Провадження № 22-ц/803/12/26 Справа № 664/957/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі,, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2022 року, ухвалене суддею Савчаком С.П. у місті Олешки Херсонської області, (дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2025 року),
ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та малолітньої ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», (далі ПРАТ «УПСК»), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ПАТ «НАСК «Оранта»), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2020 року водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 та здійснюючи буксирування автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі «Олешки-Гола Пристань-Скадовськ», з боку м. Олешки в напрямку м. Гола Пристань, на 10 км. + 700 м., здійснюючи поворот ліворуч до с. Ліві Солонці, Олешківського району Херсонської області допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в подальшому зіткнувся з автомобілем «Фольцваген», р.н. НОМЕР_4 .
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 2106», р.н. НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці події. За фактом ДТП існує кримінальне провадження № 12020230000000314 інформація про завершення якого у позивача відсутня.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, чоловікові загиблої, ОСОБА_1 та малолітній дочці загиблої ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. Відповідальність водія ОСОБА_3 за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ПРАТ «УПСК» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №А02576736, який діяв на момент настання ДТП станом на 30.07.2020 року.
На підставі зазначеного просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 : - 11 335,20 грн. страхового відшкодування йому моральної шкоди; - 52 250,00 грн. страхового відшкодування понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника; - 11 335,20 грн. страхового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 ; - 170 028 грн. мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись в вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , діючи від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ієговська А.О., подав апеляційну скаргу, в як та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправмірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкоди відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я, життю, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Сам факт наявності незавершеного кримінального провадження по факту ДТП та відсутності доказів вини особи, яка керувала транспортним засобом не свідчать про передчасність вимог позивача. Посилаючись на положення ст 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Вважає, що виходячи з обсягу наявних в матеріалах справи доказів, є підстави для покладення на водія ОСОБА_3 обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну смертю пасажиру згідно ст. 1187 ЦК України.
Також посилається, що, оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у відповідача, то дане зобов'язання (про відшкодування шкоди) за умовами укладеного між страхувальником (третьою особою) і страховиком (відповідачем) договору має виконати страховик в межах ліміту, визначеного договором і законом. Тому посилається, о суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що настання цивільно-правової відповідальності можливе лише після завершення досудового розслідування так і судового розгляду кримінального провадження, оскільки для задоволення позовних вимог позивача його наявність законом не вимагається в силу положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України. У відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільці незалежно від його вини.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року про витребування справи та відновлення втраченого судового провадження, 22 грудня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали відновленої цивільної справи №664/957/21 за позовом ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ПРАТ «УПСК», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ППАТ «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , справу призначено до апеляційного розгляду о 09.25 год. 10 лютого 2025 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Посилається, що в оскаржуваному рішенні суду вірно зазначено, що ПРАТ «УПСК» не здійснивши виплату страхового відшкодування не було порушено прав позивачів, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надано право страховику не приймати рішення щодо виплати страхового відшкодування до винесення вироку по кримінальній справі. Позов до ПРАТ «УПСК» вважає передчасним, оскільки заявлена ДТП наразі розглядається у кримінальному провадженні №12020230000000314, і це відповідно до закону, який регулює спірні правовідносини, є підставою для призупинення строку для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплати.
Наголошує, що ПРАТ «УПСК» не відмовляє у виплаті страхового відшкодування, а на підставі норми спеціального закону, яким регулюються спірні правовідносини (абз. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») має право призупинити строк для виплати страхового відшкодування.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, зазначивши, що доведення наявності непереборної сили або умислу потерпілої не може бути покладено на страховика, проте без встановлення наявності відсутності даних фактів страховик не може прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування. Ураховуючи, що кримінальне провадження ще не закінчено та, відповідно не з'ясовано обставини вчинення ДТП, не здійснено оцінки технічних можливостей уникнення ДТП, позов до ПРАТ «УПСК» як до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є передчасним.
Також посилається, що єдиною умовою отримання виду страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника у розмірі не меншому ніш 36 мінімальних заробітних плат є наявність належних та допустимих доказів для визначення середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого. Пред'являючи позовні вимоги про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника, позивачем у відповідності до вимог п. «е» ч. 35.3 ст. 35 Закону України на надано жодних документів, що підтверджують середньомісячний заробіток потерпілої та перебування на утриманні ОСОБА_6 .
Зазначає, що враховуючи ч. 2 ст. 1188 ЦК України, п. 36.3 ст. 36 Закону України, розрахунок розміру страхового відшкодування, належного потерпілій, має здійснюватися шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб, відповідальних за заподіяння шкоди.
Крім того, 19 січня 2026 року від представника ПрАТ "УПСК" надійшла заява про закриття апеляційного провадження в частині позовних вимог, що заявлені ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 . Заяву обгрунтовано тим, що наразі ОСОБА_2 виповнилося 18 років, у зв'язку з чим законне представництво її інтересів батьком ОСОБА_1 закінчилось.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем ПРАТ «УПСК» не було порушено прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійсненням виплати страхового відшкодування, так як норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV надають відповідачу (страховику право не приймати рішення щодо виплати страхового відшкодування до вирішення кримінальної справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони позивача, викладеними в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Солонці Олешківського району Херсонської області померла ОСОБА_6 .
Батьками померлої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Чоловіком померлої є ОСОБА_1 . Дочками померлої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки УПП у Львівській області від 04.12.2020 року № АДРЕСА_1 30.07.2020 року о 20:38 відбулася дорожньо-транспортна пригода - лобове зіткнення. Учасниками ДТП є: - «Мерседес», н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , страховий поліс АО 2576736 виданий ПРАТ «УПСК»; - ВАЗ 2106, н.з. НОМЕР_5 , водій ОСОБА_1 , страховий поліс АО 1251430 виданий ПРАТ «УПСК»; - ВАЗ 2109, н.з. НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4 , страховий поліс АО 6349277 виданий ПАТ «НАСК «Оранта»; - «Фольцваген», н.з. НОМЕР_4 , водій ОСОБА_5 , страховий поліс АО 449781, виданий ПРАТ «УПСК».
Потерпілі: - ОСОБА_1 , (травмований); - ОСОБА_6 (загинула); - ОСОБА_4 , (травмований); - ОСОБА_10 (загинула).
За витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2020 року до вказаного реєстру було внесено відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 286 КК України за номером кримінального провадження 12020230000000314.
30.07.2020 року близько 20:50 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , керуючи автомобілем Мерседес Е200, р.н. НОМЕР_1 та здійснюючи буксирування автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рухаючись по автодорозі Олешки-Гола Присань-Скадовськ», з боку м. Олешки, в напрямку м. Гола Пристань, на 10 км. +700 м., здійснюючи поворот ліворуч до с. Ліві Солонці, Олешківського району Херсонської області допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався з боку м. Гола Пристань в напрямку м. Олешки, який в подальшому зіткнувся з автомобілем Фольцваген Транспортер, р.н. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці, а водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримали тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_9 близько 17.00 ОСОБА_11 померла в лікарняному закладі.
За довідкою слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області зазначене вище кримінальне провадження триває, проводяться слідчі дії, в т.ч. призначено та проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 в КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради з метою встановлення причин смерті, характеру, механізму утворення та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, можливості утворення виявлених тілесних ушкоджень при ДТП, знаходження у стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП від 31.07.2020 року.
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на час виникнення правовідносин у даній справі регулювався Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.
Відповідно ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 27.2., 27.3., 27.4. Закону № 1961 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: - навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; - вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; - наявності інших підстав, встановлених законом.
Відповідно до п-п. 37.1.1. п. 37.1. ст. 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 36.1., 36.2. ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для прийняття рішення страховиком щодо здійснення, відмови у здійсненні страхового відшкодування чи його здійснення в меншому розмірі необхідне встановлення наступних фактів:
- чи є смерть (загибель) ОСОБА_6 прямим наслідком дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2020 року внаслідок взаємодії автомобілів Мерседес Е200, р.н. НОМЕР_1 , ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_2 , ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_3 , Фольцваген Транспортер, р.н. НОМЕР_4 ;
- чи не було заподіяно смерть ОСОБА_6 внаслідок умислу (навмисних дій) будь-кого з водіїв, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
- чи не було заподіяно смерть ОСОБА_6 внаслідок непереборної сили або грубої необережності.
В даному випадку доведення наявності непереборної сили або умислу потерпілої не може бути покладено на страховика, оскільки він не здійснював діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; -обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України під час досудового розслідування кримінальне провадження закривається в разі, якщо:-встановлена відсутність події кримінального правопорушення;- встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; -кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; - в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПУ України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: - чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; - чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; - чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Отже, встановлення наявності чи відсутності фактів (обставин) на підставі яких страховик може вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування є певне рішення прийняте за наслідками розгляду (завершення розгляду) кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Наявність чи відсутність цих обставин доводиться саме під час розгляду кримінального провадження та саме певними уповноваженими особами, серед яких відсутні страховики. У зв'язку з цим, законодавцем визначено, що строк для виконання свого обов'язку страховиком щодо прийняття рішення та/або здійснення страхової виплати припиняється до кінцевого рішення у кримінальному провадженні в якому розглядається дорожньо-транспортна пригода.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання позивача на те, що справа має розглядатися справа судом до припинення такого строку, не може бути прийнята до уваги, оскільки ст. 36 Закону № 1961-IV прийнята в редакції ЗУ № 3045 від 17.02.2011 року.
При цьому, КПК України від 28.12.1960 року (ст. 4, 94, 97 тощо), який діяв станом на 17.02.2011 року визначав наявність кримінальної справи, яка порушувалась та розглядалась під час досудового розслідування, судового розгляду та заміна поняття кримінальної справи на кримінальне провадження відбулося після 17.02.2011 року, а саме після прийняття 13.02.2012 року «нового» КПК України.
Також з відкритої інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на час розгляду судом апеляційної інстанції кримінальне провадження №12020230000000314 не закінчено, ухвалами слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою їх приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем ПРАТ «УПСК» не було порушено прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійсненням виплати страхового відшкодування, оскільки норми Закону № 1961-IV надають відповідачу (страховику) право не приймати рішення щодо виплати страхового відшкодування до вирішення кримінальної справи.
Такими чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє від свого імені та імені ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.
Перевіривши справу та доводи сторони позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Заява представника відповідача про закриття апеляційного провадження також задоволенню не підлягає, оскільки на час подання позову, розгляду справи в суді першої інстанції та подання апеляційної скарги позивачка ОСОБА_2 була неповнолітня, її інтереси здійснював законний представник батько ОСОБА_1 . Заяв від ОСОБА_2 про не схвалення дій представника після досягнення нею повноліття до суду апеляційної інстанції не надходило.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: