Номер провадження 22-ц/821/294/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/2163/25 Категорія: 304090000 Прилуцький В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
05 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обласова Сергія Анатолійовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання фінансового кредиту № 34987-05/2023, Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов правочину позичальнику наданий кредит у розмірі 15000,00 грн. строком на 360 днів, визначена стандартна процентна ставка у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом.
Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет https://bananacredit.com.uа/ та підписанням електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором W 8786 направлявся відповідачу 23 травня 2025 року у вигляді повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.
Кредитні кошти первісний кредитор надіслав відповідачу 23 травня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , яку останній вказав при оформленні кредиту.
За доводами позивача, відповідач виконував вз'яті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі не у повному обсязі та з простроченням дати їх сплати, внаслідок чого виник борг.
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп», укладений Договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт (первісний кредитор) передав фактору (новому кредитору), а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом.
Позивач стверджує, що відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року, в тому числі відступлена і заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34987-05/2023.
29 листопада 2023 року згідно з укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп»та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») Договором факторингу № 01.02-79/23 права вимоги за укладеним ОСОБА_1 . Кредитним договором № 34987-05/2023 перейшли до позивача - ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс»), як нового кредитора.
Згідно з вимогами позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року складає 52875,00 грн., з них заборгованість по тілу кредиту 15000,00 грн., заборгованість по відсотках 37875,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання вз'ятих на себе зобов'язань, позивач просив суд стягнути на його користь заборгованість у сумі 52875,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року у розмірі 52875,00 грн. та судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього 55297,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що умовам укладеного кредитного договору вони відповідають, відсотки нараховано за період користування кредитними коштами та в межах дії договору і з урахуванням погодженої між сторонами процентної ставки. Відповідачем на спростування зазначених позивачем сум заборгованості доказів не надано, контррозрахунку не проведено.
За наведеного суд вважав, що ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору № 34987-05/2023 від 23 травня 2025 року, добровільно отримані в борг кошти не повернув, а тому стягненню з нього підлягає заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року у розмірі 52875,00 грн., з яких 15000,00 грн. основного боргу та 37875 грн. заборгованості за процентами.
На спростування перерахування саме на рахунки відповідача наданих в кредит коштів відповідач не надав ні банківської виписки по своєму рахунку, ні довідки з банку про неналежність їй рахунку, на який відбулось зарахування коштів, ні доказів неналежності вказаного у кредитних договорах номеру телефону.
В частині договору факторингу зазначено, що позивач, надавши витяг з договору факторингу, що стосується відступлення прав вимоги за кредитним договором саме щодо відповідача ОСОБА_1 , підтвердив фактичні обставини у справі щодо переходу права вимоги за кредитним договором.
Суд також прийняв до уваги, що саме кредитний договір № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року є основним джерелом доказів щодо наявності кредитних правовідносин з відповідачем, так як визначають їх зміст, а договір факторингу в частині, наданій позивачем, безумовно підтверджує наявність в останнього права вимоги до відповідача за укладеним з попереднім кредитором кредитним договором.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Обласов С.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не долучено жодних доказів, які б свідчили, що електронний підпис належить відповідачу.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то саме на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту (встановлення кредитного ліміту) та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість за договором та в якому розмірі.
Розрахунки заборгованості, надані позивачем не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості.
Щодо договору факторингу, то вказує на те, що відповідач не був повідомлений про відступлення права вимоги. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
При розгляді справи встановлено, що, відповідно до договору про надання фінансового кредиту № 34987-05/2023 суд встановив, що 23 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Інвеструм» укладений електронний Договір № 34987-05/2023 про надання фінансового кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором W 8786.
Згідно умов цього Кредитного договору сума кредиту складає 15000,00 грн. (п. 1.1. Договору); строк кредиту 360 днів, тобто до 16 травня 2024 року, дата надання кредиту 23 травня 2023 року (п.1.2.Договору).
Умов пролонгації Кредитного договору укладена угода не містить.
Відповідно до п. 1.4.1 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 2,50% в день.
Відповідно до п. 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної карти № 4441-11хх-хххх-0932, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Згідно з п. 3.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.3.2. Договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений Договором.
Умови п. 2.3. Договору визначають, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим правочином здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно.
Згідно з п. 3.7. Договору при надходженні до товариства коштів для виконання зобов'язань клієнта товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в такій послідовності: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору (у випадку наявності).
Розділ 7 Кредитного договору містить відомості про відповідача, як клієнта за правочином, і у ньому, зокрема, зазначені ІПН, номер, серія паспорту, дата видачі та орган, що видав, адреса, номери мобільного телефону, номери стаціонарного телефону, номер рахунку НОМЕР_3 хх-хххх-0932.
У паспорті споживчого кредиту відповідачу надана інформація, яка відповідає умов укладеного ним правочину.
Факт перерахування на платіжну картку № НОМЕР_3 хх-хххх-0932 наданих первісним кредитором відповідачу за кредитним договором коштів в розмірі 15000,00 гривень підтверджує довідка ТОВ «Інвеструм Груп» про перерахування коштів.
Досліджуючи довідку-розрахунок про стан заборгованості за Договором № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року суд встановив, що на виконання взятих на себе зобов'язань відповідач грошові кошти у повному обсязі не сплачував (останній раз сплатив 21.06.23 в розмірі 4500 грн.). Внаслідок цього позивач обрахував суму боргу у розмірі 15000,00 грн. основного боргу та 37875,00 грн. відсотків, при цьому проценти нараховані за період з 23 травня 2023 року по 19 жовтня 2023 року, нарахування процентів за правочином зупинене 19 жовтня 2023 року.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора W8786, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту з ОСОБА_1 .
Щодо факту укладення кредитного договору
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1076 ЦК України відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Стверджуючи про те, що позивач не надав до суду доказів отримання боржником коштів, апелянт у той же час не звернув увагу на те, що перерахування коштів відбувається на рахунок боржника у банківській установі та до вказаних відомостей позивач доступу не має, оскільки такі відомості є даними клієнта банку, які не підлягають розголошенню.
В матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2919_250318184001 від 18.03.2025 року, у відповідності до якої зазначено, що 23.05.2023 року 11:15:00 було успішно перераховано кошти на суму 15000 грн., картка НОМЕР_2 (а.с 28).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів, зауважує, що відповідач, заперечуючи факт укладення договору та отримання коштів, доказів на спростування тверджень товариства не надав.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладений Договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт (первісний кредитор) передав фактору (новому кредитору), а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договіру факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року, в тому числі відступлена і заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34987-05/2023.
29 листопада 2023 року ТОВ «Стар Файненс Груп» набуті за попереднім договором право вимоги передав ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс»), про що сторони уклали Договір факторингу № 01.02-79/23, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги від ТОВ «Стар Файненс Груп» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «Стар Файненс Груп» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Зміна назви Товариства з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» підтверджено копією рішення № 1 від 25 березня 2024 року.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-79/23 від 29 листопада 2023 року, в тому числі було відступлені і права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34987-05/2023 від 23 травня 2023 року.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Частиною другою статті 516 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведеного положення закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
При переуступленні прав вимоги за договором факторингу (як і за договором цесії) до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов'язки боржника не змінюються, а отже, договір факторингу не породжує порушення та не зачіпає інтереси такого боржника.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/12578/18 від 16 лютого 2022 року.
На підставі установлених у справі обставин, колегія суддів доходить висновку про доведеність позивачем належними доказами отримання права вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 , а факт не повідомлення останнього про відступлення права вимоги не свідчить про відсутність права у товариства на стягнення кредитної заборгованості за відступленими договорами.
Також, у матеріалах справи міститься платіжна інструкція №9387 від 30.11.2023 року про перерахування коштів за договором факторингу ТОВ «Росвен Інвест Україна» на рахунок ТОВ «Стар Файненс Груп» у сумі 2471426,86 грн.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, яке за результатами перегляду судом апеляційної інстанції є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обласова Сергія Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді