Справа № 640/16748/22 Суддя (судді) першої інстанції: Христофоров А.Б.
11 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 12 серпня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2021 №11993 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до її страхового стажу періоди перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року та з 12.10.2016 року по 16.05.2018 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Позивачка також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій просила прийняти нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.08.2021 відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періодів перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018 згідно довідки № 201-19-919-6516 з 16.08.2021.
Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку (60 років) та 16 серпня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.08.2021 №262340012329 (а.с. 39) ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду в м.Києві від 25.08.2021 було повідомлено позивачку про відмову у призначенні пенсії за віком.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон №1058-ІV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 /далі Порядок №22-1/.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу /пункт 4.2 Порядку № 22-1/.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсії органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності, суть якого полягає в тому, що рішення про призначення пенсії (переведення на інший вид пенсії) приймає не той територіальний орган Пенсійного фонду України, до якого було подано заяву за місцем фактичного проживання особи або місцем реєстрації, а - інший.
В даній справ судом встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вважала, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві вчинено дії щодо відмови у призначені та виплаті пенсії.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем шляхом направлення листа від 25.08.2021 вих. № 2000-0206-8/134471 позивачу лише повідомлено про те, що відповідно до наданих документів про стаж: трудова книжка, довідка № 201/19-919/6516 від 04.02.2021 року, свідоцтво про народження дітей та ідентифікаційний номер загальний страховий стаж складає 24 роки 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Додатково повідомлено, що до загального страхового стажу згідно довідки № 201/19-919/6516 від 04.02.2021 року не зараховано періоди перебування за кордоном, як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018, оскільки згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже, за висновками Верховного Суду обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку відповідача та обрання такого способу захисту порушених прав, який би забезпечив відновлення порушених прав позивача. Відсутність порушених прав або законних інтересів з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегією суддів зазначає, що у справі, що розглядається, відповідач - ГУ ПФУ в м.Києві не є учасником (суб'єктом) спірних правовідносин та лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25.08.2021 носить суто інформаційний характер та не підтверджує вчинення ГУ ПФУ в місті Києві оскаржуваних дій (бездіяльності), тому, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача з боку такого відповідача.
При цьому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.08.2021 №262340012329 та/або дії цього територіального органу Пенсійного фонду України, позивачка не оскаржує, хоча саме Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області є компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії та саме цей орган має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.
Колегія суду зазначає, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зазначена норма права вказує на те, що питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення особи до участі у справі в якості співвідповідача може бути вирішене судом першої інстанції до ухвалення рішення у справі.
Колегією суддів встановлено, що 09.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зверталось до суду з клопотанням про залучення до у часті у справі співвідповідача, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Проте судом першої інстанції вказане клопотання не було розглянуто судом першої інстанції та не було залучено до участі у справі належного відповідача.
На вказаній стадії суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути виявлені недоліки при розгляді справи судом першої інстанції.
Колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного відповідача. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №826/12172/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, який має бути врахований судом.
Враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не є належними відповідачем у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного відповідача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливлюють вирішення даного спору по суті, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а позов - залишенню без задоволення з наведених вище підстав.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких