Номер провадження 22-ц/821/373/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3782/25 Категорія: 304070000 Булгакова Г. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
10 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 (суддя в суді першої інстанції Булгакова Г. В.) у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду у травні 2025 року з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) станом на лютий 2025 із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.10.2025 в розмірі 49 959,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.10.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 788.
В подальшому, укладений між сторонами договорі № 788 від 08.10.2012 фактично був замінений на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (дата опублікування на офіційному сайті виконавця послуги 13.10.2021) шляхом акцепту публічної оферти.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2022 у справі № 711/5963/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за поставлену теплову енергію та внески за період з 28.10.2018 по грудень 2018 в розмірі 16 073,43 грн.
Позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги належної якості, своєчасно та у повному обсязі. Жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання від відповідача не надходило. Отримавши житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 не виконав належним чином свого обов'язку по їх оплаті, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання споживачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг.
Суд відхилив доводи відповідача про те, що він не є власником житлового приміщення, оскільки ОСОБА_1 як сторона договору зобов'язаний був у разі зміни власника нежитлового приміщення надати виконавцю послуг ВП «Черкаська ТЕЦ» заяву про зміну власника нежитлового приміщення разом з витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно, чого відповідачем зроблено не було.
На вказане рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вказано на те, що в даному випадку позивачем не доведено факт фактичного використання (споживання) відповідачем послуг, що надаються позивачем. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_1 не є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і саме після відчуження вказаного приміщення новій власниці ОСОБА_2 саме вона є споживачем комунальних послуг та має обов'язок по їх сплаті, тому вважає, що він є неналежним відповідачем у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» просило суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін, оскільки вважають його законним та належним чином обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 49 959,43 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено що ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії № 374 від 30.11.2012, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000, «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
08.10.2012 між ПАТ «Черкаське хімволокно, в особі директора ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» Бондаренка Д.В. та ОСОБА_1 укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 788 (а.с. 9-10), відповідно до пункту 1.1. якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
В розділі 10 Договору № 788 від 08.10.2012 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012 (пункт 10.1.) Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації сторін; договір може бути розірваний у разі відсутності оплати за використану теплову енергію у встановлені п. 6.2 договору терміни (пункт 10.2.). Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 10.3.). Договір вважається щорічно пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4.).
В подальшому, 13.10.2021 укладений між сторонами Договір № 788 від 08.10.2012 фактично був замінений на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 по справі № 711/5963/21 (а.с. 18-22), залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2022 (а.с. 23-27), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 16 073,43 грн, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, а всього 18 343,43 грн.
У період з січня 2022 року по лютий 2025 року включно позивачем надавалася відповідачу послуга з постачання теплової енергії, що підтверджується рахунками-фактурами (а.с. 35-71).
Нарахування плати за поставлену теплову енергію здійснювалося позивачем у відповідності до встановлених тарифів.
Згідно з листом приватного виконавця Недоступа Д.М. № 74925 від 21.10.2025 на його виконанні перебувало виконавче провадження № 71679979 з примусового виконання виконавчого листа № 711/5963/21 від 21.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 16 073,43 грн, судового збору у розмірі 2 270,00 грн, а всього 18 343,43 грн. 01.05.2023 стягнуті з боржника кошти в сумі 18 343,43 грн були перераховані на рахунок ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ», а виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідні правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтями 7, 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов'язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Так, згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідачем як стороною договору та споживачем послуг не оплачувалися надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в заявленому позивачем розмірі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 133, 134). Розмір заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію стороною відповідача не оскаржується, при цьому з матеріалів справи вбачається, що він нарахований у відповідності до встановлених тарифів та є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично не отримував вказаної послуги є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було припиненим, тому така послуга надавалася, а згідно умов договору № 788 від 08.10.2012 відповідач є споживачем послуг, тому має обов'язок щодо сплати за їх отримання.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки власником нежитлового приміщення являється ОСОБА_2 , колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Згідно з абз. 12 п. 45 постанови КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019, індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Крім того, обов'язок споживача повідомляти виконавця комунальної послуги про зміну користувачів приміщень передбачений також пунктом 3.2.5 Договору № 788 від 08.10.2012.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 у визначеному законом Порядку, як сторона договору повідомляв ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Черкаська ТЕЦ» про зміну власника нежитлового приміщення шляхом направлення заяви про зміну власника нежитлового приміщення разом з витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_2 повідомляла про зміну власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та між нею і позивачем склалися договірні відносини з приводу надання послуг теплопостачання шляхом припинення раніше укладеного договору № 788 від 08.10.2012 з ОСОБА_1 та зміною особи, відповідальної за сплату спожитих житлово-комунальних послуг. Також стороною не надано доказів, що ОСОБА_2 в свою чергу сплачувала комунальні платежі, що могло б стати підставою для відмови в позові через подвійне стягнення коштів за одні і ті ж надані послуги.
Постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 затверджено зміни, що вносяться до постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги постачання теплової енергії». Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії/гарячої води, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії/гарячої води та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії/гарячої води, порядок оплати.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно вищезазначених постанов КМУ № 830 та № 1182 (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021 та постановою КМУ № 1023 від 08.09.2021) опубліковані на офіційному вебсайті позивача.
Таким чином, укладений раніше договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 788 від 08.10.2012 з ОСОБА_1 було фактично замінено на типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (дата опублікування на офіційному сайті виконавця послуги 13.10.2021) шляхом акцепту публічної оферти.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 10.02.2026.
Суддя-доповідач
Судді