11 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/1832/24
Провадження № 22-ц/821/136/26
Категорія: 304020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»
представник відповідача: адвокат Хільчук Олександр Петрович
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_1 : адвокат Мальцев Вадим Петрович
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відео конференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцева Вадима Петровича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Тептюка Є.П. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області)у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання недійсним договору дарування,-
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19 березня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Дізарт Плюс» укладений кредитний договір «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» № 010/190-5/2-016/1 (в рамках Доступні кредити 5-7-9 %). До зазначеного кредитного договору внесено ряд змін, в тому числі, додатковими угодами від 15 листопада 2021 року, від 25 травня 2022 року, від 28 грудня 2022 року.
19 березня 2021 року на забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 березня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки.
03 липня 2023 року АТ «Райффайзен Банк» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за повідомленням про вибірку кредитних коштів за кредитним договором «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» № 010/190-5/2/016 (в рамках програми «Доступні кредити 5-7-9 %» від 19 березня 2021 року у розмірі 7 000 000,00 грн та відшкодування судових витрат.
27 листопада 2023 року рішенням Господарського суду Черкаської області позов АТ «Райффайзен Банк» задоволено.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. від 02 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 925/904/23 Господарського суду Черкаської області від 17 січня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7 000 000,00 грн заборгованості.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. від 05 червня 2024 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 925/904/23 Господарського суду Черкаської області від 10 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судового збору у розмірі 52 774,02 грн.
Листом від 28 березня 2024 року приватний виконавець повідомив, що в результаті перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 вбачається недостатність майна для повного виконання судових рішень.
В ході перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем встановлено, що 22 січня 2024 року ОСОБА_1 відчужив нерухоме майно на користь своєї дочки ОСОБА_2 , а саме, земельну ділянку площею 0,0999 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, після ухвалення рішення Господарського суду Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму більше 7 000 000,00 грн, з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань перед АТ «Райффайзен Банк» та уникнення звернення стягнення на належне на праві власності майно (земельну ділянку), ОСОБА_1 безоплатно подарував своїй дочці ОСОБА_2 нерухоме майно, що перебувало у його власності.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0999 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), який укладений 22 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В., зареєстрований у реєстрі за № 52 та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 71226741 від 22 січня 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0999 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1901160971249, укладений 22 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В., зареєстрований у реєстрі за № 52.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71226741 від 22 січня 2024 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В. В., щодо нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1901160971249.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин дарування вчинено боржником на шкоду кредитору з метою утруднення виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів з боржника на користь кредитора, тому позов про визнання договору дарування недійсним підлягає до задоволення.
Оскільки оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, тому заявлені вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень також визнано судом обґрунтованими, які відповідають ефективному способу захисту порушених прав позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 30 грудня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Мальцев В.П., вважаючи оскаржуване рішення постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не враховано відсутність підстав віднесення оспорюваного договору дарування до фраудаторного правочину.
Намір подарувати дочці земельну ділянку виник у ОСОБА_1 задовго до виникнення зобов'язання за рішенням суду. На день укладення договору дарування земельної ділянки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не були обізнані про наявність рішення Господарського суду Черкаської області, яке набрало законної сили, а тому оскаржуваний правочин не був вчинений ОСОБА_1 з метою уникнення виконання судового рішення, а отже не має ознаки фіктивного правочину відповідно до ст. 234 ЦК України.
Земельна ділянка на момент укладення правочину не мала жодних обтяжень права власності, не перебувала під арештом чи заставою, тому ОСОБА_1 , будучи її законним власником, розпорядився нею на власний розсуд.
Сторона скаржника вважає, що позивач не довів обставин, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами. Навпаки договір являв собою реальне волевиявлення сторін, а тому у суду не було підстав для задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу
17 лютого 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника АТ «Райффайзен Банк» - адвоката Хільчука О.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду є законним, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцева В.П. та залишити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року без змін.
Будь-який правочин, вчинений боржником в період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Вказано, що ОСОБА_1 прийняв рішення про вчинення договору дарування свого майна дочці після того, як йому стало відомо про розгляд справи Господарським судом Черкаської області, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем своїх вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцева В. П. залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року залишено без змін.
У травні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що справа розглянута без її участі, апеляційний суд належним чином не повідомив її про розгляд справи.
ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не отримували від суду судових повісток про розгляд справи.
Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для скасування постанови Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року стало розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , щодо якої відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року для розгляду цивільної справи №707/1832/24 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Карпенко О.В. та судді Василенко Л.І., Сіренко Ю.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцева В.П. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 17 грудня 2025 року о 15:00 год.
Фактичні обставини справи
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2023 року у справі № 925/904/23 позов АТ «Райффайзен Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7 000 000,00 грн заборгованості, 105 548,04 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 лютого 2024 року на виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/904/23 від 17 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № 174038623 про стягнення з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7 105 548,04 грн.
22 січня 2024 року між ОСОБА_1 та його дочкою ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки № 7124986000:04:001:0817, згідно з яким ОСОБА_1 подарував, передавши безоплатно у власність своєї дочки ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 березня 2024 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:04:001:0817, площею 0,0999 га, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійсненого 22 січня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В.
Відповідно до повідомлення приватного виконавця Недоступа Д. М. на момент відкриття виконавчого провадження 02 лютого 2024 року, у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке нерухоме, рухоме майно, на банківських рахунках відсутні кошти. Наявне у боржника ОСОБА_1 нерухоме майно було ним подароване 17 січня 2024 року ОСОБА_2 .
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно висновків Верховного Суду України, зазначених у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14 та від 20 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15 зазначено, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах.
В українському законодавстві такі правочини регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 ЗУ від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробила такий правовий висновок: однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
У постанові від 06 жовтня 2022 року в справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Беручи до уваги ту обставину, що після прийняття судового рішення, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 іншого майна, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість перед позивачем, відсутність жодної проплати за боргом, відсутність даних, що ОСОБА_2 якимось чином здійснює використання подарованої їй земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин дарування вчинено боржником на шкоду кредитору з метою утруднення виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів з боржника, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про визнання оспорюваного правочину дарування недійсним підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний правочин дарування земельної ділянки не є фраудаторним, оскільки він відповідає дійсним намірам сторін і намір оформити відповідний правочин виник у ОСОБА_1 до виникнення зобов'язання за рішенням суду колегією суддів відхиляються, оскільки АТ «Райффайзен Банк» звернувся до Господарського суду Черкаської області 03 липня 2023 року, а у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса м. Дюссельдорф Федеративної Республіки Німеччина з метою посвідчення довіреності на дарування належної йому вищезазначеної земельної ділянки дочці ОСОБА_2 . При цьому, станом на вересень 2023 року відповідач був повністю обізнаний з наявністю спору відносно нього про стягнення заборгованості у Господарському суді Черкаської області.
Крім того, на момент вчинення договору дарування 22 січня 2024 року було ухвалено рішення Господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2023 року, яке набрало законної сили.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду про фраудаторність правочину, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та не спростовують висновків суду про те, що вчинений боржником ОСОБА_1 безоплатний правочин дарування земельної ділянки своїй дочці у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором був вчинений на шкоду кредиторам.
Оскільки оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та обтяжень регулює ЗУ «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Згідно пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Інші доводи апеляційної скарги були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцева Вадима Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання недійсним договору дарування- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
/повний текст постанови суду складено 11 лютого 2026 року/