Справа № 513/1412/25
Провадження № 1-кп/513/70/26
Саратський районний суд Одеської області
11 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження №12025167240000069, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 року, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне Саратського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), яким визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між особою, незалежно від того, чи проживаю (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Приписами пункту 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно висновків Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12 лютого 2020 (справа № 453/225/19, провадження №51-4000кмо19) злочином, пов'язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчить про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині, статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
29 вересня 2025 року в період часу з 21 години 20 хвилин по 21 годину 40 хвилин більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не вдалось можливим, ОСОБА_5 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, порушуючи тим самим гарантоване ст. 30 Конституції України право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, якою закріплено право людини на недоторканість житла або Іншого володіння особи, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_4 , з якою спільно проживав однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , відчинив металеві ворота шляхом зняття металевого гачка, який служив в якості запираюючого пристрою, та без дозволу потерпілої умисно, незаконно проник на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 , чим порушив його недоторканість.
Після чого, перебуваючи на території подвір'я вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив конфлікт з свідком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою був застигнутий.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, згодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим перебуває у зареєстрованому шлюбі. Проживають більш року окремо та не ведуть спільне господарство. Залишила будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований на її ім'я ОСОБА_5 , в якому проживає він та їх спільні діти. Весь скандал почався з того, що з даного будинку вона забрала ліжко та тумбочки. Вона проживає у будинку своєї матері, разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 прийшов ввечері та почав влаштовувати скандал. Мати сказала, що її немає дома, тому ОСОБА_5 пішов до неї на роботу у магазин. Вона зателефонувала сину, що батько ОСОБА_5 влаштував скандал. Після цього ОСОБА_5 припинив свої дії та пішов, а вона викликала поліцію.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч. 3 ст. 349 та ст. 351 КПК України.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Інші докази по справі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини справи та розмір матеріальних збитків ніким не оспорювався.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того дане рішення повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R(87)18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Дослідження судом за власною ініціативою доказів, які б підтверджували або спростовували певні обставини справи, - порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п. 3, п. 15 ч. 1 ст.7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прокурор, стверджуючи, що вина обвинуваченого та кваліфікація його дій доведена узгодженими між собою доказами - поясненнями у судовому засіданні та належними письмовими доказами, вважаючи, що обставиною, яка пом'якшує покарання є визнання обвинуваченим вини,, щире каяття та актичне сприяння розкриттю злочину, просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті 162 ч.1 КК України - враховуючи наявність обтяжуючої обставини - скоєння правопорушення щодо колишнього подружжя, що відносить правопорушення до категорії правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, але, з-за відсутності достатніх кваліфікуючих ознак це правопорушення неможна кваліфікувати за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, але є підстави для призначення обвинуваченому обмежувальних заходів, тому просить призначити такі, що передбачені ч.1 п.п..4,5 ст.91-1 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався що, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст.162 КК України - як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Санкцією ч.1 ст.162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Крім того, згідно ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Ст.91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 "в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців".
Згідно висновку ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст.284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р., спр.№453/225/19, провадж.№51-4000км19).
Що ж до визнання поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» оціночним, то з цього приводу необхідно відзначити, що оціночним поняттям слід визнавати суспільну небезпечність злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Дослідженнями з питань домашнього насильства доведено, що воно зазвичай складається з трьох фаз:1) фаза будівництва напруги (поступова ескалація напруженості, окремі спалахи образ); 2) фаза насильницького епізоду (втрата контролю над діями кривдника, виявлення агресії в найбільш негативній формі, заподіяння шкоди жертві); 3) фаза щирого каяття («медового місяця») (осуд кривдником своєї поведінки, намагання зберегти відносини з потерпілою особою, обіцянки більше не повторювати насильства). На жаль, природа насильства циклічна і як правило насильство повторюється знов і знов. Щоб розірвати цикл насильства, розробники Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами передбачили певні правові інструменти.
Так, ч.1 ст.55 Стамбульської конвенції вимагає, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, встановлених відповідно до ст.ст.35,36,37,38,39 Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадження могло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликала заяву або скаргу.... Друга ж частина вимоги, закріпленої у ч.1 ст.55 Стамбульської конвенції, реалізована у п.7 ч.1 ст.284 КПК України, де передбачено, що правило про можливість потерпілої особи відмовитись від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення більше не стосуватиметься випадків, у яких злочин пов'язаний із домашнім насильством. Вбачається, що такий крок є необхідним і виправданим для запобігання ситуаціям впливу кривдника на потерпілу, залякування її, примушення відмовитися від обвинувачення, та розірванню злочинного циклу домашнього насильства".
Так, Законом України від 06.12.2017 року №2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» доповнено Кримінальний кодекс України (далі - КК України) новими положеннями, в яких передбачено, зокрема, такі склади кримінальних правопорушень, як домашнє насильство, а також внесені відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Зокрема, у ч.1 ст.67 КК України доповнено перелік обтяжуючих обставин новим пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах».
У Постанові об'єднаної палати ККС ВС від 12.02.2020 р. у справі №453/225/19 (провадження №51-4000кмо19) йдеться про те, що, з огляду на вищевказаний ЗУ від 06.12.2017 року №2227-VІІІ та на п.«b» ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - формулювання поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст.126-1 ККУ і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. У контексті зазначеного «злочином, пов'язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один з елементів, перелічених у ст.1 ЗУ №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, уважно вислухавши пояснення учасників судового засідання та врахувавши думку потерпілої, яка не бажає продовжувати спілкування з обвинуваченим суд дійшов висновку, що правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 є таким, що пов'язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене ним стосовно його ж колишньої дружини, з якою він проживав тривалий час однією сім'єю, а тому, суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив правопорушення, пов'язане з домашнім насиллям.
У відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.
Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального проступку.
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст.65-67 КК України враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, підлягає покаранню за вчинений кримінальний проступок, спосіб його життя, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1 де характеризується з позитивної сторони, не знаходиться на обліку у лікарів нарколога та психіатра, свою винуватість у вчиненні кримінального проступку визнав в повному об'ємі, даючи чіткі викривальні показання, критичного ставиться до скоєного, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, запевнення суду про недопустимість в подальшому вчинення кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України є: вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Враховуючи вимоги кримінального закону і передбачені цим законом санкції, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст.162 КК України, у виді штрафу.
Саме таке покарання ОСОБА_5 суд вважає відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим є таким, що пов'язане з домашнім насильством відносно колишнього подружжя, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 за наслідками вчиненого ним правопорушення є кривдником, а потерпіла постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого "Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а ОСОБА_4 дружина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".
Згідно ст.28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб'єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов'язок пройти пробаційну програму відповідно до п.4 ч.2 ст.76 Кримінального кодексу України. Тому, враховуючи думку потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, у т.ч. виконання програми для кривдників.
Відповідно до Наказу МВС №124 від 25.02.2019 р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу Національної поліції України, а, згідно ст.ст.2,28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5розд.1 «Типової програми для кривдників» організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про запобігання тапротидію домашньомунасильству», тому копія вироку для виконання підлягає направленню до ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як органу місцевого самоврядування.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до ст. ст. 368, 374 КПК України, суд, ухвалюючи остаточне рішення за обвинувальним актом у виді призначення покарання, вирішує питання, зокрема, щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_5 немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят грн.)
Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обмежувальні заходи що передбачені ч.1 п.4 та п. 5 ст.91-1 КК України, строком на 1 (один) місяць:
п.4) заборонити йому листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб з потерпілою, яка постраждала від домашнього насильства ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
п.5) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.
Для виконання програми для кривдників - копію вироку після набрання законної сили направити, згідно ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як органу місцевого самоврядування.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Вирок відповідно до ст. ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в Саратському районному суді Одеської області копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1