Справа № 120/11176/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 № 023830009517 про відмову у перерахунку позивачу пенсії за віком;
-зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати позивачу пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з заявою від 14.01.2025, зарахувавши, окрім іншого, до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1992 по 20.05.2000 у малому торгівельному підприємстві "Аврора".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 № 023830009517 про відмову у перерахунку пенсії за віком;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.01.1992 по 20.05.2000 у малому торговельному підприємстві "Аврора" та у зв'язку з цим здійснити з 14.01.2025 перерахунок та виплату призначеної йому пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 31.03.2020 отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно розрахунку страхового стажу, складеного на час призначення пенсії, період роботи позивача з 10.01.1992 по 20.05.2000 у малому торговельному підприємстві "Аврора" (далі - МТП "Аврора") не було враховано.
У жовтні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи на МТП "Аврора".
Листом від 28.10.2020 пенсійний орган повідомив, що причиною неврахування стажу роботи є відсутність у відбитку печатки підприємства, проставленій у трудовій книжці, ідентифікаційного коду.
Водночас у зазначеному листі пенсійний орган порадив підтвердити цей стаж у судовому порядку або шляхом подання показів свідків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".
Як зазначає позивач, з огляду на запровадження карантинних обмежень постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, а згодом і воєнного стану з 24.02.2022, останній зміг зібрати необхідні докази лише у січні 2025 року.
14.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, додавши до заяви протоколи опитування свідків та інші документи, які підтверджують його роботу в МТП "Аврора".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області, яким прийнято рішення від 21.01.2025 № 023830009517 про відмову у перерахунку вказаної пенсії.
У рішенні вказано, що спірний період не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки заявник не надав документів, які підтверджують неможливість одержання довідки про стаж роботи у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями.
Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За правилами п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як вбачається із відомостей трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 в останній містяться чіткі, послідовні та належним чином оформлені записи про його роботу у МТП "Аврора" у період з 10.01.1992 по 20.05.2000, що підтверджує наявність трудових відносин між позивачем і вказаним підприємством протягом зазначеного часу. Жодних виправлень, пошкоджень або інших ознак недостовірності чи сумнівності записів у трудовій книжці судом не встановлено.
Зокрема, відповідно до виписки від 01.01.1992 ОСОБА_1 було обрано на посаду директора МТП "Аврора", а протоколом № 2 від 10.01.1992 підтверджено факт його вступу до виконання службових обов'язків. Також у матеріалах справи наявна характеристика від 16.01.1996, у якій відображено службову діяльність позивача, що додатково підтверджує його фактичне перебування на посаді керівника підприємства протягом тривалого часу. Протоколом від 20.05.2000 зафіксовано припинення трудових відносин з позивачем у зв'язку зі звільненням за власним бажанням, що узгоджується з хронологією записів у трудовій книжці.
Крім того, згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, МТП "Аврора" (код ЄДРПОУ 13298366) перебувало на обліку як платник страхових внесків з 09.04.1991. Згідно з наявними у ПФУ даними, усі обов'язкові платежі за період роботи позивача з 10.01.1992 по 20.05.2000 були сплачені в повному обсязі, а заборгованість на момент ліквідації підприємства 21.02.2006 відсутня. Цей факт засвідчує, що підприємство здійснювало господарську діяльність у відповідний період, мало працівників, нараховувало їм заробітну плату та сплачувало внески, у тому числі за ОСОБА_1 .
При цьому, листом від 25.11.2025 № 448/3 Державний архів Вінницької області повідомив, що документи МТП "Аврора" на зберігання не надходили, у зв'язку з чим надати довідку про трудовий стаж та заробітну плату позивача неможливо, порадивши звернутися до архівного відділу Вінницької міської ради.
Аналогічну інформацію містить лист архівного відділу Вінницької міської ради від 01.12.2024 № К/24/86703/24-30, у якому зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) підприємства "Аврора" не передавалися на зберігання, а відомості про їх місцезнаходження відсутні.
Отже, відсутність первинних кадрових документів не є наслідком недбалості або бездіяльності позивача, а зумовлена об'єктивними обставинами - ліквідацією підприємства без передачі документів до архіву.
За змістом пунктів 17 і 18 Порядку № 637 у такому разі факт трудового стажу може підтверджуватися показаннями не менше двох свідків, які працювали разом із заявником на тому ж підприємстві або в одній системі.
Судом першої інстанції встановлено, що свідками роботи позивача в МТП "Аврора" були ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював водієм, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка працювала продавцем і товарознавцем. Обидва свідки надали узгоджені між собою пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 дійсно працював у МТП "Аврора" з 10.01.1992 по 20.05.2000, виконував посадові обов'язки директора, організовував роботу підприємства, здійснював керівництво персоналом, контролював торгівельну діяльність і отримував заробітну плату. Показання свідків зафіксовані у протоколах опитування, складених працівниками Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які містять усі необхідні реквізити, а саме персональні дані свідків, місце та період їх роботи, зміст показань, підписи опитаних осіб і посадових осіб, що складали протоколи.
Наведені докази у своїй сукупності, а саме записи у трудовій книжці, підтвердження з документів підприємства, інформація органу Пенсійного фонду про сплату внесків, офіційні відповіді архівних установ про відсутність документів, а також показання свідків узгоджуються між собою, є послідовними, взаємопов'язаними та підтверджують факт трудової діяльності позивача у МТП "Аврора" у період з 10.01.1992 по 20.05.2000.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 10.01.1992 по 20.05.2000 у МТП "Аврора".
Відтак є підставними і підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення від 21.01.2025 № 023830009517 та зобов'язання пенсійного органу зарахувати відповідний період роботи до страхового стажу позивача та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 14.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.