Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3299/25
Номер провадження: 1-кп/511/122/26
10.02.2026 року колегія суддів Роздільнянського районного суду Одеської області в складі:
судді - доповідача - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №22025050000000228 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сільниця Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,-
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні 22025050000000228 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначаючи, що обвинувачення стосовно ОСОБА_6 обґрунтовується наявними в матеріалах справи доказами, та наявні ризики, передбачені п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підтверджені та продовжують існувати, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив про відсутність доказів його винуватості, також він не має наміру ухилятися від суду, має постійне місце мешкання, бажає довести свою невинуватість, обіцяє прибувати до суду за кожним його викликом. Просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 який перебував в режимі відеконференціїї, категорично заперечував проти клопотання прокурора, просив суд, звернути увагу, що прокурором на підтвердження наведених ним ризиків не надано жодного доказу. Просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, колегія суддів приходить до наступного.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На думку Суду, наявні ризики під час судового провадження, повністю доведені стороною обвинувачення.
Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.
Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З огляду на тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), імовірність переховування є високою.
Покарання за такий злочин передбачає тривале позбавлення волі, що створює мотив для обвинуваченого уникнути правосуддя. Загроза значних негативних наслідків, таких як тривале позбавлення волі, підвищує ймовірність ухилення від суду. Немає гарантії, що менш суворі заходи (наприклад, домашній арешт чи застава) зможуть запобігти ризику втечі, оскільки вони не забезпечують постійного контролю над особою.
Суд визнає реальним і ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження. Обвинувачений має можливість контактувати з свідками та переконувати їх змінити або викривити свої показання. У разі зняття обмежень обвинувачений може використовувати свій вплив для маніпуляцій доказами чи зміни обставин справи.
Державна зрада, пов'язана з підтримкою країни агресора рф, що вказує на наявність контактів, які можуть бути використані для продовження злочинної діяльності.
Частина перша статті 176 КПК України передбачає можливість застосування таких заходів, як особисте зобов'язання, порука, застава чи домашній арешт. Проте, колегія суддів вважає, що жоден із цих заходів не зможе гарантувати усунення ризиків, зокрема переховування, незаконного впливу та перешкоджання кримінальному провадженню. Тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює реалізацію обвинуваченим зазначених ризиків.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, офіційно не працевлаштований, не одружений та не має міцних соціальних зв'язків.
Продовження запобіжного заходу відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки: Справа про державну зраду стосується національної безпеки, що переважає інтереси окремої особи. Обмеження прав обвинуваченого є виправданим з огляду на важливість захисту державного суверенітету та забезпечення правосуддя.
Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв'язки, наявність місця мешкання, були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, які б давали підставу для зміни запобіжного заходу суду стороною захисту не надано. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія рф, а ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану.
Зважаючи на все викладене, суд обґрунтовано вважає, що продовження тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 днів, є доцільним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Застосування застави у справі за обвинуваченням ОСОБА_6 неможливе через законодавчу заборону, встановлену ч. 5 ст. 176 КПК України, яка виключає заставу для осіб, обвинувачених у тяжких або особливо тяжких злочинах проти національної безпеки, таких як державна зрада (ч. 2 ст. 111 КК України). У зв'язку з високою суспільною небезпекою злочину, загрозою для державної безпеки та національних інтересів, застосування застави не відповідало б принципу пропорційності й практиці ЄСПЛ, яка дозволяє обмеження прав обвинуваченого, якщо суспільний інтерес переважає.
Керуючись статтями 177,178,183,194,331,372,376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 10 квітня 2026 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити ДУ «Одеський слідчий ізолятор» місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059,- для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст виготовлено та підписано колегією суддів 11 лютого 2026 року.
Суддя: доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2