Провадження № 22-ц/803/1685/26 Справа № 214/1409/21 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 лютого 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/1409/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Черновою Н.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року, -
У липні 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 є власником зазначеного житлового приміщення.
Відповідачем, за період з жовтня 2013 року по лютий 2021 року, спожито теплову енергію на загальну суму 39 521,73 гривень.
Оскільки відповідач не здійснює у повному обсязі оплату за отримані послуги, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, що виникла по АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2013 року по лютий 2021 року у сумі 39 521,73 грн., інфляційні втрати в сумі 9 940,39 грн., 3% річних у сумі 3 278,00 грн.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від від 14 квітня 2021 року задоволено позовні вимоги, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по лютий 2021 року у розмірі 39 521 грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 9940 грн. 39 коп. та 3% річних у розмірі 3278 грн. 00 коп., а всього стягнути 52 740 грн. 12 коп. та 2270 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від від 18 серпня 2021 року за заявою відповідача ОСОБА_1 скасовано заочне рішення суду від 14 квітня 2021 року у цивільній справі №214/1409/21.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від від 11 червня 2024 року, за клопотанням позивача, залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02.04.2017 по 01.02.2021 в розмірі 25 240 гривень 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 108 гривень 97 коп., 3% річних в розмірі 1 381 гривня 88 коп.
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 1 236 гривень 62 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що фактично постачання теплової енергії до вкартири за даною адресою не здійснюється у зв'язку із встановленням системи автономного (індивідуального) опалення. Відповідачами з КПТМ «Криворіжтепломережа» було узгоджено відключення квартири від системи опалення, що підтверджується письмовими доказами та спростовує доводи позивача про самовільне відключення споживачів від мереж централізованого опалення. Наполягає на тому, що у позивача відсутня можливість надавати послуги з централізованого опалення до квартири відповідачів. Позивач не довів порушення його прав діями відповідачів щодо відключення від централізованого опалення, не надано доказів, що вказане відключення спричинило шкоду йому або третім особам, порушило роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку. У квартирі відповідачів відключені стояки централізованої системи теплопостачання, а отже відповідачі не мають фізичної можливості отримувати послуги з теплопостачання, які позивачем їм взагалі не надаються, що підтверджено відповідним Актом, якому судом не була надана належна оцінка.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зважаючи на те, що позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» правом на апеляційне оскарження рішення суду не скористався, колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні заявлених вимог про стягнення заборгованості за період з 01.10.2013 по 02.04.2017, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем розташування нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності від 13.07.2007, на праві спільної часткової власності, кожен по частці, є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , кв. 21.
Згідно детального розрахунку обсягу спожитої теплової енергії щодо квартири АДРЕСА_3 , за період з 01.10.2013 до 01.02.2021 включно, позивачем надавались послуги опалення, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 39 521,73 грн. (а.с. 6).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Самовільне відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачів від обов'язку сплати за надані послуги із централізованого опалення та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж опалення.
Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
При цьому, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01.10.2013 по 02.04.2017, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Так, позивачем, як виконавцем, послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
У зв'язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідачів не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зобов'язана нести витрати по його утриманню.
Доводи апеляційної скарги щодо неотримання відповідачами наданих
АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з опалювання у спірний період, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15 зроблено висновок, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідач відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18).
Як вбачається з матеріалів справи, від'єднання житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , від мереж централізованого теплопостачання у даному будинку здійснено самовільно власниками цього приміщення та доказів протилежного суду не надано.
Так, як встановлено судом першої інстанції, згідно ксерокопії копії акту №2 від 02 квітня 2012 року (засвідченої представником відповідача), складеного в присутності представника КПТМ «Криворіжтепломережа», представника споживача, про наявність видимого розриву на мережі центрального опалення, гарячого водопостачання, ізольованість стояків та заглиблення у стіні, система гарячого водопостачання демонтована; пакет документів наявний, в приміщенні установлено автономне опалення, наявний акт опломбування газового лічильника від 14 грудня 2010 року. Крім того, зазначено, що за самовільне підключення до мережі КПТМ «Криворіжтепломережа» несе відповідальність споживач.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, який був чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами та втратив чинність з 17 вересня 2019 року, визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Відповідно до п.1.2 Порядку, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від вказаних мереж.
Згідно з п.2.1. Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинку) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканця будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення комісії оформлюється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. Відповідно до п.2.2.1 Порядку, при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення.
Згідно з п.2.3. Порядку, отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Відповідно до п.2.5 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири, або уповноваженої ним особи.
Згідно з п.2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
08 лютого 2006 року Виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення №90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» створено комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
На час встановлення індивідуального автономного опалення в квартирі відповідачів, було чинним рішення Виконкому Криворізької міської ради №90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», згідно якого споживач мав право відмовитися від послуги та відключитися від системи центрального опалення, але тільки після позитивного рішення Комісії щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не звертались до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Більш того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що процедура відключення квартири відповідачів від мережі централізованого опалення була проведена самовільно, з порушенням діючого законодавства, оскільки відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження додержання ними Порядку від 22 листопада 2005 року №4 (зі змінами згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587) при відключенні своєї квартири від мереж централізованого опалення.
За таких обставин суд вірно встановив, що наявні всі підстави вважати відключення квартири відповідачів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від мережі централізованого опалення самовільним, оскільки таке відключення було проведено з порушеннями норм встановлених законодавством, що діяло на той час, й до суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування таких висновків суд першої інстанції.
Враховуючи викладене суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення, а самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, за період з 02.04.2017 по 01.02.2021, у визначеному позивачем розмірі.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, неправомірними діями відмовідачів, позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд першої інстанції дійшов вірноого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погодився суд першої інстанції та який не спростовано в апеляційній інстанції, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 2 108 гривень 97 коп. та 3% річних в розмірі 1 381 гривня 88 коп.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: