Справа № 359/5031/25
Провадження №2/359/854/2026
27.01.2026р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Кривохижі О.М.
за участю
представника позивача Тирана О.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини
У травні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тиран О.В. звернувся до суду з вказаною заявою, якою просить встановити факт, що позивач самостійно виховує, утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 багато років самостійно виховує та здійснює догляд за ОСОБА_3 . Матір, ОСОБА_2 , вже багато років не бере участі у вихованні та догляді за дитиною. З 2021 року матір не цікавиться життям дитини, а потім взагалі зникла з її життя. Неповнолітня донька залишилась повністю під опікою лише батька. 06.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . За інформацією, відомою позивачу, його колишня дружина, після розірвання шлюбу виїхала за кордон України та до цього часу не повернулась. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, знаходження на території України з неповнолітньою дитиною є досить небезпечним. Для забезпечення нормального рівня безпеки, розвитку та навчання дитини батьку потрібно вивезти її за кордон. Без підтвердження факту того, що Позивач самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітньою донькою без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері Позивач не матиме права перетину державного кордону України у період дії воєнного стану. Більш того, без підтвердження цього факту Позивач може бути у будь-який час мобілізований, і фактично неповнолітня дитина залишиться одна, без батька, без матері чи будь-яких інших родичів, які можуть здійснювати за нею догляд та займатись її вихованням. Така ситуація є вкрай небезпечною для подальшої долі неповнолітньої дитини.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2025 року, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та зазначив, що з 2020 року самостійно виховує і утримує ОСОБА_3 . Мати дитини виїхала за кордон у 2022 році та до сьогоднішній день не повернулась.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області у судовому засіданні проти встановлення заявленого факту не заперечила та зазначила, що на її думку батько створив для дитини всі необхідні умови.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Свідок ОСОБА_4 будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання у судовому засіданні зазначив, що позивач близько 5 років сам виховує та утримує ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надала аналогічні пояснення свідка ОСОБА_4 .
Заслухавши позивача, його представника, представника третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12 серпня 2008 року серія НОМЕР_1 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.
06.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Відповідно до п. 1.3. вказаного договору місцем проживання дітей визначено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 06.10.2010 серія НОМЕР_2 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2021 по справі № 359/8739/21 шлюб між сторонами був розірваний.
Між сторонами виник спір з приводу встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7статті 7 Сімейного кодексу України (далі -СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5статті 157 цього Кодексу.
За частиною 3статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1-4статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Положеннями статті 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до статті1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23, від 27 березня 2025 року у справі №353/886/24 та інших.
Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, та стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22.
Отже, для підтвердження факту самостійного виховання дітей обов'язковим елементом є наявність виключних (непереборних / виняткових / неординарними / особливих) обставин у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов'язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов'язки; через вади здоров'я; батько або матір зникли, визнані судом безвісно відсутніми; позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).
Наведені вище виключні обставини у даній справі відсутні, а саме по собі перебування матері окремо від дитини, не свідчить про самостійне виховання та утримання дитини виключно батьком, а також не звільняє обох батьків від обов'язку виховувати та утримувати дітей.
Суд звертає увагу, що свідоме ухилення одного з батьків від участі у вихованні та утриманні дитини може бути підтверджене лише рішенням суду у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав. Тобто, захист порушених прав у зв'язку самоусуненням від виконання батьківських обов'язків має розглядатись в іншому порядку шляхом пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав, а не позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Такий підхід до вирішення цієї справи відповідає мотивам, з яких виходила Велика Палата Верховного Суду у справі № 201/5972/22.
Оскільки такий факт не може бути встановлений окремо без вирішення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав матері або ж за наявності інших (уже перелічених раніше) виключних обставин, у задоволенні позовних вимоги належить відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10,11,13,76-81,89,263-265,293,294,315,319 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 лютого 2026 року.
Суддя Чирка С.С.