Справа № 939/2508/25
Іменем України
09 лютого 2026 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області у складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 липня 2008 року між ВАТ "Астра Банк" (який в подальшому змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Астра Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ФЛ-150708-001А. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань ВАТ "Астра Банк" у 2010 році звернулось до Бородянського районного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Бородянського районного суду по справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ "Астра Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 186309 грн 10 коп., що на 25 січня 2010 року за курсом НБУ становило 23264,21 долари США; дострокове погашення кредиту в розмірі 22035,24 долари США; сплати процентів винагороди в сумі 1228,97 доларів США. Також у рішенні зазначено: стягнення здійснити за рахунок майна, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, в тому числі за рахунок автомобіля "Skoda Octavia A5" легковий автомобіль седан-В, 2008 року випуску, номер кузова ТМВССА НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане Макарівським МРЕВ ДАІ МВС України в Київській області, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 11 липня 2008 року, зареєстрований за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути на користь ВАТ "Астра Банк" 1820 грн, як судові витрати на інформаційно технічне забезпечення.
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від ПАТ "Астра Банк" на користь ПАТ "Дельта Банк".
11 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" відповідно до чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2019-03-26-000009-b від 17 квітня 2019 року, був укладений договір №1369/к про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася зміна кредитора у зобов'язанні, шляхом відступлення банком на користь товариства прав вимоги за кредитним договором № ФЛ-150708-001А.
Ухвалою Бородянського районного суду у справі № 2-396/10 від 04 березня 2020 року замінено стягувача з ПАТ "Астра Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР". Таким чином до товариства перейшло право у разі невиконання боржником зобов'язання на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами належними до сплати кредиторові відповідно до ст. 625 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду у справі № 396/10 (пр. №22-ц/824/8771/2020) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області у справі № 2-396/10 від 04 березня 2020 року залишено без задоволення.
ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" вже верталось до Бородянського районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 3% річних за період з 11 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року від розміру невиконаних грошових зобов'язань за кредитним договором, що підтверджений рішенням Бородянського районного суду у справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року. Рішенням Бородянського районного суду від 23 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФУ "ЄФКР", оскільки суд помилково вважав грошове зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором задавненим. Не погоджуючись із судовим рішенням товариство подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Київським апеляційним судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Бородянського районного суду від 23 жовтня 2024 року та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Отже рішенням Бородянського районного суду Київської області у справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Астра Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 186309 грн 10 коп., що на 25 січня 2010 року за курсом НБУ становило 23264,21 долари США; дострокове погашення кредиту в розмірі 22035,24 долари США; сплати процентів винагороди в сумі 1228,97 доларів США.
Станом на дату подачі позову рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість за кредитним договором у розмірі 23264,21 долари США товариству не сплачена. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за невиконання основного зобов'язання. У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором, яка визначена рішенням суду від 18 травня 2010 року, за період з 02 квітня 2017 року по 10 травня 2019 року становить 1470,43 долари США = 23264,21 долари США (несплачна сума заборгованості за рішенням суду) х 3% х 769 (кількість днів прострочення у періоді) : 365 (кількість днів у році). Відповідно до діючої судової практики у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів в іноземній валюті, яка отримана у позику. Належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором.
З урахуванням вказаних обставин просив стягнути з відповідача, нараховані за період з 02 квітня 2017 року по 10 травня 2019 року відповідно до ст. 625 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовим зобов'язанням, підтвердженим рішенням Бородянського районного суду від 18 травня 2010 року три відсотки річних у розмірі 1470,43 долари США та відшкодувати сплачений судовий збір.
За ухвалою судді від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позов.
14 жовтня 2025 року до суду надійшов відзвив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вимоги позивача не визнає, а позов вважає безпідставним, оскільки рішенням Бородянського районного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №939/1634/24 у задоволенні ідентичного позову цього ж позивача до цього ж відповідача про стягнення 3% річних за період з 11 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року відмовлено. Суд установив, що строк пред'явлення виконавчих листів за рішенням у справі № 2-396/10 було пропущено і не поновлено, а тому основне зобов'язання стало натуральним і не може бути предметом примусового стягнення. Відповідно до ст. 82 ЦПК України ці обставини мають преюдиційне значення і не потребують повного доказування. Положення ст. 625 ЦК України застосовуються лише до дійсних грошових зобов'язань, які можуть бути реалізовані в примусовому порядку. У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц та постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі №285/3536/20 зазначено, що нарахування 3% річних на задавнене (натуральне) зобов'язання є недопустимим, оскільки кредитор не може обійти сплив строку пред'явлення виконавчого документа шляхом подання окремих позовів про проценти. Відповідач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором №ФЛ-150708-001А від 15 липня 2008 року. Загальна сума сплачених ним коштів становить 156732 грн та 19660 доларів США. Частина квитанцій втрачена через значний проміжок часу після виконання договору, однак цей факт не заперечує повного виконання кредитного зобов'язання. Позивач не надав жодного доказу наявності непогашеної заборгованості та існування будь-якого залишку боргу, а тому вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними. Посилання позивача на дію Закону №540-ІХ та воєнний стан, як на підставу для продовження строку є безпідставними. Вказані норми поширюються лише на строки позовної давності, а не на строки пред'явлення виконавчих документів. Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року №753/1527/22 чітко роз'яснив, що пропуск строку пред'явлення виконавчого листа унеможливлює примусове виконання та не поновлюється автоматично внаслідок карантину чи воєнного стану.
З урахуванням вказаних обставин просив відмовити повністю у задоволенні позову.
21 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник ТОВ "ФУ "ЄФКР" Юрій Бесплемянний вказав, що наведені у відзиві аргументи свідчать про бажання відповідача і в подальшому уникати виконання своїх зобов'язань, підтвердженням чого є: повне невиконання рішення Бородянського районного суду у справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року, яке набрало законної сили і не скасоване; відсутність будь-яких доказів про добровільне чи примусове виконання рішення суду; невиконання ухвали Бородянського районного суду по справі № 2-396/10 від 18 березня 2013 року щодо заміни технічного паспорту на автомобіль - предмет застави за договором застави; відчуження відповідачем без згоди заставоутримувача та в порушення діючого законодавства предмета застави; спроба введення в оману Бородянського районного суду по справі № 939/1634/24 про начебто виконання рішення суду, посилаючись на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП26255243 від 28 листопада 2011 року; посилання відповідача для "підтвердження своєї позиції" на рішення Бородянського районного суду у справі № 939/1634/24, яке було скасоване Київським апеляційним судом, а вимоги позивача задоволено у повному обсязі; недостовірність наданих відповідачем відомостей про погашення ним боргу та долучених до відзиву 22 квитанцій начебто на підтвердження виконання своїх грошових зобов'язань на суму 156732 грн і 19660 доларів США; з 2019 року відповідач уникає виконання зобов'язань за кредитним договором та не співпрацює з кредитором щодо заборгованості.
Також звернув увагу, що відповідачу було достеменно відомо, що рішення Бородянського районного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №939/1634/24 було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, однак з метою введення суду в оману відповідач послався на оціночне судження судді та яке нібито має преюдиційне значення, хоча зазначене судження судді було спростоване колегією апеляційного суду, а рішення суду скасоване. Згідно з постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року преюдиційні факти потрібно відрізняти від оцінки обставин судом. Преюдиційні факти - це явища дійсності істинність яких вже було встановлено в рішенні, що виключає необхідність їх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин. Отже посилання відповідача на рішення Бородянського районного суду від 23 жовтня 2024 року у справі 3939/1634/24 на нібито встановлені судом обставини є безпідставними. Правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (пр. №61-32171сво18) не може бути застосованим до спірних правовідносин, адже обставини справи №757/44680/15-ц не є подібними до обставин у даній справі. У справі, що розглядається, зобов'язання виникло на підставі кредитного договору та захищене рішенням Бородянського районного суду по справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року, а тому таке зобов'язання не є натуральним та задавненим, про що також зазначено у постанові Київського апеляційного суду у справі № 939/1634/24 від 29 квітня 2025 року.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, позивач звернувся з вимогами про стягнення 3% річних в межах строку позовної давності.
Надані відповідачем 22 квитанції відображають різні операції, серед яких погашення кредиту, видача та внесення готівки в касу банку, поповнення поточних рахунків та валютно- обмінні операції. З аналізу наданих копій квитанцій 7 є валютно обмінними, 5 поповнення поточного рахунку, 7 погашення кредиту, 6 видача готівки з поточного рахунку. Отже тільки 7 квитанцій підтверджують спрямування коштів на рахунки банку на погашення заборгованості за кредитним договором, яка виникла після 01 лютого 2010 року. Серед наданих копій квитанцій відсутні докази про виконання відповідачем рішення суду.
Здійснені ОСОБА_1 платежі до 04 травня 2011 року (дата відкриття виконавчого провадження) та 24 травня 2011 року на користь ПАТ "Астра Банк" були спрямовані на погашення поточних та прострочених відсотків, пені та штрафів відповідно до умов договору та облікової політики банку. В рамках виконавчих проваджень грошові кошти на виконання рішення суду у примусовому порядку та добровільно не надходили, рішення суду по справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року станом на сьогодні повністю не виконане. Тому просив позов задовольнити у повному обсязі.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 15 липня 2008 року між ВАТ "Астра Банк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ФЛ-150708-001А (а.с. 5-7).
За рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 травня 2010 року (справа № 2-396) стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , солідарно, на користь ВАТ "Астра Банк" заборгованість за кредитним договором № ФЛ-150708-001А від 15 липня 2008 року в розмірі 186309 грн 10 коп., що за курсом НБУ станом на 25 січня 2010 року становить 23264,21 доларів США; стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ "Астра Банк" солідарно 6609 грн пені за прострочення виконання зобов'язань. Вирішено здійснити стягнення за рахунок майна, що належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві власності, в тому числі за рахунок автомобіля "Skoda Octavia A5", 2008 року випуску. Вказане рішення набрало законної сили 07 липня 2010 року (а.с. 8-9).
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк", відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № ФЛ-150708-001А від 15 липня 2008 року від ПАТ "Астра Банк" на користь ПАТ "Дельта Банк" (а.с.10-12).
11 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2019-03-26-000009-b від 17 квітня 2019 року, був укладений договір № 1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, шляхом відступлення банком на користь товариства прав вимоги за кредитним договором № ФЛ-150708-001А від 15 липня 2008 року. Отже 11 травня 2019 року новим кредитором відносно ОСОБА_1 стало ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (а.с. 13-14, 15).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, замінено стягувача ВАТ "Астра Банк" у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 травня 2010 року у цивільній справі №2-396/10 за позовом ВАТ "Астра Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на його правонаступника - ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (а.с. 16, 17-19).
За рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних відмовлено (а.с. 20-22).
За постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року скасоване та ухвалене нове рішення, відповідно до якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних задоволене; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" 3% річних за період з 11 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1948 доларів 46 центів США та судовий збір у розмірі 7570 гривень (а.с. 23-26).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК Україхни, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього кодексу за увесь час прострочення.
Судом встановлено, що відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед ВАТ "Астра Банк", що підтверджується рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 травня 2010 року у справі № 2-396.
Доказів на підтвердження виконання грошового зобов'язання, встановленого вказаним рішенням суду, відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що три проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті. У такому випадку стягнення з відповідача трьох процентів річних має відбуватися саме в іноземній валюті.
Три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором, яка визначена рішенням Бородянського районного суду у справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року, за період з 02 квітня 2017 року по 10 травня 2019 року становить 1470,43 долари США = 23264,21 долари США (несплачена сума заборгованості згідно з рішенням суду) х 3% х 769 (кількість днів прострочення у періоді) : 365 (кількість днів у році).
Отже стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 1470,43 долари США.
Доводи відповідача про повне виконання судового рішення судом до уваги не приймаються, оскільки з наданих копій касових документів тільки 7 підтверджують спрямування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, яка виникла після 01 лютого 2010 року (дати подачі банком позовної заяви) та існувала по дату сплати заборгованості. Серед наданих квитанцій відсутні докази про виконання відповідачем рішення суду.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач добровільно і своєчасно рішення суду не виконує, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача три відсотки річних, нараховані за період з 02 квітня 2017 року по 10 травня 2019 року відповідно до ст. 625 ЦК України, на суму простроченої заборгованості за грошовим зобов'язанням, підтвердженим рішенням Бородянського районного суду у справі № 2-396/10 від 18 травня 2010 року, у розмірі 1470,43 долари США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3028 гривень.
Керуючись ст. 526, 530, 1046-1056 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (код ЄДРПОУ 34615314, місцезнаходження юридичної особи: вул. Глибочицька, 40 х, м. Київ, 04052) три відсотки річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості за період з 02 квітня 2017 року по 10 травня 2019 року у розмірі 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) доларів США 43 центи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО