Справа № 320/28146/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Панченко Н.Д.
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1; ГУ ПФ України в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2; ГУ ПФ України у Київській області), в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років неправомірними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії N101650004951 від 02.08.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років, починаючи з 10 червня 2023 року, а саме з часу досягнення пенсійного віку - 55 років.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років неправомірними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.08.2023 №101650004951;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 55 років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, ГУ ПФ України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 55 років.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, ГУ ПФ України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 55 років.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987 р. (категорія 4).
На момент подання заяви від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 55 річного віку.
Після реєстрації заяви позивача та скасування копії документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду якої прийнято рішення від 02.08.2023 №101650004951 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 11 місяців 29 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви стаж зараховано на підставі трудової книжки та даних СПОВ. Встановлено неможливість при прийнятті рішення про призначення пенсії застосувати довідку №47 від 19.06.2023, яка складена на підставі акту депутата, про період проживання ОСОБА_2 без реєстрації з 26.04.1986 по 05.05.1992 в населеному пункті с. Мала Вільшанка (віднесений до 4 зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови КМУ № 106 від 23.07.1991).
Відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись у віці 55 років до відповідача щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та маючи право на зниження пенсійного віку та страхового стажу на 5 років (з урахуванням початкової величини), суд дійшов висновку, що цих обставин було достатньо для прийняття органом Пенсійного фонду позитивного рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції враховував, що рішення, яким було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
У силу вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Оскільки позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796, у разі підтвердження права на таке зниження, могла бути призначена їй при досягненні нею 55 років, тобто з 10 червня 2023 року та при наявності стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №769-ХІІ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_2 від 01.07.1994) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_3 від 01.07.1994), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, посвідчення громадянина, який постійно проживає чи працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Як вже було зазначено вище, 26 листопада 1993 року було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 .
При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
Отже, наявне у ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останньої у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку є протиправною.
Відповідно до довідок Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області від 07 червня 2023 року №43 та від 19 червня 2023 року №47, №48 ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 по 05.05.1992 проживала без реєстрації, а з 05.05.1992 по теперішній час постійно проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 , яке до 28 грудня 28 грудня 2014 року відносилося до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №677/831/17.
Однак, доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити до відповідних органів або архівних установ про надання підтверджуючих документів, відповідачем не надано.
Таким чином, подані ОСОБА_1 документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач досягнула пенсійного віку (55 роки) 10 червня 2023 року, звернення за призначенням пенсії відбулося в межах тримісячного строку (20 червня 2023 року), то пенсія за віком має бути призначена їй з - 11червня 2023 року.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 55 років.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку