Справа № 120/12161/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.
11 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 позов задоволено. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 із застосуванням відсоткового розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1273у від 19.03.2021 року.
Після набрання рішенням законної сили судом видано виконавчий лист.
В листопаді 2025 року позивач подав до суду заяву, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на його користь пенсійних виплат за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в сумі 55723,20 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три гривні 20 копійок).
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 120/12161/21-а відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У своєму відзиві Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 із застосуванням відсоткового розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1273у від 19.03.2021 року.
Листом від 07.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що на виконання зазначеного рішення пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача, у зв'язку з чим сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 складає 55723,20 грн. Вказані кошти включені до Реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду та їх виплату буде здійснено в порядку черговості.
В свою чергу, обставини невиконання рішення суду в часині виплати існуючої заборгованості стали підставою для звернення ОСОБА_1 із заявою про зміну способу виконання судового рішення у справі №120/12161/21-а.
Відмовляючи у задоволенні цієї заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявник у такий спосіб домагається прийняття нового судового рішення із зазначенням конкретної суми стягнення, що при цьому не було предметом дослідження судом під час розгляду цієї справи.
Також, суд першої інстанції зауважив, що положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України вказують на те, що суд може змінити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Втім, з аналізу наведеної норми слідує, що суд змінює спосіб виконання судового рішення в цілому, а не в якійсь його частині.
Відтак, суд відхилив мотиви поданої заяви про необхідність зміни способу виконання судового рішення, оскільки вони стосуються періоду з 01.12.2019 по 31.01.2022, а не виконання рішення у всій сукупності.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року N 4094-IX (далі Закон N 4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: "Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.".
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 4094-IX справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону N 4094-IX (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (N 40450/04)/Бурмич (N 46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року N 1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом N 4094-IX, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону N 4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції від 18.11.2021, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів протягом двох місяців, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов'язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі N 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за наслідками якого нараховано 55723,20 грн. недоплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.01.2022. Однак донарахована сума позивачу не виплачена, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником.
В даному випадку зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 55723,20 грн. є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Відтак, наявні підстави для заміни невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти (пенсійну виплату) на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі покликався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2023 у справі N 420/6671/18. Однак, колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на такий висновок нерелевантним та таким, що не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки він стосувався застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.
Також є помилковими доводи суду першої інстанції про те, що за змістом ч. 3 ст. 378 КАС України зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише в цілому, а не в окремій його частині.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вкотре наголошує, що частина 3 ст. 378 КАС України встановлює самостійну підставу для зміни способу виконання судового рішення у справах щодо соціальних виплат у разі його невиконання протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. При цьому зазначена норма не містить обмежень щодо застосування такого механізму виключно до рішення в цілому та не виключає можливості зміни способу виконання в тій частині, яка фактично не виконується.
Навпаки, із суті закріпленого в цій нормі механізму випливає, що він спрямований саме на забезпечення реального отримання присуджених соціальних виплат, тобто на заміну неефективного способу виконання у тій частині, яка фактично не виконується (як правило - в частині виплати).
Отже, з огляду на предмет правовідносин та мету наведеної норми - забезпечення реального та своєчасного отримання стягувачем належних соціальних виплат, зміна способу виконання може бути застосована також і у частині стягнення нарахованих, але невиплачених сум, без необхідності трансформації інших частин судового рішення.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування ухвали від 11.12.2025.
За таких обставин оскаржене судове рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового про задоволення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 120/12161/21-а у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату перерахованої пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2022 року у розмірі 55723,20 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три) гривні 20 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.