Справа № 127/28619/25
Провадження № 6/127/21/26
10 лютого 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2026 із заявою до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила суд розстрочити виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/28619/25 від 08.12.2025 рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали суду по 01.12.2026 року. Мотивувала заявлені вимоги тим, що у неї склалися несприятлива фінансова ситуація, що пов'язання з безробіттям, має на утримані трьох неповнолітніх дітей.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Судом установлено, що у вересні 2025 із позовом до суду звернулося ТОВ «Споживчий центр», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №17.09.2023-100001621 від 18.09.2023 у розмірі 8 419,15 грн.
Заочним рішенням суду вирішено стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.09.2023-100001621 від 18.09.2023 у розмірі 8419 гривень 15 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 користь на ТОВ «Споживчий центр» 2422 гривні 40 копійок судових витрат.
Наразі ОСОБА_1 безробітна, що підтверджується записом у її трудовій книжці.
ОСОБА_1 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина перша статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.
За приписами частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин першої, третьої - п'ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності і взаємному зв'язку та враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню. З огляду на тимчасове безробіття заявниці, наявність трьох неповнолітніх дітей, відсутність заперечень зі сторони позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги та розстрочити рішення суду.
Додатково суд зазначає, що в контексті цієї цивільної справи, суд, дослідивши матеріали справи та доводи заявниці, дійшов висновку, що обставини на які посилається заявниця унеможливлюють виконання рішення суду, при цьому вона бажає добровільно сплатити суму боргу, а запропоноване у заяві розстрочення виконання рішення суду не обмежує права та можливості стягувача на отримання коштів за виконавчим листом.
Керуючись статтею 435 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/28619/25 від 08.12.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальній сумі 8419,15 грн, а також витрат на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн строком на десять місяців зі сплатою рівними частинами в розмірі 841,92 грн (вісімсот сорок одна) гривня 92 копійки та 24,22 грн (двадцять чотири) гривні 22 копійок щомісяця до 01.12.2026 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: