Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4844/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.
Номер провадження №33/4805/89/26
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Момота Т.Г., Митрофанової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Момота Тараса Григоровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 жовтня 2025 року, якою його притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Момот Т.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, ОСОБА_2 притягнути до відповідальності за ст. 124 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована зокрема тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника щодо розгляду справи за місцем проживання ОСОБА_1 , що на його думку призвело до порушення права останнього на захист. Покази ОСОБА_3 та наданий ним відеозапис вважає неналежними доказами, оскільки захисник не мав змоги ознайомитися з ним. Вказав на недоліки схеми ДТП: не вказано до якого протоколу вона є додатком, прив'язка місця ДТП здійснена не до краю бордюрного каменю, відсутні світлофори, не вказані дорожні знаки, на зазначено, що поворот з вул. Шевченко на вул. Л.Українки закритий тимчасовим огородженням, дорожня розмітка на перехресті та турнікетне огородження не показано. Зазначив, що незрозумілі маневри водія автомобіля Рено спричинили аварійну ситуацію. Разом з тим, захисник не погодився з висновком суду щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1, 16.4 ПДР України.
Одночасно адвокат просив витребувати у виконавчого комітету Звягельської міської ради додаткові докази: схеми організації дорожнього руху на перехресті вулиць Шевченка - Лесі Українки в місті Звягелі; відео ДТП з двох відеокамер «Безпечне місто», які встановлені на перехресті вулиць Шевченка - Лесі Українки у м.Звягелі та призначити у справі автотехнічну експертизу.
В судовому засіданні адвокат Момот Т.Г. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 апеляційну скаргу вважала безпідставною та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432113, ОСОБА_1 23 серпня 2025 року о 16-36 год по вул. Шевченка в м. Звягелі Житомирської області, керуючи автомобілем Audi А8, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, здійснював обгін на перехресті вулиць Шевченка - Лесі Українки - Київської, внаслідок чого сталось зіткнення автомобіля Audi А8, д.н.з. НОМЕР_1 з автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду в попутному напрямку, яким керував ОСОБА_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 чим порушив пункти 12.1, 13.1, 14.6 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, 23 серпня 2025 року близько 16-36 год рухався за кермом автомобіля Audi А8, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шевченка у м. Звягелі, наближаючись до перехрестя вул. Шевченка - Київська на зелений сигнал світлофору, попереду рухався автомобіль Renault Scenic, НОМЕР_2 , який хотів здійснити розворот ліворуч, взяв правіше, ОСОБА_1 вирішив обійти його ліворуч, оскільки подумав, що водій буде повертати праворуч та в цей момент зробив різкий маневр ліворуч та здійснив удар у праву частину його авто.
За письмовими поясненнями ОСОБА_3 , зазначив, що у вказаний час рухався по вул. Шевченка, під'їхавши до перехрестя вул. Київська- Шевченка на автомобілі Renault Scenic, НОМЕР_2 здійснюючи маневр розвороту на перехресті ліворуч відчув різкий удар в ліву частину свого авто, зупинившись побачив, що з його автомобілем зіткнулось Ауді А8 НОМЕР_1 .
В судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_3 надав свої пояснення та додав, що рухаючись по вулиці Шевченка у м. Звягелі з боку автостанції у напрямку перехрестя вулиць Київської та Лесі Українки. На пасажирському сидінні перебувала його дружина ОСОБА_4 . Наблизившись до зазначеного перехрестя, ОСОБА_3 зупинився на червоний сигнал світлофора. Після зміни сигналу він переконався у відсутності перешкод, розпочав рух та намагався виконати маневр розвороту в бік Автостанції. У цей момент відчув різкий удар у передню ліву частину автомобіля, яким керував. Удар стався внаслідок зіткнення з автомобілем «Audi», яким керував ОСОБА_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_4 , яка є власником автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , у судовому засіданні в районному суді пояснила, що у момент зіткнення транспортних засобів вона перебувала в салоні свого автомобіля на пасажирському сидінні. Зіткнення сталось на перехресті вулиць Шевченка - Лесі Українки (поворот з вул. Шевченка ліворуч), Київської (поворот з вул. Шевченка праворуч) у м. Звягелі під час виконання ОСОБА_3 маневру розвороту. Автомобіль «Renault»" розпочав рух після зупинки на світлофорі. Автомобіль Audi рухався зі значною швидкістю, раптово виник поруч з автомобілем Renault, намагався обігнати та здійснив зіткнення з його передньою лівою частиною. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
З наявних у матеріалах справи доказів, а саме пояснень учасників ДТП, схеми місця ДТП, фотознімків, відеозаписів, на яких зафіксовані ушкодження обох авто, вбачається, що у автомобіля Ауді А8, д.н.з. НОМЕР_1 пошкодження правого переднього крила, передніх та задніх дверей праворуч, праве заднє крило, пошкодження переднього бампера праворуч, накладки на пороги, а у автомобіля Renault д.н.з. НОМЕР_2 - пошкодження фари, лівого переднього крила, бампера переднього з лівого боку, відірвано шарову та ричаг лівого переднього колеса, тріщина на лобовому склі.
Вказані ушкодження узгоджуються зі схемою ДТП, за якою місце зіткнення знаходиться ліворуч на відстані 12,2 м від переривчастої лінії яка обмежує пішохідний перехід по вул. Київська. Крім того, схема містить вказівки на наявність світлофорів, тротуари розташування транспортних засобів та інше. Зміст схеми погоджений підписами водіїв транспортних засобів - учасників ДТП, будь-яких зауважень щодо її неправильності чи неповноти від учасників не надходило, експерт на місце дорожньо-транспортної пригоди не викликався.
Згідно п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У пункті 1.10 ПДР України наведені значення термінів:
безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;
безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачений обов'язок водія дотримуватися безпечної дистанції у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.
Пункт 14.6. а ПДР України забороняє обгін на перехресті.
Системний аналіз положень п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України у поєднанні останнього із п. 1.10 ПДР України дає підстави стверджувати, що на водія покладається обов'язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції до автомобіля який рухається попереду, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування.
При цьому, законодавцем не зроблено жодних виключень із даних правил, пов'язаних із конкретними діями водія транспортного засобу, який рухається позаду, у тому числі і у зв'язку із оглядом ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, тощо.
Із врахуванням вказаних обставин, досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень обох водіїв, оглянутого відеозапису, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність наявності у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, саме за порушення ним п.п. 12.1, 13.1, 14.6 а Правил дорожнього руху України.
За інформацією з камер відеоспостереження обидва автомобіля рухалися у попутному напрямку на зелений сигнал світлофора. Автомобіль Renault перед перехрестям увімкнув лівий сигнал повороту, після зупинки на перехресті повільно почав рух ліворуч. Водій автомобіля Audi здійснюючи обгін автомобіля Renault з лівого боку, не переконався у безпечності маневру, не дотримався безпечного інтервалу та на швидкості здійснив зіткнення з автомобілем Renault. Відтак зіткнення сталося в результаті обгону автомобіля Renault водієм Audi, при цьому пошкоджено передню та задню /бокову ліву частину його автомобіля. У даній ситуації відповідальність покладається на того, хто виконує обгін, не переконавшись у безпеці маневру, факт зіткнення з автомобілем, який рухався попереду по головній дорозі є типовим прикладом порушення безпечної дистанції, що прямо вказує на вину водія, який рухався позаду транспортного засобу Renault.
В такій дорожній ситуації водій автомобіля Audi A8 повинен був діяти в межах вимог п. 12.3 ПДР України (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди). Відтак, виявивши, що водій автомобіля Renault знаходиться на його смузі руху на перехресті з наміром здійснити маневр повороту ліворуч, останній зобов'язаний був зменшити швидкість та надати можливість завершити маневр, а не здійснювати обгін транспортного засобу ліворуч із виїздом на зустрічну смугу руху. За умови дотримання вищеназваних пунктів правил дорожнього руху водій автомобіля Audi A8 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом екстреного гальмування. Тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Отже, зібраними у справі доказами підтверджується порушення водієм автомобіля Ауді А8, д.н.з. НОМЕР_1 пунктів 12.1, 13.1 ПДР, 14.6. а України, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із даною пригодою.
