Справа № 513/1383/25
Провадження № 2/513/219/26
Саратський районний суд Одеської області
05 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської обл1асті
під головуванням судді Миргород В.С.,
за участю секретаря судового засідання Аркуши І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
20 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було укладено у формі електронного документу кредитний договір № 00-9813592, який підписаний за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 24394.
За умовами Договору відповідач отримав кредит у розмірі 6 325,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів з дати отримання кредиту, зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 1,45% від суми кредиту за кожен день з комісією за надання кредиту у розмірі 15,00% (850,00 грн). Позичальник зобов'язаний повернути проценти в рекомендовану дату оплати 07 липня 2024 року та сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування коштами.
17 грудня 2024 року між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17 грудня 2024 року до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача.
02 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е (далі - Договір Факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9813592 від 12 червня 2024 року.
Відповідно до Реєстру Боржників № БН від 02 червня 2025 року за Договором Факторингу 2 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13 183,50 грн, враховуючи те, що Реєстр Боржників № БН від 02 червня 2025 року містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 13 183,50 грн, яка складається з: 6 325,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 858,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість у розмірі 13 183,50 грн та судові витрати у сумі 2 422,20 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2025 року, справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , які повернуто з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом розміщення оголошення на сайті веб-порталу «Судова влада України». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що на підставі заявки позичальника на отримання грошових коштів в кредит від 12 червня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 00-9813592 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 24394. За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 6 325,00 грн, строком на 360 днів з дати отримання кредиту, зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 1,45% від суми кредиту за кожен день користування і стандартною процентною ставкою, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту - 825,00 грн. Позичальник зобов'язаний повернути проценти в рекомендовану дату оплати 07 липня 2024 року та сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування коштами.
Цього ж дня між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору 00-9813592 від 12 червня 2024 року, який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості за кредитом, відсотками.
Банк виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 6 325,00 грн платіжну картку № 4323-34XX-XXXX-3889, на підтвердження чого надано копію довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 23 грудня 2024 року № 1401/12.
Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором.
Згідно з наданим розрахунком, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 13 183,50 грн, яка складається з: 6 325,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 858,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
17 грудня 2024 року між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17 грудня 2024 року до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача.
02 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е (далі - Договір Факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9813592 від 12 червня 2024 року.
Відповідно до Реєстру Боржників № БН від 02 червня 2025 року за Договором Факторингу 2 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13 183,50 грн, враховуючи те, що Реєстр Боржників № БН від 02 червня 2025 року містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості.
Таким чином заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: копію Договору № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (далі - Договір правничої допомоги), Додаткової угоди № 25771173319 від 11 вересня 2025 року до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 (далі - Додаткова угода до Договору правничої допомоги), Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг).
У відповідності до наданих розрахунків витрати на професійну правничу допомогу складаються з:
- вивчення матеріалів справи: 2 год - 1000,00 грн;
- складання позовної заяви: 2 год - 5000,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн;
- підготовка клопотань : 1 год - 500,00 грн.
Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 4 422,40 грн, з яких 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором 00-9813592 від 12 червня 2024 року у розмірі 13 183,50 грн, а також 4 422,40 грн судових витрат, з яких: 2 422,40 грн витрати зі сплати судового збору та 2 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за кредитним договором № 00-9813592 від 12 червня 2024 року у розмірі 13 183,50 грн (тринадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 судові витрати, з судового збору у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 судові витрати витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
У стягненні решти витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення буде складено 11 лютого 2026 року.
Суддя В. С. Миргород