Справа № 362/6431/25
Провадження № 2/362/1750/26
11.02.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка В'ячеслава Васильовича про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко В.В. звернувся до суду із позовом в якому просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
До суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка В.В. надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, встановленого ухвалою судді від 25.08.2025 року, яка обґрунтоване тим, що не мав можливості вчасно надати необхідні докази до суду. А також подав заяву на усунення недоліків із додатками до неї.
Суд дослідивши заяву, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно до ч. 3 ст. 127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Отже, враховуючи, що для вирішення представником позивача питання про надання доказів необхідних для суду потребує певного часу, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку для усунення недоліків позову.
Крім того, представником позивача до заяви на усунення недоліків долучені копії документів, складені іноземною мовою, поряд з цим подані документи не оформлені належним чином, та не дають суду належним чином зрозуміти їх зміст.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено імперативне правило, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частиною 4 цієї статті передбачено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження №11-56заі20, справа №826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Отже, представнику позивача необхідно подати суду переклад у встановлений законодавством спосіб документів складених іноземною мовою, які додані до заяви на усунення недоліків, в кількості відповідно до учасників справи.
Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно повторно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Враховуючи на вище викладене, керуючись статтями 127, 175, 177 ЦПК України, суддя,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка В.В. про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви - задовольнити.
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків терміном у 5 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко