Справа № 537/4652/25 Номер провадження 22-ц/814/1317/26Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
10 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Пилипчук Л.І.,
суддів Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника заявника - адвоката Грицика Д.С., представника заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_4., представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Чижової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Грицак Денисом Сергійовичем,
на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременука від 28 жовтня 2025 року, постановлену суддею Мурашовою Н.В., про залишення заяви без розгляду,
у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні; заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; військова частина НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Міністерство оборони України; ОСОБА_1 ,
23.07.2025 ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про встановлення юридичного факту, а саме її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 25.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами окремого провадження.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 28.10.2025 заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні - залишено без розгляду.
Заінтересованим особам роз'яснено, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що із поданої до суду заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду в загальному порядку.
Не погодившись із указаною ухвалою, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник- адвокат Грицик Д.С., оскаржила її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що заявлений до встановлення юридичний факт необхідний заявниці для реалізації права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідний юридичний факт є індивідуальним і має правові наслідки лише для заявниці.
Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали районний суд залишив поза увагою, що Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не приймало жодних рішень, зокрема, про відмову ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Наведене, а також позиція ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладена у листі №1/5863 від 19.05.2025, свідчать про відсутність спору про право.
Доводить, що застосована районним судом позиція Верховного Суду, сформована у справі №201/1017/15 від 09.07.2025, - є нерелевантною, а обставини цієї справи дозволяють встановити відповідні юридично значущі факти за правилами окремого провадження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 15.12.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У суді апеляційної інстанції представник заявниці - адвокат Грицик Д.С. доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.
Представники заінтересованих осіб, а саме в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_4 та представник ОСОБА_1 - адвокат Чижова О.С., проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2025 ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні.
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що у 2005 році після заселення в гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 познайомилася із ОСОБА_3 . Із часом у них виникли почуття один до одного, а із червня 2023 року вони стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу за місцем реєстрації заявниці, вести спільне господарство. Вона, ОСОБА_2 , є інвалідом ІІ групи, за рекомендацією МСЕК може працювати з неповним робочим днем без великих психоемоційних навантажень, а тому на прохання ОСОБА_3 звільнилася та перебувала на його утриманні.
10.12.2024 ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 за загальною мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 . Прибувши до військової частини ОСОБА_3 переслав їй банківську картку, на яку надходило його грошове забезпечення, яким вона користувалася на власний розсуд.
18.03.2025 заявниця дізналася від командира військової частини про загибель ОСОБА_3 біля смт. Тихе Чугуївського району Харківської області, а 16.05.2025 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 за роз'ясненнями щодо отримання одноразової грошової допомоги.
Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 починаючи із червня 2023 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебування на утриманні, має юридичне значення, а саме для призначення та отримання заявницею одноразової грошової допомоги./а.с.1-4/
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 25.07.2025 призначено справу до розгляду за правилами окремого провадження, залучено до участі у справі заінтересованими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України./а.с.22-23/
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 18.09.2025 залучено до участі у справі заінтересованою особою ОСОБА_1 - сестру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції належним чином засвідчені копії актових записів: 1) про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №433 від 01.06.1989 Крюківським відділом ДРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області; 2) про смерть його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №2 від 02.01.2002 Кременчуцького міського відділу ДРАЦС Полтавського обласного управління юстиції; 3) про смерть його матері ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис №222 від 14.02.2013 Центрального відділу ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області; 4) про реєстрацію/розірвання шлюбу ОСОБА_3 ; 5) про зазначення його батьком в актових записах про народження дітей.
Витребувано у військової частини НОМЕР_3 інформацію щодо контактних осіб та членів сім'ї, яких військовослужбовець ОСОБА_3 зазначав у своїх особистих документах для повідомлення в разі його загибелі чи поранення, із наданням відповідних копій таких документів (заяв, анкет, довідок, тощо)./а.с.114-115/
Залишаючи заяву про встановлення юридичного факту без розгляду, районний суд виходив із того, що під час розгляду справи встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_1 - сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , заперечувала факт проживання її брата із заявницею однією сім'єю без реєстрації шлюбу, стверджувала, що брат проживав постійно із нею, вони вели спільний побут та саме вона перебувала у брата на утриманні. Об'єктивно такі твердження ОСОБА_1 підтверджені тим фактом, що для військової частини у Анкету військовослужбовця ОСОБА_3 зазначив, що він не одружений, контактною особою указав лише сестру ОСОБА_1 , про ОСОБА_2 не вказано.
Із підстав викладеного, установивши, що сестра загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 заперечує факт проживання її брата із заявницею ОСОБА_2 , районний суд дійшов висновку, що встановлення юридичного факту пов'язується з наступним вирішенням спору про право, а саме між заявницею ОСОБА_2 та заінтересованою особою ОСОБА_1 про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, що виключає можливість розглядати дану справу в порядку окремого провадження.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, зводяться до незгоди із судовим рішенням та доведення самого факту, про який просив встановити.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17.06.2024 у справі №753/21178/21, провадження № 61-15630св23).
У постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18, провадження №14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, провадження № 11-150апп23.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право. Вказаний правовий висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).
У справі, яка переглядається, заявниця просить установити факт її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявлений до встановлення юридичний факт необхідний заявниці для реалізації права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
При цьому, колегія суддів відмічає, що питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №161/9609/22, провадження № 61-12995сво22.)
У пункті 2 Постанови №168 (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 ) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених п.2 статті 16 цього Закону, мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти до досягнення повноліття, а також утриманці загиблого. При цьому утриманцями визнаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стаття 30 указаного Закону визначає коло членів сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, а стаття 31 уточнює, що утриманцями вважаються ті особи, які перебували на повному утриманні або отримували допомогу від померлого, що була для них постійним і основним джерелом існування.
Отже, право на призначення одноразової грошової допомоги як утриманці мають лише ті члени сім'ї, які одночасно: по-перше, є непрацездатними у розумінні статті 30 Закону; по-друге, перебували на утриманні загиблого - відповідно до статті 31 Закону.
Викладені норми права районний суд правильно застосував та установивши, що між заявницею ОСОБА_2 та зацікавленою особою ОСОБА_1 , яка є сестрою загиблого, фактично виник спір з приводу права на отримання одноразової грошової допомоги, дійшов обґрунтованого висновку, що такий спір підлягає розгляду в загальному порядку, про що роз'яснено заінтересованим особам та обґрунтовано залишено заяву без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи таких висновків не спростовують, зводяться до загального цитування норм права та відсутності спору про право між заявницею та Міністерством оборони України, як суб'єктом владних повноважень, яке не приймало жодних рішень, зокрема, про відмову ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Наведене, як і роз'яснення ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладені у листі №1/5863 від 19.05.2025, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про наявність спору про право між заявницею ОСОБА_2 та зацікавленою особою ОСОБА_1 , яка є сестрою загиблого, заперечує заявлений до встановлення юридичний факт та має право на частку від одноразової грошової допомоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 380, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником - адвокатом Грицик Денисом Сергійовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременука від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.02.2026.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак