Справа № 552/8255/25 Номер провадження 33/814/273/26Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
10 лютого 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Куліш О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною адвоката Куліш О.М. подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Полтави від 11 листопада 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.07.2011,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень на користь Державної судової адміністрації України.
За постановою судді, 26 вересня 2025 року о 00:43 год. м. Полтава, вул. Соборності, 78, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V, н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та в КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», в лікаря нарколога водій відмовився.
Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Куліш О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те що відеозапис в матеріалах справи є неповним, повного та безперервного запису не надано, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Долучений до матеріалів справи відеозапис має розрив у проміжку часу з моменту зупинки транспортного засобу близько 30 хвилин.
Зауважує, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у зв'язку з відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння, але не враховано, що ця відмова була зумовлена примусом, тиском та погрозами з боку працівників поліції.
В порушення вимог інструкції ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, зокрема в КП ПО «Центр терапії залежностей ПОР».
Таким чином, на переконання сторони захисту, працівниками поліції не було виконано вимог законодавства щодо процедури оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Куліш О.М. на підтримку апеляційної скарги, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465222 від 26 вересня 2025 року; направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 26 вересня 2025 року, де вказано, що у ОСОБА_1 маються ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в КП ПО «Центр терапії залежностей ПОР», у лікаря-нарколога; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
При цьому, на відеозапису долученого до матеріалів справи зафіксовані обставини переслідування та зупинки транспортного засобу Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , виявлення ознак алкогольного сп'яніння, зафіксована пропозиція поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, на яку він відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, та в подальшому доведено до відома зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповноти відеозапису, а саме розрив в часі близько 30 хвилин з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складання й проголошення протоколу на увагу не заслуговують, та не звільняють від адміністративної відповідальності. Окрім того, не виключено, що через технічні дефекти пристрою, час, зазначений на відеозаписі, може не відповідати реальному часу.
Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
На долученому до протоколу відеозапису відображено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. До того ж з відеозапису не вбачається наявність конфліктної ситуації, про яку зазначає адвокат.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Твердження апелянта стосовно застосування примусу та тиску працівниками поліції до ОСОБА_1 апеляційний суд оцінює критично.
На відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Окрім того, після того як поліцейські роз'яснили наслідки такої відмови, ОСОБА_1 зазначив, що усвідомлює їх. Також з відеозапису вбачається, що на запитання поліцейського чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній цього факту не заперечував.
В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу щодо відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду під тиском неправомірних дій органів поліції, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та в КП ПО «Центр терапії залежностей ПОР» є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння, і пояснення щодо відсутності ознак алкогольного сп'яніння та не бажання проходити огляд на стан сп'яніння не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.
Сам протокол складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.
У матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_1 звертався із заявами та скаргами до правоохоронних органів з приводу незаконних дій працівників поліції, фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення, а тому такі твердження викликають об'єктивний сумнів.
Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.
Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, у тому числі порядку проведення процедури огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, оскільки судом достовірно встановлено, що останній відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.
Постанова судді місцевого суду відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Куліш О.М. подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м.Полтави від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко