Житомирський апеляційний суд
Справа №287/88/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Номер провадження №33/4805/96/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Шкорбот К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Шкорбот Катерини Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 01 січня 2025 року, о 22-46 год у м. Олевську, по вул. Володимирській, 28 керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю із порожнини рота, хитка хода, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Alcotest 6810 Drager» водій відмовився, а також відмовився від проходження огляду у лікаря в КНП «Олевська ЦЛ». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Шкорбот К.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні самого моменту зупинки останнього працівниками поліції. Наданий відеозапис не є безперервним, тому не може вважатись належним доказом. Крім того, не погоджується з покладенням на складену щодо ОСОБА_1 постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП преюдиційного значення. Вважає, що суд першої інстанції розглянувши справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не забезпечивши участь його захисника в режимі відеоконференції, порушив його право на захист, не надав оцінку поданим доказам щодо мобілізації та бойової служби ОСОБА_1 , а також проігноровав клопотання про зупинення провадження у справі.
На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Разом із апеляційною скаргою адвокат подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що копію оскаржуваної постанови від 07 жовтня 2025 року адвокат отримала в електронному вигляді 10 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу подала 20 жовтня 2025 року. Вважає строк на оскарження постанови суду першої інстанції таким, що пропущений з поважних причин.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні захисник - адвокат Шкорбот К.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 210676 від 01 січня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного за виявленим у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння - хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, від огляду відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за змістом якого огляд ОСОБА_1 у медичному закладі КНП «Олевська ЦМЛ» не проводився, від огляду водій відмовився; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування; копією постанови серії ЕНА № 3771147 від 01 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; відеозаписами з нагрудних камер та відеореєстратора службового автомобіля поліцейських.
На долучених до матеріалів справи зафіксовано як працівники поліції біля автомобіля Renault Kangoo повідомляють водію про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння: хитка хода, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини роти. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівники поліції роз'яснили водію наслідки відмови, повідомили про складення щодо нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП, від підпису яких той відмовився. Від керування транспортним засобом водія відсторонили.
Хоча й матеріали відеозапису не фіксують ОСОБА_1 як водія автомобіля, проте на запитання працівників поліції він пояснив, що їхав забрати дружину, бачив транспортні засоби на зустрічній смузі, а на зауваження щодо перевищення швидкості та порушення ним правил дорожнього руху, вказав, що накипіло, бо брат воює. Жодних заперечень щодо не перебування його за кермом або перебування за кермом транспортного засобу іншої особи ОСОБА_1 не висловлював. Інших осіб у автомобілі на відеозаписі не зафіксовано.
Крім того, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується постановою серії ЕНА №3771147 від 01 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на нього за порушення ним ПДР за ч. 2 ст. 122 КУпАП (не подав відповідний сигнал повороту при зміні напрямку руху). Будь-яких відомостей щодо її оскарження або скасування матеріали справи не містять.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який у повному обсязі узгоджується з наданим відеозаписом та іншими долученими до справи доказами, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання скаржника уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим зупинка ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням водієм Правил дорожнього руху. В даному випадку, після зупинки ОСОБА_1 йому було надані відповідні роз'яснення щодо мотивів зупинки (недотримання швидкісного режиму у місті, що може призвести створення аварійної ситуації), та повідомлено про наявність ознак алкогольного сп'яніння, а тому подальші дії ОСОБА_1 регламентуються нормами п. 2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки транспортного засобу.
Відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який у повному обсязі узгоджується із долученим відеозаписом.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки, хоча й наданий частинами, проте є послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду був причиною складення протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, зокрема й суттєвої розбіжності у часі, на які посилається захисник, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості у повному обсязі узгоджуються із долученими відеозаписами.
Ознаки, які стали підставою для вимоги працівника поліції про огляд водія на стан сп'яніння, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду водія (хитка хода, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота), узгоджуються із відеозаписом з портативних нагрудних камер працівників поліції, яким підтверджено зовнішні ознаки перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння під час згаданих подій.
Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.
Аргументи захисника щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з розглядом справи суддею першої інстанції у його відсутності апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи необхідність винесення постанови від 07 жовтня 2025 року у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції посилався на неявку ОСОБА_1 в судове засідання, про яке останній повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Разом з тим, постановою Олевського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2025 року клопотання адвоката Шкорбот К.С. про слухання справи 07 жовтня 2025 року у режимі відеоконференції задоволено, проте, як зазначено судом, у день судового засідання в період часу з 11-25 год до 11-40 год адвокат Шкорбот К. С. не вийшла на зв'язок для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, причини своєї неучасті у судовому засіданні режимі відеоконференції суду не повідомила, що підтверджується відповідною довідкою. Захисник повідомлена, що ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо нестиме учасник справи, який подав відповідну заяву.
Варто зауважити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Отже, апеляційний суд не знайшов порушення норм процесуального права під час винесення постанови у суді першої інстанції у відсутності ОСОБА_1 та його захисника Шкорбот К.С.
Крім того, ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку, визначеного ч. 2 ст. 268 КУпАП, за яким присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду та надано можливість відстоювати свою позицію в апеляційному суді, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом.
Окрім того, апеляційний суд не вбачає істотних порушень вимог законодавства, які свідчили про незаконність судового рішення чи порушення прав ОСОБА_1 , посилання сторони захисту про подання нею до місцевого суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі в ЗСУ, яке не було розглянуто судом, оскільки чинними нормами КУпАП не врегулювано порядок зупинення провадження у справах про адміністративне правопорушення та на даний час змін у чинних КУпАП не внесені, тобто такого зупинення не передбачено. На переконання апеляційного суду, вказане не спростовує жодним чином вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Олевського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Шкорбот Катерини Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь