов хибного висновку, що датою виявлення правопорушення є 12.08.2025, коли матеріали повної перевірки щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, отримані від НАЗК. При цьому суд вказує в постанові про сплив строку ще 12.02.2025 як з дня його виявлення та вважає, що підстав для закриття провадження за спливом строків відсутні.
Також вказує, що судом взагалі не наведено жодного обґрунтування наявності умислу у ОСОБА_1 на подання завідомо недостовірних відомостей в декларації, доказів в підтвердження наявності умислу в матеріалах справи відсутні. Жодна інформація щодо купівлі квартири у 2022 році не була прихована, на кінець звітного періоду позика була повністю повернута. ОСОБА_1 не була належним чином ознайомлена з порядком подачі декларації, що підтверджує її необізнаність та неправильне трактування норм закону та роз'яснення НАЗК щодо подання декларацій і як наслідок наявність помилок при заповненні декларації.
Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не застосовані строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, які на момент розгляду справи у суді закінчилися.
Зазначає про невідповідність в постанові відомостей про учасників розгляду справи, оскільки в судовому засіданні в день її винесення була лише ОСОБА_1 присутня, а прокурор та представник Мотуз Я. А. були відсутні, тому суд не мав підстав за неявки прокурора продовжувати розгляд справи. Судом в порушення вимог ст. 285 КУпАП оголошено постанову лише 29.12.2025, в той час як розгляд справи завершено 26.12.2025, при цьому вийшовши до нарадчої кімнати для ухвалення рішення в цей час розглядав у відкритих судових засіданнях інші судові справи.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Кенжина О. О. підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. ОСОБА_1 також зазначила про відсутність в неї умислу на подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, вона задекларувала придбану квартиру із зазначенням дати її набуття та вартість, що можна чітко встановити, що протягом звітного періоду набуто право власності на це майно, жодна інформація не була прихована, на кінець звітного періоду позика була в повному обсязі повернута.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, і просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення докази, долучені до протоколу, якими підтверджується її винуватість, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення № 866 від 10.09.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак корупційного правопорушення від 06.08.2025 року; декларацією ОСОБА_1 щорічною за 2022 рік; довідкою № 568/25 про результати проведення повної перевірки декларації від 01.08.2025 року; наказами керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2021 року №121-К, від 16.08.2024 року № 117-К про прийняття на посаду секретаря судового засідання та звільнення ОСОБА_1 ; відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб»; договорами позики від 08.08.2022 року, іпотеки від 08.08.2022 року, купівлі-продажу від 08.08.2022 року; банківськими виписками про рух коштів по рахункам тощо.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису..., а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до примітки вказаної статті суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з підпунктом «в» пункту 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
За вимогами ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
З матеріалів провадження слідує, що відповідно до наказу керівника апарату Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська № 121-к від 14.07.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду державної служби категорії «В» - секретарем судового засідання Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська і звільнено з цієї посади наказом керівника апарата Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська № 117-к від 16.08.2024 ОСОБА_1 з 19.08.2024 року.
Таким чином, ОСОБА_1 на час вчинення діяння була суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Твердження захисту про відсутність умислу на внесення недостовірних відомостей у декларацію чи приховування інформації та наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення є неспроможними, виходячи з наступного.
За правилами п. п. 7, 9 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про:
- отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.
- фінансові зобов'язання суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов'язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов'язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов'язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Апеляційний суд також зауважує і на тому, що функціонал Реєстру декларацій НАЗК надає можливість отримати відомості, необхідні для належного заповнення відповідної декларації. Також на сайті НАЗК містяться детальні письмові роз'яснення, розроблена “База знань» та містяться відеороз'яснення щодо заповнення декларацій.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 р. II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21 (чинного на момент подання декларації), суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки. Суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, ОСОБА_1 на початку заповнення декларації ознайомилась із зазначеним Порядком, про що проставила відповідну відмітку, а також після заповнення всіх її розділів мала можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної нею інформації та проставила відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подала цю декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису, що підтверджується наявною в матеріалах справи послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинила ОСОБА_1 .
Крім того, в кінці перед підписанням декларації особистим кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 як суб'єкт декларування, здійснює підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Отже остання була обізнана щодо наслідків за подання недостовірних відомостей у декларації, що свідчить про її свідоме неподання достовірних відомостей.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону (у редакції від 30.12.2023) упродовж 30 днів після подання декларації суб?єкт декларування має право подати виправлену декларацію. Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 Закону у разі самостійного виявлення суб?єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтверджуючі документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
Водночас, ОСОБА_1 при поданні декларації підтвердила достовірність вказаних відомостей, на протязі 30 днів після подання декларації з недостовірними відомостями, правом подати виправлену декларацію не скористалася. Отже з урахуванням її дій можливо зробити висновок, що вони були навмисними.
За результатами повної перевірки декларації встановлено, що зазначені суб'єктом декларування у декларації відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 1 549 897,40 грн що становить розмір від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб'єкт декларування не зазначив відомостей про отримані кошти від батька ОСОБА_2 у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 25 310 дол. США, що за середнім курсом Національного банку України за 2022 рік (32,34 грн/дол. США) становило 818 525,40 гривні.
У розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації суб'єкт декларування не зазначив відомостей про свої фінансові зобов'язання у вигляді отриманої та погашеної протягом 2022 року позики у розмірі 731 372 гривні.
Таким чином, суб?єкт декларування зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 549 897, 40 грн., чим порушено вимоги п.п. 7, 9 ч. 1 ст. 46 Закону.
Вищевикладене свідчить про наявність у діях суб?єкта декларування адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про її недостатню обізнаність з порядком та вимогами щодо заповнення декларації, що призвело до помилки в її заповненні, адже, будучи суб'єктом декларування, маючи можливість отримати відомості, необхідні для належного заповнення відповідної декларації, доступ до детальних письмових роз'яснень на сайті НАЗК, відеороз'яснень щодо заповнення декларацій, будучи попередженою про відповідальність за подання недостовірних відомостей, не вжила відповідних заходів та допустила подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд в порушення вимог КУпАП змінив фабулу у протоколі про адміністративне правопорушення в частині підпункту Закону щодо суб'єкта декларування (“б» замість “в») та типу декларації за 2022 рік (“після звільнення» замість “щорічна»). Аналогічні доводи ОСОБА_1 та її захисник щодо невірного визначення в протоколі суб'єкту декларування та типу декларації були предметом перевірки судом першої інстанції і ним надана належна оцінка, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. За змістом протоколу та долучених до нього доказів видно, що ОСОБА_1 є суб'єктом декларування відповідно до п.п. “в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону як державний службовець, оскільки займала посаду секретаря судового засідання та допустила подання завідомо недостовірних відомостей у декларації щорічної за 2022 рік.
Враховуючи викладене, вказані у протоколі підпункт “б» замість “в» та типу декларації за 2022 рік “після звільнення» замість “щорічна» свідчать лише про очевидну описку та не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Отже, судом першої інстанції встановлена, під час розгляду справи в суді, очевидна описка в протоколі про адміністративне правопорушення та була виправлена шляхом встановлення вірних фактичних даних в постанові суду. І встановлення цих даних не може вважатися зміною фабули обвинувачення.
Неспроможними є твердження апеляційної скарги про невідповідність в постанові відомостей щодо учасників розгляду справи та суд не мав підстав за неявки прокурора продовжувати розгляд справи. Як видно з матеріалів провадження 26.12.2025 відбулося судове засідання за участю прокурора, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, закінчивши розгляд справи суд видалися до нарадчої кімнати для ухвалення рішення до 17.30 годин 29.12.2025 та в цей день після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Отже розгляд справи відбувся за участю усіх учасників провадження.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та захисника в судовому засіданні щодо порушення судом першої інстанції вимог КУпАП під час перебування у нарадчій кімнаті та ухвалення рішення по справі - розглядав у відкритих судових засіданнях інші судові справи. Вказані твердження спростовуються наданою судом першої інстанції інформації за запитом суду апеляційної інстанції, відповідно до якої усі справи, які були призначені до розгляду 29.12.2025 до 17 години 40 хвилин були зняті з розгляду у зв'язку з перебування судді у нарадчій кімнаті та одна справа розглянута по суті після виходу з нарадчої кімнати.
Інших даних, які б вказували на обґрунтованість доводів захисника в цій частині, стороною захисту не надано. Клопотання про чергове відкладення розгляду скарги, судом апеляційної інстанції, відхилено, оскільки суд вважає, що даних наданих судом 1 інстанції достатньо для прийняття рішення.
Доводи захисту про закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП є неспроможними з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Днем вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є 14 січня 2024 року, тобто день подання недостовірних відомостей у декларації за 2022 рік.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 КУПАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст. 172-4 - 172-9 КУпАП, за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).
Доводи захисника, що днем виявлення правопорушення слід вважати 08 квітня 2025 року є необґрунтованими, оскільки в цей день НАЗК було отримано лише повідомлення від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо можливого факту внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого було розпочато та проведено повну перевірку поданої нею декларації за 2022 рік.
В свою чергу НАЗК потрібен був час для перевірки вказаних фактів шляхом витребування пояснень ОСОБА_3 , витребування інформації з Шевченківського районного суду міста Дніпра, з АТ КБ “Приватбанк» та АБ “Укргазбанк», Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Важливим був факт встановлення в тому числі на яку суму відрізняються відомості зазначені в декларації від достовірних, оскільки адміністративна відповідальність настає лише якщо така різниця становить від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Лише після повної перевірки обґрунтований висновок про виявлення ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією був направлений для складання протоколу уповноваженому органу.
Уповноваженим на складання відповідного протоколу органом - Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України матеріали повної перевірки щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, отриманні від НАЗК 12.08.2025 року, яка є датою виявлення правопорушення.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ураховуючи положення ч.4 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, на дату винесення постанови (з дня виявлення - 12.08.2025 року в межах 6-місячного строку, і не пізніше двох років з дня його вчинення) не спливли, тому підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.
При цьому зазначення в постанові суду день виявлення 12.02.2025 є очевидною технічною опискою, а тому відповідні доводи ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Твердження захисника в судовому засіданні, що оскільки постанова суду першої інстанції не набрала законної сили, тому строки продовжують спливати та закінчилися станом на 14.01.2026 є помилковими.
В справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 судове рішення про накладення на неї адміністративного стягнення, а саме постанова від 29 грудня 2025 року, винесена в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП, а апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд вже прийнятого рішення про притягнення особи до відповідальності щодо правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права.
Закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на стадії апеляційного перегляду судового рішення не є наслідком скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з чим відповідне клопотання захисника не може бути задоволено. За такого тлумачення положень про строки накладання строків адміністративного стягнення, як здійснює захисник, майже усі справи про адміністративні правопорушення підлягали б закриттю на стадії апеляційного провадження, оскільки, як правило, з урахуванням строків розгляду в суді першої та апеляційної інстанції такі строки спливають, тому це давало б підстави для зловживання особами, які притягаються до адміністративної відповідальності для зловживання своїми процесуальними правами з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун