10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 120/571/25
провадження № К/990/3529/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року
у справі № 120/571/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Вінницької міської ради
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 19 січня 2026 року засобами поштового зв'язку.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги у цій справі, зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: позовної заяви, у якій зазначити: ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, привести зміст позовних вимог у відповідності до положень статті 5 та пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України; надати всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; копію позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи; документу про сплату судового збору.
У зв'язку із невиконанням позивачем вимог указаної вище ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, оскаржуваними судовими рішеннями позовну заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем (адресатом) 06 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Отож, останнім днем строку, що встановлений судом першої інстанції на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було 11 лютого 2025 року. Разом із тим, як у встановлений судом строк, так і станом на дату та час постановлення ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху. При цьому, будь-яких клопотань процесуального характеру щодо можливості продовження встановленого судом строку останнім також не подано.
Ураховуючи означене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, яку залишено без руху, а тому позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
У касаційній скарзі заявник, серед іншого, стверджує, що ним на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року надано позовну заяву у новій редакції - 10 лютого 2025 року.
Так, з метою забезпечення належної перевірки доводів позивача в частині надсилання ним позовної заяви у новій редакції на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, маючи відповідну технічну можливість, матеріали цієї справи витребувано суддею - доповідачем в електронному вигляді з використанням функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - «Витребування справ з ЦБД» (центральної бази даних).
03 лютого 2025 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали позовного та апеляційного провадження у цій справі в електронному вигляді. Згідно з комп'ютерною програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року надіслано 23 січня 2025 року позивачу за адресою: 23255, Вінницька область, Вінницький район, село Степанівка, вулиця Європейська, 25.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем 15 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку (ідентифікатор поштового відправлення 2360000122053) надіслано до Вінницького окружного адміністративного суду заяву на виконання вимог ухвали від 22 січня 2025 року з додатками.
Тож, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заяву щодо виконання ухвали від 22 січня 2025 року, позивачем подано з пропуском строку, який установлений ухвалою суду від 22 січня 2025 про залишення позовної заяви без руху.
До того ж, Суд зауважує, що заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22 січня 2025 року зареєстровано судом першої інстанції 17 лютого 2025 року о 14:45 год, тоді як оскаржувану ухвалу судом першої інстанції постановлено 17 лютого 2025 року о 10:28 год.
З огляду на зазначене, в оскаржуваних рішеннях суди правильно встановили, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, у результаті чого його позовну заяву було повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена судовому захисті, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання процесуальних строків.
Отож, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 120/571/25.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л. О. Єресько
Ж. М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду