Справа № 141/925/25
Головуючий у 1-й інстанції: Демченко І.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Плотиці В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6020023 від 26.10.2025 провадження у справі закрити.
Оратівський районний суд Вінницької області рішенням від 20.11.2025 в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази про те, що ОСОБА_1 керував (під час руху) транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, яка (постанова), як окремий документ, за відсутності доказів, передбачених ст. 251 КУпАП не є доказом вчинення водієм правопорушення.
Вважає, що відеозапис не може вважатися доказом, оскільки його немає серед додатків до постанови, крім того, він не містить фіксації факту керування транспортним засобом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що як слідує із наявних відеозаписів, позивач визнає факт не використання ременя безпеки під час керування транспортним засобом. Також позивач не надав поліцейським посвідчення водія та страховий поліс.
В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з постановою від 26.10.2025 серія ЕНА № 602002326.10.2025 в м.Іллінці на вулиці Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Нива д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, був відсутній поліс обов'язкового страхування, розбите скло, чим порушив п.п.2.1, 2.3в ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На водія накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 510 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на ви посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» та п.1.3 Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Згідно з п.2.1. а; б; г ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальні власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог п.2.4.а Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 Правил дорожнього руху України.
При цьому, право поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, чи якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, від 13.03.2019 у справі №686/15383/17.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначається, що посвідчення водія було надано в подальшому, без уточнення, коли саме, що підтверджується, на думку позивача, пунктом 4 постанови, в якому зазначено серію та номер посвідчення. Але факт відсутності у нього чинного страхового полісу позивачем не оспорюється і не спростовується, до позовної заяви докази протилежного не додаються, тому на думку суду, працівниками поліції правомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Положеннями ч.5 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.2.3в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Таким чином, зазначеною нормою ПДР дозволено не пристібатися в населених пунктах особам з інвалідністю лише за умови, якщо їх фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременем безпеки. Матеріали справи не містять підтверджень того, що Позивач має фізіологічні особливості, які унеможливлюють користування ним ременем безпеки.
При цьому, сама лише наявність інвалідності не звільняє водія від обов'язків, встановлених Правилами дорожнього руху.
Судом першої інстанції був досліджений наданий ГУНП у Вінницькій області відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксований процес розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача. З відеозапису встановлено, що позивач в розмові з працівниками поліції визнав, що він не був пристебнутим ременем безпеки під час керування транспортним засобом, посилаючись на те, що може цього не робити через те, що є інвалідом. В подальшому позивач заперечив факт не пристебнення ременем безпеки з посиланням на свідка, якого клопотав допитати в судовому засіданні.
Даючи оцінку цьому порушенню, колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи відсутні достатні докази про те, що ОСОБА_1 керував (під час руху) транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, відеозапис наданий суду такого факту не містить.
При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Таким чином суд вважає неправомірним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.125 КУпАП.
Що стосується правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КУпАП щодо наявності тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, то суд першої інстанції надав оцінку даному порушенню і встановив про його відсутність.
В цій частині позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку висновкам суду першої інстанції щодо обставин та підстав притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.125 КУпАП.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції визнано неправомірним притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КУпАП, однак оскаржувану постанову в цій частині не скасовано, тому за таких обставин суд вважає за можливе скасувати постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.125 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Приписами ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанову про адміністративне правопорушення від 26.10.2025 серія ЕНА № 6020023 від 26.10.2025 необхідно скасувати в частині застосування до позивача адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 та ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн, оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП предбачена в розмірі 425 грн. В іншій частині постанову про адміністративне правопорушення від 26.10.2025 серія ЕНА № 6020023 від 26.10.2025 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6020023 від 26.10.2025 в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.1, ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.
В іншій частині постанову про адміністративне правопорушення від 26.10.2025 серія ЕНА № 6020023 від 26.10.2025 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.