Справа № 758/12764/25
26 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-14» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
20.08.2025 ЖБК «Авіатор-14» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2023 по 30.06.2025 в сумі 7693,20 грн, а також понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач подала заяву про розгляд справи без її участі.
06.11.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у якому відповідач також просить відмовити у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, а сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн - повернути йому з державного бюджету.
26.12.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, у якій позивач відповідно до ст. 206 ЦПК України відмовився від позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 з огляду на те, що відповідачем у судовому засіданні 23.12.2025 було надано квитанцію про погашення боргу перед позивачем у повному обсязі. Крім того, представник позивача на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10.04.2019 у справі №456/647/18, від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі №750/1658/20.
Як встановлено судом, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги 20.08.2025.
Провадження у даній справі було відкрито згідно з ухвалою суду від 25.08.2025.
06.11.2025 відповідач подала до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, додавши до нього квитанцію від 06.11.2025, згідно з якою вона погасила заборгованість перед позивачем у розмірі 7693,20 грн.
Отже, заборгованість перед позивачем була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.
Наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що на момент відкриття провадження у справі спір між сторонами існував.
Ураховуючи наведені вище положення законодавства та судової практики, встановивши наявність спору між сторонами на час пред'явлення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Вирішуючи клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд керується наступним.
Відповідно до частин першої-третьої ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Як вбачається із заяви про відмову від позову, її подано у відповідності до вимог ст. 206 ЦПК України, наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження по справі, передбачені ч.3 ст. 256 ЦПК України, позивачу відомі та зрозумілі, представник позивача має повноваження на подання заяви про відмову від позову.
Будь-яких підстав для неприйняття відмови позивача від позову судом не встановлено.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд керується наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат у разі визнання позову визначено статтею 142 ЦПК України.
Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною третьою цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №331 від 11.06.2025.
Крім того, позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №21-11 від 21.11.2022 та рахунком на оплату №99 від 24.07.2025.
Встановлено також, позовні вимоги ЖБК «Авіатор-14» були задоволені відповідачем після пред'явлення позову, шляхом внесення нею грошових коштів у сумі 7693,20 грн на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наданою відповідачем квитанцією від 06.11.2025.
Із наведеного слідує висновок, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем.
З огляду на вказане, приймаючи до уваги положення статті 142 ЦПК України, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, якими є судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Заперечення відповідача у цій частині судом не приймаються до уваги як такі, що не узгоджуються з наведеними вище нормами законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 206, 247, 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відмовити.
Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України задовольнити.
Прийняти відмову Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-14» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Провадження у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-14» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-14» судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 30.12.2025.
СуддяО. О. Ковбасюк