Провадження № 22-ц/803/2294/26 Справа № 215/4663/25 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 лютого 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/4663/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Криворізький міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, яке ухвалено суддею Данилевським М.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позов мотивовано тим, що позивач має в особистому користуванні автомобіль «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 11.09.2020 ТСЦ 1243.
28.08.2024, о 08 годині 15 хвилин, в м. Кривому Розі Дніпропетровській області на регульованому перехресті вул. Івана Сірка та дороги, що веде до ГТЦ «ПівнГЗК» кар'єр «Першотравневий», водій ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), проявив неуважність до дорожньої обстановки та відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, виїхав на регульоване перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора без забезпечення безпеки дорожнього руху при виявлені небезпеки дорожнього руху, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки керованого ним автомобіля, змінюючи напрямок свого руху вправо, не переконався у безпечності своїх дій, своєчасно не увімкнувши спеціальний звуковий сигнал для додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху (увімкнув безпосередньо перед зіткненням) та скоїв зіткнення з автомобілем «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на перехресті рухався на дозволений зелений сигнал світлофора.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, а водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.
Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Даний факт підтверджується: постановою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2025 року по справі №215/6432/24, якою водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП; постановою судді Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року по справі №215/6432/24, провадження №33/803/738/25, якою постанову судді Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника Кудлюка О.І. без задоволення.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу на праві власності автомобіль «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, позивачу заподіяні матеріальні збитки на суму: 529 550,56 грн. - сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 ; 8 000.00 грн. - вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується актом наданих послуг №84 від 09.10.2024 року, виданої суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 , а також платіжною інструкцією №0.0.3905742958.1 від 24.09.2024.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди була застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», що підтверджується страховим полісом № НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді поліцейського у Криворізькому міському відділі Управління поліції охорони, перебуваючи в добовому наряді, отримавши виклик по спрацюванню сигналу «Тривога», виконував службове завдання керуючи службовим автомобілем марки «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), що підтверджується: довідкою від 17.09.2024 за вих. №2589/47/01-2024, виданою КМВ УПО в Дніпропетровській області, шляховим листом, показами ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які вказують, що перебували на робочому місці та виїхали на виклик.
24 вересня 2024 року направлено лист - повідомлення керівнику Криворізького МВ УПО в Дніпропетровські області, з метою прибуття представника та приймання ним участі у огляді пошкодженого автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відбувся 01.10.2025 об 12:00 годині за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Георгіївська, буд. 19, що підтверджується повідомленням до керівника Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5007404512520.
Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д9/10/24 від 09.10.2024: вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкоджень 28 вересня 2024 року, складає 529 550,56 грн.; ринкова вартість автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.08.2024, складає 148 221,80 гривень.
Матеріальна шкода, завдана позивачу як власнику автомобіля, внаслідок пошкодження автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 529 550,56 грн. - 148 221,80 грн. = 381 328,76 грн., де 529 550,56 грн. - сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 ; 148 221,80 грн. - ринкова вартість автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач отримав від МТСБУ, відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, страхове відшкодування в сумі 160 000 гривень, що передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, залишок непокритої страховим відшкодуванням суми складає 221 328,78 гривень (381 328,76 грн. - 160 000,00 грн. = 221 328,76 гривень).
Окрім того, позивачу відповідачем, в особі його працівника ОСОБА_2 , окрім майнової шкоди, також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у наступному.
В результаті переживань за пошкоджений автомобіль позивач знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, головною біллю, що переросла в моральні страждання, оскільки вказаний автомобіль є єдиним засобом його пересування. Життя позивача кардинально змінилося. Змінилося все, від відчуття комфорту життя до впевненості у собі взагалі та під час перебування на проїзній частини в будь-якому випадку, будь-то пішохід або пасажир транспортного засобу. За кермо з того самого дня, дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 не сідає, оскільки він переніс такий великий шок та переляк, що його почали турбувати панічні атаки навіть коли він просто пасажир переднього пасажирського сидіння будь-якого транспортного засобу. Добиратися на роботу стало великою проблемою, адже його місцезнаходження роботи та домівкою дуже значна відстань. Кожного дня, окрім втраченого часу на дорогу, також колосальні витрати на таксі, адже в час коли ОСОБА_1 потрібно бути на роботі, маршрутні таксі ще не працюють. Іноді ОСОБА_1 прокидається від страшних снів. Йому постійно сниться момент дорожньо-транспортної пригоди та сам момент удару. Останній просинається у холодному поті та потім не може вже заснути. Відчуття апатії та розпачу тепер постійно присутні у його житті. Стан морального дискомфорту гнітить ОСОБА_1 тривалий період часу. Все це вплинуло на його відносини і нормальні життєві зв'язки з членами родини, та особливо з дружиною. В їх родині тепер постійно сварки та непорозуміння, через накоплений стрес та дискомфорт.
Зазначені негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди є тривалими й істотними для нього, тому моральну шкоду ОСОБА_1 , оцінює в 20 000 гривень.
Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 221 328,76 гривень як вартість матеріального збитку завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «JEEP CHEROKEE», пошкодженого внаслідок ДТП; 8 000 гривень як витрати на послугу по проведенню транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню збитку нанесеного власнику пошкодженого автомобіля після ДТП, яка мала місце 28.08.2024; 22 000 гривень як витрати на професійну правничу допомогу; 20 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди; відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 221 328 гривень 76 коп.
Стягнуто з Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 11 500 гривень.
Стягнуто з Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля позивача в сумі 8 000 гривень.
Стягнуто з Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000 гривень.
Стягнуто з Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 989 гривень 74 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Криворізький міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні підстави стверджувати про те, що ДТП сталося лише з вини ОСОБА_2 , адже постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2025 встановлено лише факт порушення ним Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності, проте, не встановлено наявність виключної вини у даному ДТП.
Також, вважає, що відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися відповідною страховою компанією за наявності підтверджуючих спричинення моральної шкоди документів.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, тому апелянт вважає, що відшкодування у розмірі 11 500,00 грн. є таким, що не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості і призводить до безпідставного збагачення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гаркавого М.С., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.08.2024, о 08 годині 15 хвилин, в м. Кривому Розі Дніпропетровській області на регульованому перехресті вул. Івана Сірка та дороги, що веде до ГТЦ «ПівнГЗК» кар'єр «Першотравневий», водій ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), проявив неуважність до дорожньої обстановки та відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, виїхав на регульоване перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, без забезпечення безпеки дорожнього руху при виявлені небезпеки дорожнього руху, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки керованого ним автомобіля, змінюючи напрямок свого руху вправо, не переконався у безпечності своїх дій, своєчасно не увімкнувши спеціальний звуковий сигнал для додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху (увімкнув безпосередньо перед зіткненням) та скоїв зіткнення з автомобілем «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на перехресті рухався на дозволений зелений сигнал світлофора.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.
Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2025 року по справі №215/6432/24 водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року по справі №215/6432/24, провадження №33/803/738/25, постанову Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу на праві власності автомобіль «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень, позивачу заподіяні матеріальні збитки на суму: 529 550,56 грн. - сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 ; 8 000.00 грн. - вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується актом наданих послуг №84 від 09.10.2024 року, виданої суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 , а також платіжною інструкцією №0.0.3905742958.1 від 24.09.2024.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», що підтверджується страховим полісом № AP6856493.
Довідкою від 17.09.2024 за вих. №2589/47/01-2024, виданою КМВ УПО в Дніпропетровській області, шляховим листом, показами ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , підтверджено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді поліцейського у Криворізькому міському відділі Управління поліції охорони, перебуваючи в добовому наряді, отримавши виклик по спрацюванню сигналу «Тривога», виконував службове завдання керуючи службовим автомобілем марки «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні).
24 вересня 2024 року направлено лист - повідомлення керівнику Криворізького МВ УПО в Дніпропетровські області, з метою прибуття представника та приймання ним участі у огляді пошкодженого автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відбувся 01.10.2025 об 12:00 годині за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Георгіївська, буд. 19, що підтверджується повідомленням до керівника Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5007404512520.
Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д9/10/24 від 09.10.2024: вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкоджень 28 вересня 2024 року, складає 529 550,56 грн.; ринкова вартість автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.08.2024 складає 148 221,80 гривень.
Матеріальна шкода, завдана позивачу, як власнику автомобіля, внаслідок пошкодження автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 529 550,56 грн. - 148 221,80 грн. = 381 328,76 грн., де 529 550,56 грн. - сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 ; 148 221,80 грн. - ринкова вартість автомобіля «JEEP CHEROKEE», р.н. НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач отримав від МТСБУ, відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, страхове відшкодування в сумі 160 000 гривень, що передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2025 про перерахування коштів позивачу.
Встановлена висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д9/10/24 від 09.10.2024 вартість автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після дорожньо-транспортної пригоди, та вартість відновлювального ремонту не оспорюється ні відповідачем, ні третьою особою.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з вини ОСОБА_2 у ДТП, який перебуває у трудових відносинах з Криворізьким міським відділом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, у зв?язку з чим завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, тобто Криворізьким міським відділом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області. Визначаючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір визначається відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д9/10/24 від 09.10.2024, який учасниками справи не оспорено.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. 1167 ЦК України та виходив з того, що Криворізький міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, як роботодавець особи винної у завданні шкоди, належному позивачу майну, повинен нести відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, розмір якої суд визначив у 11 500 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року (далі - Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз'яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року, по справі №215/6432/24, водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Вказаною постановою встановлено, що 28.08.2024, о 08 годині 15 хвилин, в м. Кривому Розі Дніпропетровській області на регульованому перехресті вул. Івана Сірка та дороги, що веде до ГТЦ «ПівнГЗК» кар'єр «Першотравневий», водій ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), проявив неуважність до дорожньої обстановки та відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, виїхав на регульоване перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, без забезпечення безпеки дорожнього руху при виявлені небезпеки дорожнього руху, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки керованого ним автомобіля, змінюючи напрямок свого руху вправо, не переконався у безпечності своїх дій, своєчасно не увімкнувши спеціальний звуковий сигнал для додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху (увімкнув безпосередньо перед зіткненням) та скоїв зіткнення з автомобілем «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на перехресті рухався на дозволений зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, а водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_2 є особою винною у пошкодженні транспортного засобу позивача ОСОБА_1 , й доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебував з Криворізьким міським відділом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області у трудових відносинах та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки, суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку про те, що завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, Криворізьким міським відділом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, що не оспорюється в апеляційній інстанції.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д9/10/24 від 09.10.2024, матеріальна шкода, завдана позивачу, як власнику автомобіля внаслідок пошкодження автомобіля «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 381 328,76 грн., й цей розмір відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач отримав від МТСБУ, відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, страхове відшкодування в сумі 160 000 гривень, що передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2025 про перерахування коштів позивачу.
Таким чином, залишок непокритої страховим відшкодуванням суми складає 221 328,78 гривень (381 328,76 грн. - 160 000,00 грн. = 221 328,76 гривень), й ці витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок роботодавця винної особи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягення цієї суми з відповідача Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 .
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодуванняморальноїшкоди, завданоївнаслідок порушення її прав та законнихінтересів. Відповідно до частинидругоїцієїстатті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, якихфізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншимушкодженнямздоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки працівника відповідача порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним йому автомобілем, порушився звичний життєвий уклад, він через пошкодження автомобіля вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого переносив душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 11 500,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, й колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості такого розміру моральної шкоди.
Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися відповідною страховою компанією за наявності підтверджуючих спричинення моральної шкоди документів, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди вмклчно у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням майна позивача та перенесеними у зв'язку з цим хвилюваннями.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга залишена судом апеляційної інстанції без задоволення, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відсутні правові підстави для відшкодування судових витрат, понесених апелянтом в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: