Справа № 295/15163/25
Головуючий у 1-й інстанції: Зосименко О.М.
Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.
11 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,
представника відповідача (апелянта): Кацап В.Р. ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в жовтні 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому, окрім іншого, просив визнати протиправною та скасувати постанову № ПС 001854 від 05.08.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 17 000 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Зокрема, скасовано постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Харковенка Василя № ПС 001854 від 05.08.2025 про накладення адміністративного стягнення, складену на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, закривши провадження по даній адміністративній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також здійснено розподіл судових витрат у справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова №ПС 001854 від 05.08.2025 була винесена відносно позивача за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, а саме: внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно.
Апелянт вказує, що статтею 132-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу, що накладається на спеціального суб'єкта - уповноважену посадову особу вантажовідправника. У свою чергу, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення зв'язані недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до службових обов'язків.
Відтак, на думку апелянта, ст. 132-2 КУпАП підлягає застосуванню в сукупності із ст.14 КУпАП, у зв'язку з чим постанова про застосування адміністративного стягнення від 05.08.2025 № ПС001854 є правомірною.
Позивач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою від 05.08.2025 № ПС 001854 відповідачем накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, посилаючись на те, що 11.06.2025 о 12.45 год. інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Scania, номерний знак НОМЕР_1 за адресою а/д P-04, р-н с. Горбовичі Гнатівка, встановлено, що вантажовідправником ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», згідно ТТН №001911 від 11.06.2025 внесено відомості, що не відповідають фактичним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри від 10% до 20% (19,7%).
Згідно з товарно-транспортною накладною № 001911 від 11.06.2025 слідує, що вантажовідправником є ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», керівник якого ОСОБА_1 .
Підставою для складення постанови від 05.08.2025 № ПС 001854 слугували довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.06.2025 №0072603, акт від 11.06.2025 №002302 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та акт від 11.06.2025 № 029178 проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Не погоджуючись із правомірністю винесення зазначеної вище постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постановою № ПС 001854 від 05.08.2025 до адміністративної відповідальності притягнуто особу, яка фактично не вчиняла адміністративного правопорушення та не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-2 КУпАП, а також не було надано доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
Зокрема, згідно із ст.132-2 КУпАП, внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5% до 10% включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5% до 10% включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправників у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10%, але не більше 20% включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправників у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 132-2 КУпАП).
Отже, за диспозицією вказаної норми на вантажовідправника вантажу покладається відповідальність за внесення (зазначення) ним відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт», вантажовідправник - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 229 КУпАП, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспорті посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Статтею 51-1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що вантажовідправник має право на: передачу вантажу перевізнику для перевезення; відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу.
Вантажовідправник зобов'язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім'я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію; здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків підчас перевезення вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.
Згідно з п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Пунктами 10.1., 10.2., 10.3. розділу 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі. Відповідно до п. 11.1. розділу 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно з п. 11.3. розділу 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 11.06.2025 о 12.45 год. інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Scania, номерний знак НОМЕР_1 за адресою а/д P-04, р-н с. Горбовичі Гнатівка, було виявлено та задокументовано той факт, що вантажовідправником ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», згідно ТТН №001911 від 11.06.2025 внесено відомості, що не відповідають фактичним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри від 10% до 20% (19,7%).
При цьому згідно з товарно-транспортної накладної від 11.06.2025 №001911 вантажовідправником визначено товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ 37354356 (а.с.38 зв.б.).
Так, у вказаній товарно-транспортної накладної від 11.06.2025 №001911 маса вантажу зазначена 20,36 т., загальна маса транспортного засобу з урахуванням вантажу становить 37,56 тон.
В свою чергу, зі змісту долучених відповідачем до матеріалів справи документів встановлено, що нормативно допустима маса вантажу визначена 38 т, тоді як фактична маса становить 45,5 т, що свідчить про невідповідність визначеній в ТТН масі вантажу фактичним даним, встановленими під час рейдової перевірки.
Таким чином, відомості про масу вантажу в ТТН не відповідають фактичним даним, оскільки загальна маса транспортного засобу склала 45,5 тон при нормативно допустимих 38 тонах, шо свідчить про перевищення на 19,7% нормативно встановлених законодавством параметрів.
Відтак, викладене свідчить про те, що вантажовідправником внесено до товарно-транспортної накладної недостовірні відомості про вагу транспортного засобу з вантажем, що є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.
Статтею 279-5 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2,частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
При цьому статтею 132-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу, що накладається на спеціального суб'єкта - уповноважену посадову особу вантажовідправника.
Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення зв'язані недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до службових обов'язків.
Відтак, положення ст.132-2 КУпАП підлягають застосуванню в сукупності із приписами ст.14 КУпАП, згідно з якою до адміністративної відповідальності підлягає притягненню саме уповноважена посадова особа вантажовідправника.
Як установлено судом апеляційної інстанції, у межах спірних правовідносин вантажовідправником вантажу є ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ 37354356.
За приписами вищенаведеного законодавства (ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт») саме вантажовідправник вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної.
В свою чергу, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що керівником (директором) ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ 37354356 є ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, а також те, що вантажовідправником - ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ» до товарно-транспортної накладної від 11.06.2025 № 001911 було внесено відомості про масу вантажу, які не відповідали фактичним даним, колегія суддів дійшла висновку про правомірність притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП як керівника (уповноважену посадову особу) вантажовідправника.
Отже, позивач є належним суб'єктом відповідальності у межах спірних правовідносин.
Натомість висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності уповноваженої посадової особи вантажовідправника з огляду на те, що ст. 14-3 КУпАП не містить прямої згадки про правопорушення, передбачене ст. 132-2 КУпАП, є помилковим.
Колегія суддів звертає увагу, що стаття 279-5 КУпАП прямо передбачає, що у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-2 КУпАП, уповноважені посадові особи встановлюють відповідальну особу, визначену у ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, або вантажовідправника. Отже, законодавець прямо визначив механізм встановлення суб'єкта відповідальності саме у справах за ст. 132-2 КУпАП.
При цьому ст. 14-3 КУпАП не встановлює склад правопорушення, а визначає особу, яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у випадках фіксації правопорушення у сфері безпеки на транспорті в автоматичному режимі або за допомогою технічних засобів. Тому відсутність прямої згадки про ст. 132-2 КУпАП у тексті ст. 14-3 КУпАП не може бути підставою для висновку про відсутність суб'єкта відповідальності.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази визначення позивачем, як керівником ТОВ “АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ» іншої відповідальної особи вантажовідправника в межах спірних правовідносин чи надання таких доказів контролюючому органу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року в цій часині підлягає скасуванню.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст. ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному випадку твердження позивача щодо порушення його прав мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб'єктивній думці останнього.
Інших належних доказів які б свідчили про протиправність оспорюваної постанови відповідача позивачем не надано.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Пунктом 41 Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У силу вимог ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.