Доводи захисника щодо незрозумілих маневрів водія автомобіля Renault під час виконання маневру розвороту з вимкненим лівим покажчиком повороту не підтверджено будь-якими доказами. Крім того суд позбавлений можливості надавати правову оцінку діям водія ОСОБА_3 , оскільки уповноваженою особою щодо останнього відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не складався.
Долучений до матеріалів справи відеозапис події з камер спостереження апеляційний суд бере до уваги як належний доказ вини порушень ОСОБА_1 , у результаті яких відбулось зіткнення, оскільки за якістю останній є чітким, містить безперервну фіксацію обставин правопорушення, узгоджується за змістом з іншими доказами, зокрема фабулою протоколу та поясненнями учасників, а також відмітку на відео про дату та час вчинення правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на неналежне оформлення схеми місця ДТП і не навів мотивів своєї відмови у постанові.
Оцінка допустимості та значущості доказів є дискреційною функцією суду першої інстанції; суд, має обов'язок мотивувати рішення вцілому, а не оцінювати кожний промовлений аргумент сторони. Аналіз матеріалів справи показує, що суд першої інстанції дослідив докази, що є у справі, і зробив висновок про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 винним. Такий висновок має змістовне обґрунтування у мотивувальній частині постанови (посилання на досліджені докази, їх співставлення і висновки). Навіть якщо деякі формальні елементи мотивування можна було б деталізувати, це не тягне за собою автоматичного висновку про порушення процесуальних гарантій чи необхідність закриття провадження, якщо з матеріалів справи очевидно, що суд провів повне дослідження і дав логічну оцінку доказам.
Апеляційний суд не замінює суд першої інстанції у функції встановлення фактичних обставин, однак перевіряє законність та обґрунтованість висновків. Критерієм оцінки є те, чи були надані належні та допустимі докази, що підтверджують склад адміністративного правопорушення та причетність до події особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У цій справі такі докази наявні і їх сукупна оцінка є достатньою для встановлення вини: протокол, пояснення учасників ДТП, схема місця події. Заперечення сторони захисту зводяться до сумнівів щодо формальної повноти деяких доказів, а не до надання контрдоказів, які б переконливо спростували встановлені факти.
Апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про наявність законних підстав для розгляду вказаної справи за місцем вчинення правопорушення та відсутність законних підстав для направлення її до іншого суду, у зв'язку з чим надав вичерпну та обґрунтовану мотивацію для цього.
Клопотання, додані до апеляційної скарги про витребування доказів та призначення автотехнічної експертизи з низкою питань на її вирішення, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять достатній об'єм відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Питання, що ставляться апелянтом експерту в заявленому клопотанні взагалі охоплюються апеляційними доводами щодо незгоди з судовим рішенням та межують з вирішенням правових питань щодо винуватості осіб, які належить вирішувати тільки суду. Порушення ПДР, які інкримінуються ОСОБА_1 носять суто загальний характер (не технічний), тому перевірка висновку суду щодо їх наявності (відсутності) охоплюються загальними правовими знаннями та судовими дискреційними повноваженнями.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.
Варто зауважити, що під час розгляду справи судом першої інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності, та її захисник мали достатньо часу для формування стратегії захисту та збирання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень та спростування вини у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі апелянтом не наведено і до апеляційного суду не надано. За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Заявлене в суді апеляційної інстанції клопотання про виключення з учасників процесу ОСОБА_4 , оскільки остання не була вказана потерпілою ні судом першої інстанції, ні поліцейськими задоволенню не підлягає, оскільки остання є потерпілою, як власник пошкодженого автомобіля, відповідно до вимог ст. 269 КУпАП (потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду). Окрім того, задоволення такого клопотання не є обставиною, що звільняє винну особу від відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним пунктів 12.1,13.1 та 14.6.а ПДР України.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Момота Тараса Григоровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь