Справа № 161/2487/26
Провадження № 2-а/161/84/26
про залишення позовної заяви без руху
06 лютого 2026 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач через систему «Електронний суд» звернулася 30.01.2026 до суду із вказаним позовом, в якому просить поновити пропущений нею з поважних причин строк на оскарження постанови, скасувати постанову 19.10.2023 № 3АВ03741233 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши позовну заяву, суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановленихстаттями160,161цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вирішуючи питання можливості поновлення встановленого законом строку звернення до суду з огляду на наведені позивачем обставини поважності пропуску такого строку, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовна заява щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Варто зауважити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена 19.10.2023 та добровільно сплачена позивачем 26.10.2023, що свідчить про обізнаність особи з її змістом, правовими наслідками та фактом притягнення до адміністративної відповідальності саме у жовтні 2023 року.
Наведені у клопотанні підстави щодо поважності пропуску строку звернення до суду (звернення до ТСЦ, очікування відповіді, статус ВПО, стан здоров'я тощо) виникли значно пізніше та не перебували у причинному зв'язку з пропуском установленого законом строку на оскарження постанови.
Сам по собі факт введення воєнного стану понад 2 роки тому не є автоматичною або безумовною поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. Оскільки судова система продовжує працювати, а позов можна подати через «Електронний суд», у якому зареєстрована позивач, або поштою, дія воєнного стану не може визнаватись поважною причиною пропустку строку.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що зазначені причини не є об'єктивними та непереборними перешкодами для своєчасного звернення до суду, а тому підстави для поновлення процесуального строку відсутні.
Згідно приписів ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як зазначено у ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу слід зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду, додавши докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно зі ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З усталеної практики Верховного Суду, яка сформувалася за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах, убачається, що визначення відповідачів, предмета спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, відповідно до ст. 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 цього ж Кодексу.
Як визначено ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію», територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції, або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції. Тому, належний відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) про накладення адміністративного стягнення за скоєне адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №742/2298/17 від 17.09.2020.
Постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 було утворено як юридичну особу публічного права Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Проте, у порушення даних вимог, позивачем в якості відповідача зазначено Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції.
Тобто, позивачу слід визначитися із суб'єктним складом у даному спорі.
Крім того, всупереч п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС Українипозивачем не вказано повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Всупереч п.п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС Українипозивачем не зазначено правові норми, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
Всупереч п.п. 11 ст. 160 КАС Українив заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У відповідності до ч.7,8,9 ст.44 КАС України, документи (втому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справив електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
В даному випадку, із змісту позовної заяви вбачається, що вона сформована в системі «Електронний суд», однак, доказів направлення на адресу відповідача копії заяви з додатками, позивачем не додано.
За таких обставин, позивачу необхідно подати до суду підтвердження про направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у справі.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 543/775/17 зроблений правовий висновок про необхідність сплати судового збору у даній категорії справ (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Натомість ОСОБА_1 не надала документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору у розглядуваному випадку становить 665 грн. 60 коп.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 532,48 грн.
Сплату судового збору необхідно провести за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Волин.обл/м.Луцьк/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA538999980313101206000003550
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу «*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луцький міськрайонний суд Волинської області».
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 171 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання нею копії ухвали недоліків заяви.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду у зазначений строк, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК