Справа № 358/292/25 Головуючий у І-ій інстанції Тітов М.Б.,
суддя-доповідач Кобаль М.І.
10 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника відповідача: Черкасова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора ВОЗКГ УАФППДР Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Багачова Василя Олександровича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до головного інспектора ВОЗКГ УАФППДР Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Багачова Василя Олександровича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідачі, головний інспектор Багачов В.О., ДПП) у якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване автоматичному режимі серії 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень, закриття провадження у справі;
- зобов'язати ДПП виключити з інформаційних баз МВС інформацію про притягнення ОСОБА_1 , за ч. 1 ст.122 КУпАП, у виді 340 грн. штрафу, згідно постанови серії 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року;
- стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем - ДПП подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О. винесено постанову серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Згідно вказаної постанови, 29.09.2024 року о 17 год. 31 хв. за адресою м-30 Стрий Ізварине 417+514, особа, яка керувала транспортним засобом AUDI НОМЕР_2 та перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) правил дорожнього Руху України (а.с.40).
У зв'язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу AUDI НОМЕР_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся із позовом до суду, оскільки, з його слів, він транспортним засобом не керував, автомобіль вибув з його фактичного володіння та користування, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами порушення саме ОСОБА_1 пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 33 км/год. та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення серії є протиправною та підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Також, суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення правопорушення іншою особою - ОСОБА_2 , його добровільне визнання вини, у поєднанні з тим, що позивач дізнався про існування постанови лише після отримання відомостей в застосунку «Дія», виключають відповідальність ОСОБА_1 та свідчать про відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 30.09.2024 року відносно ОСОБА_1 складено постанову серії 4АВ№07605518, якою його як власника транспортного засобу AUDI НОМЕР_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зазначені обставини не оскаржуються сторонами.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Примітки: Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Правовими положеннями КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам.
Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У даному випадку, ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу AUDI НОМЕР_2, що підтверджується самим позивачем.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії 4АВ № 07605518 від 30.09.2024 штраф в розмірі 170,00 грн. (в пільговий період зі знижкою в 50%) було сплачено 04.10.2024 особисто ОСОБА_1 .
Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова набрала законної сили з моменту сплати 50% розміру штрафу, а саме 04.10.2024, згідно ч. 2. ст. 291 КУпАП та вважається виконаною, відповідно до ч. 1 ст. 300-1 КУпАП.
Щодо доводів сторони позивача, що в момент вчинення адміністративного правопорушення транспортним засобом AUDI НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 і саме він перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушив пункт 12.9.(б) правил дорожнього Руху України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 від 09.10.224 року про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, в якій останнім вказано, що він надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за постановою серії КХС номер 385873 від 02.06.2005 (а.с.15).
Натомість, предметом спору в даній справі є постанова серії 4АВ № 07605518 від 30.09.2024, що свідчить про помилковість доводів позивача та його представника про визнання іншою особою - ОСОБА_2 вини за адміністративне правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до оскаржуваної постанови.
Окрім того, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не звертався особисто в належний спосіб до відповідача, як особа, яка керувала транспортним засобом AUDI НОМЕР_2, на момент вчинення зазначеного правопорушення, що відповідно до вище зазначених норм чинного законодавства, виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Щодо посилань представника позивача, про те що автомобіль AUDI номерний знак НОМЕР_1 ще 14.09.2024 вибув із фактичного володіння та користування ОСОБА_1 , згідно довіреності виданої нотаріусом м. Богуслав, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи не спростовують факт, що ОСОБА_1 є належним власником транспортного засобу AUDI НОМЕР_2, та несе відповідальність згідно чинного законодавства за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ДПП дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку саме ОСОБА_1 є відповідальною особою, яка має нести адміністративну відповідальність за фактом встановленого перевищення названим транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху, обставини якого зафіксовані в постанові серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року.
Слід зазначити, що позивач не заперечує факту скоєння адміністративного правопорушення іншою особою - водієм ОСОБА_2 , а посилається на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення було не направлено йому, як відповідальній особі, яка має нести адміністративну відповідальність за фактом встановленого перевищення, і на те, що в момент вчинення вказаного правопорушення позивач перебував на лікуванні.
Між тим, колегія суддів зазначає, що вказані доводи сторони позивача не спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із перевищенням швидкості руху, та не свідчить про протиправність прийнятої щодо позивача постанови, тому такі посилання позивача не можуть бути достатньою підставою для задоволення позову.
Окрім того, умови, за яких відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, звільняється від відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, чітко визначені законом, а саме: частиною першою статті 279-3 КУпАП.
Так, звільнення може мати місце лише у випадку, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу AUDI НОМЕР_2, який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його в користування третім особам, має бути зацікавлений та вжити належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху та неухильного виконання вимог чинних нормативно-правових актів останнім.
15.01.2026 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли додаткові докази від відповідача, а саме: копія листа від 31.10.2024 №Д-9580, Д-9581/41/47-2024 з якої вбачається, що ДПП повідомлено ОСОБА_2 , що останнім заяви про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності подано без дотримання вимог Порядку №833, а тому відсутні законні підстави для зміни суб'єкта правопорушення в постановах від 30.09.2024 серії 4АВ №07604985 та №07605518.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ДПП правильно визнано позивача суб'єктом скоєного правопорушення, а оскаржувана постанова правомірно винесена саме щодо ОСОБА_1 .
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, матеріали вказаної адміністративної справи містять належні докази для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки, оскаржувану постанову 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року виконано особисто позивачем, шляхом сплати 50% розміру штрафу, протягом 10 днів з дня її винесення, а заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення саме ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності до управління поліції не подано протягом строку, встановленого чинним законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 272, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до головного інспектора ВОЗКГ УАФППДР Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Багачова Василя Олександровича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2026 року