г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5894/25
Номер провадження 2/213/310/26
11 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 840,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у кредит №71426668, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 500,00 грн строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25 % в день та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту (975,00 грн). 23 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронну додаткову угоду №14998532 до договору №71426668, за умовами якої продовжено строк кредитування на 30 днів, у результаті чого загальний строк кредитування змінився на 60 днів, та змінено денну процентну ставку на 1 %. Відповідачка не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредиту не сплачує. 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 16/10/25, згідно з умовами якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема до відповідачки за кредитним договором №71426668 на загальну суму 17 840,00 грн.
Просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищезазначеному розмірі, а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідачка надала до суду платіжні інструкції, з яких видно проведення нею оплат боргу за договором №71426668 від 23.04.2025. Відзив на позов до суду не надходив.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
19 листопада 2025 року позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
23 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у кредит №71426668, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,25% в день, комісія за надання кредиту - 15 % від суми кредиту (975,00 грн) одноразово, пеня - 4% в день.
Договір підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатору.
Підписавши договір, відповідачка погодилася з його умовами.
Кредитодавцем виконано умови договору з надання кредитних коштів, що підтверджується інформацією, витребуваною за клопотання позивача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
23 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронну додаткову угоду до договору №71426668, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 60 днів». На період продовження строку користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту, що визначена п.п. 2.1. п. 2 додаткової угоди, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00%. У зв'язку з цим викласти п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: «2.2.3. процентна ставка /день 1,00% (фіксована)».
Відповідачка умови договору з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала.
Згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» клієнтом ОСОБА_1 здійснювалось погашення заборгованості за кредитом, а саме: 23.05.2025 сплачено тіло кредиту на суму 2500 грн, відсотки в сумі 487,50 грн, пеня - 260,00 грн, комісія - 975,00 грн. Таким чином, станом на 16.10.2025 залишок заборгованості становить 17 840,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 1 200,00 грн, неустойка - 12 640,00 грн.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 16/10/25-02 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №71426668. Розмір заборгованості відповідачки перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 17 840,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 1 200,00 грн, неустойка - 12 640,00 грн.
Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів.
Відповідачкою здійснювалось часткове погашення суми заборгованості за договором №71426668 від 23.04.2025, а саме: 24.12.2025 в сумі 1000,00 грн, 09.01.2026 в сумі 1000,00 грн, 23.01.2025 в сумі 1000,00 грн, 08.02.2026 в сумі 1000,00 грн, що видно із наданих нею платіжних інструкцій.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.
Також встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачкою електронним підписом.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідачкою визнається факт укладення кредитного договору, що підтверджується здійсненням нею оплат за договором №71426668.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Встановлено, що відповідачка не виконала зобов'язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернула, відсотки за користування такими коштами та неустойку не сплатила, заборгованість погашена не була.
При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора, який містять відомості про щоденні нарахування, проведені оплати, складові заборгованості та їхній розмір.
Відповідачкою наявність заборгованості та її розмір не спростовано, виписки з особового рахунку та свого розрахунку не надано. Також встановлено, що під час розгляду справи судом відповідачкою було сплачено в рахунок погашення боргу за договором №71426668 від 23.04.2025 в загальному розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
На підставі договору факторингу від 16 жовтня 2025 року позивач набув права вимоги до відповідачки за договором №71426668 від 23 квітня 2025 року.
Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Встановлено, що заборгованість за процентами нарахована відповідачці в сумі 1 200 грн в межах граничного строку кредитування з урахуванням пролонгації, а тому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком .
Як видно із розрахунку заборгованості первинного кредитора, відповідачці нараховано неустойку в розмірі 12 640 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 12 640,00 грн задоволенню не підлягають.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, враховуючи суми, які були добровільно сплачені відповідачкою в рахунок погашення заборгованості по кредиту в період судового розгляду, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 1200,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.
Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 4 500,00 грн.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачкою не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності.
Тому з огляду на часткове задоволення позовних вимог, та оскільки погашення заборгованості відбувалось під час судового розгляду справи, з відповідачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1 311,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 706,08 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71426668 від 23 квітня 2025 року в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 706 (сімсот шість) грн 08 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 311 (одна тисяча триста одинадцять) грн 66 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: вул. Садова, буд.31/33, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного судового рішення - 11 лютого 2026 року.
Суддя С.М. Хмельова