Справа № 560/20354/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
11 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови №78944078 від 06.11.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП№78944078 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 18.08.2025 у справі №560/4233/25, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі заяви стягувача державним виконавцем постановою від 28.08.2025 відкрите зазначене виконавче провадження, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
07.10.2025 на адресу боржника державним виконавцем направлено вимогу виконати рішення суду до 22.10.2025.
Листом від 23.10.2025 №2200-0802-8/81729 ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначило про те, що рішенням суду у справі №560/4233/25 пенсійний орган не було зобов'язано проводити подальший перерахунок /перерахунки пенсії стягувачу без обмеження її максимальним розміром. Зважаючи на це, розмір пенсії до виплати з 01.03.2025 становив 58707,13 грн.
На вимогу державного виконавця від 07.10.2025 боржником надана відповідь аналогічного змісту.
Як вбачається зі змісту протоколу перерахунку пенсії з 01.01.2025 пенсія стягувачу з 01.01.2025 була перерахована без обмеження її максимальним розміром.
Однак, як видно з протоколу наступного перерахунку пенсії стягувача з 01.03.2025 перераховану суму пенсії було знову обмежено максимальним розміром.
За таких обставин, 06.11.2025 державним виконавцем складений акт про невиконання боржником рішення суду та постановою від 06.11.2025 ВП№78944078 накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 визначено, що право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).
При цьому, ст. 75 Закону №1404 передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).
Так, державним виконавцем перевірено розрахунки та складено акт про невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №560/4233/25, оскільки після проведеного перерахунку, пенсія стягувачу виплачується з урахуванням максимального розміру.
За таких обставин, 06.11.2025 року, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII, відповідач виніс постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/4233/25.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що рішенням суду у справі №560/4233/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Тобто, при подальших перерахунках пенсії стягувача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснює її виплату з обмеженням максимальним розміром.
У цьому випадку висновки суду у справі щодо перерахунку пенсії є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення / існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням стягувача, включаючи подальші перерахунки пенсії. Зважаючи на це, відповідач не має права повторно обмежувати максимальним розміром розмір пенсії стягувача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. .
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.