Справа № 734/5207/25 Суддя (судді) першої інстанції: Домашенко Ю.М.
11 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чуприни О.В.,
суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,
представника скаржника - Хуторненка І.М.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , апелянт, скаржник) звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту також - відповідач, Департамент), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №6204894 від 23.11.2025, складену інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Москаленком Олександром Миколайовичем, на підставі якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на те, які саме шини мають місцеві пошкодження, а саме передніх чи задніх коліс, лівої чи правої сторони, їх протяжність на покришці колеса. Зокрема, у пункті 8 "Права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП" постанови немає підпису особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.
Поруч із цим стверджує, що інспектор поліції не дав можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проігнорував вимоги частини 2 статті 33 КУпАП, а також не проводив підготовку до розгляду справи, не оголосив посадову особу, що розглядає справу, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надав та не дослідив докази, не заслухав осіб, не вирішив клопотання, що, на переконання ОСОБА_1 , свідчить про грубе порушення положень статей 278-279 КУпАП. В той же час зауважено про відсутність будь-яких даних та доказі про порушення вимог Правил дорожнього руху, натомість автомобіль на час зупинки не мав технічних несправностей та пошкоджень шин.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.01.2026 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без задоволення, а постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6204894 - без змін.
Суд першої інстанції виходив з того, що з долучених до справи матеріалів фото- та відеофіксації події правопорушення чітко вбачається пошкодження шини та оголення корду заднього лівого колеса транспортного засобу, яким керував позивач. Водночас відповідач під час прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, та, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції. Окрім таких, звертає увагу суду на наступне: інспектором не здійснювалося замірів спеціальним технічним засобом протектора коліс транспортного засобу, яким керував позивач, адже долучені відповідачем відеозаписи вказаного не містять, звідси суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, адже оскаржувана постанова складена виключно на припущеннях інспектора щодо коментованих обставин.
Департамент патрульної поліції не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, призначене на 11.02.2026 о 15 год. 00 хв., з'явився представник скаржника, котрий підтримав подану апеляційну скаргу та надав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив суд таку задовольнити та скасувати рішення першої інстанції. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6204894 від 23.11.2025, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Москаленком Олександром Миколайовичем, ОСОБА_1 23.11.2025 о 00 год. 38 хв. на 78 км автодороги М01 керував транспортним засобом "SKODA OCTAVIA TOUR", державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого шини мають місцеві пошкодження, що оголюють корд, чим порушив пункт 31.4.5.б Правил дорожнього руху. На позивача накладено адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІ (надалі по тексту також - Закон №580-VІІ) передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина 1 статті 7 Закону №580-VІІ).
Як встановлено пунктами 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону №580-VІІ, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, за змістом статті 52 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3353-ХІІ) контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Зокрема, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать забезпечення безпеки дорожнього руху (абзац 3 частини 1 статті 523 Закону №3353-ХІІ).
Приписами статті 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають, справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У спірному випадку, як слідує зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6204894 від 23.11.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 121 КУпАП за те, що останній 23.11.2025 о 00 год. 38 хв. на 78 км автодороги М01 керував транспортним засобом "SKODA OCTAVIA TOUR", державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого шини мають місцеві пошкодження, що оголюють корд, чим порушив пункт 31.4.5.б Правил дорожнього руху.
Так, відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 (надалі по тексту також - ПДР України).
Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1 ПДР України).
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).
До обов'язків водія для забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених пунктом 2.3 ПДР України, віднесено, зокрема, обов'язок перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
За приписами пункту 31.4.5.б ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема до коліс і шин, а саме: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
Поруч зі цим, пунктом 31.5 ПДР України встановлено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Згідно частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Частиною 1 статті 31 Закону №580-VІІ встановлено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (пункт 1 частини 1 статті 40 Закону №580-VІІ).
Окрім цього, згідно абзацу 7 частини 1 статті 40 Закону №580-VІІ, технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6204894 від 23.11.2025, додаються "відео пв 473422 та реєстратора Aspiring" (а.с.13), тобто відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського та відеореєстратор, встановлений у транспортному засобі патрульної поліції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз вказаних відео- та фотоматеріалів підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом, який мав технічні несправності, а саме наявність на задній лівій шині місцевих пошкоджень, що оголюють корд.
В той же час, доводи ОСОБА_1 , викладені у апеляційній скарзі, суть яких зводиться до передчасності висновків суду першої інстанції, з огляду на відсутність будь-яких даних про порушення останнім вимог Правил дорожнього руху та відсутності на оптичному диску з файлами відеофіксації коментованого порушення, спростовуються наступним.
Зокрема, як відображено у межах цифрових елементів з розширенням ".mov" за найменуваннями "IМG_3688" та "IMG_3689", що є відеозаписами з реєстратора Aspiring, 23.11.2025 о 00 год. 38 хв. посадовими особами патрульної поліції здійснено зупинку транспортного засобу "SKODA OCTAVIA TOUR" з державним номерним знаком НОМЕР_1 (а.с.44).
Відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського за №473422 (цифровий елемент з розширенням ".mov" за найменуванням "export-k4cc8") засвідчуються обставини проведення візуального огляду коліс та шин та наявність на задній лівій шині місцевих пошкоджень, що оголюють корд (а.с.44). Аналогічного змісту наділене й зображення за найменуванням "photo_2025-12-09_10-23-47", що є скріншотом (знімком екрану) відеозапису з нагрудної камери №473422 о 00 год. 42 хв. 31 сек. (а.с.39).
Як вже було зазначено вище, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Вище по тексту судового рішення колегією суддів вже акцентувалося на віднесенні показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису до даних (доказів), на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Окрім цього, відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 74 КАС України).
Як слідує з пункту 1 частини 2 статті 72 КАС України, до різновидів доказів віднесено, зокрема, електронні докази, котрими, у розумінні частини 1 статті 99 Кодексу, є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Тобто, сутнісний зміст поняття електронного доказу включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи.
Більше того, слід зауважити на тому, що коментовані відеозаписи відображають не лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови, але й відомості про вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (частина 3 статті 283 КУпАП).
Суд наголошує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Звідси колегія суддів відхиляє доводи скаржника про протиправність оскаржуваної постанови з підстав відсутності посилання на те, які саме шини мають місцеві пошкодження, а саме передніх чи задніх коліс, лівої чи правої сторони, їх протяжність на покришці колеса, адже у пункті 5 останньої в описі обставин та суті адміністративного правопорушення безпосередньо розкрита об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
Водночас, суд апеляційної інстанції також не знаходить підстав погодитися із покликаннями апелянта про те, що виявлені пошкодження шин мали визначатися поліцейським виключно за показаннями відповідних спеціальних пристроїв (приладів), виходячи з наступного.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено "Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" від 07.11.2015 за №1395 (надалі по тексту також - Інструкція №1395).
Пунктом 3 розділу VІІІ Інструкції №1395 встановлено, що контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, здійснюється поліцейським шляхом візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу та/або перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.
Під час здійснення контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, поліцейському забороняється безпосередньо втручатися в складові частини транспортного засобу, які перевіряються, а саме частково або повністю розбирати, регулювати або замінювати їх.
Поліцейський, який здійснює контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, у разі наявності технічної можливості застосовує під час контролю технічні прилади та засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.
У разі застосування спеціальних пристроїв (приладів) за результатами контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, поліцейський складає Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання (додаток 7) у двох примірниках, один з яких вручається водієві транспортного засобу (пункт 4 розділу VІІІ Інструкції №1395).
Відповідно до пункту 7 розділу VIІ коментованої Інструкції, справність складових частин транспортного засобу, зазначених у підпунктах е, f, g пункту 10 Акта відповідності, визначається виключно за показаннями відповідних спеціальних пристроїв (приладів).
При цьому, відомості про перевірку відповідності колес і шин передбачені саме підпунктом d пункту 10 Акта відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання.
У разі виявлення під час контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інших технічних несправностей, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або невідповідності його технічного стану вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, або його переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (підпункти a, b, c, d, e, f, g, h, i, j пункту 10 Акта відповідності) поліцейський здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог КУпАП.
Отже, вимоги Інструкції №1395 не зобов'язують поліцейського встановлювати пошкодження шин виключно за допомогою спеціальних приладів, оскільки така невідповідність може бути виявлена під час візуального (органолептичного) огляду.
Повертаючись до питання дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції за наслідком дослідження наданої відповідачем копії оскаржуваної постанови з'ясовано обставини роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених статтею 268 КУпАП, та строк оскарження постанови, що засвідчується рукописним підписом останнього у пункті 8 (а.с.41). До того ж, пункт 9 постанови містить підпис позивача, яким він підтверджує отримання ним копії постанови, при цьому, будь-яких заяв, зауважень чи клопотань вказана постанова не містить.
Так, за змістом статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як засвідчується даними нагрудної камери патрульного поліцейського за №473422 (цифровий елемент з розширенням ".mov" за найменуванням "export-k4cc8") (а.с.44), поліцейським після зупинки транспортного засобу і під час спілкування з водієм роз'яснено останньому права та обов'язки, суть вчиненого порушення. Протягом оформлення адміністративного правопорушення позивач не заявляв клопотань, не заперечував процесуальних дій інспектора поліції щодо розгляду справи на місці події. Надалі за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову. Наслідки вчиненого порушення, порядок та строки сплати штрафу, оскарження постанови водієві роз'яснено.
Поруч із цим, доводи апелянта про ігнорування вимог частини 2 статті 33 КУпАП не знаходять свого підтвердження, адже за змістом останньої при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що і мало місце у спірному випадку.
Окрім того, стосовно зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та перевірки документів в період комендантської години в умовах воєнного стану, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.
Як зазначено у пункті 8 "Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 за №573 (надалі по тексту також - Порядок №573), під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно пункту 16 Порядку №573, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
В той же час за пунктом 2 частини 1 статті 35 Закону №580-VІІ, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Наведені норми у сукупності з встановленими обставинами справи, а саме наявність на шинах місцевих пошкоджень, що оголюють корд, на переконання колегії суддів, свідчать про очевидність ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу, а отже і про наявність правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, який здійснює рух в комендантську годину.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов'язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. В той же час, такі не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - залишити без задоволення.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.01.2026 у справі №734/5207/25, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.
Повний текст постанови складено 11.02.2026.