Справа № 522/16978/25
Провадження № 2/522/2235/26
29 січня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді Науменко А.В.,
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.01.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США. Відповідач вказані кошти у визначений строк не повернув, а тому позивач звертається до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
05.11.2025 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи для мирового урегулювання позовних вимог.
У судове засідання призначене на 28.01.2026 року з'явився представник позивача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 .
Під час судового засідання відповідач ОСОБА_2 заявив про повне визнання позовних вимог, підтвердивши факт отримання грошових коштів у сумі 20 000,00 доларів США та власноручного написання розписки від 17.01.2022 року. Відповідач зазначив, що суть позову йому зрозуміла, він визнає заборгованість у повному обсязі, а наслідки визнання позову та вчинення даної процесуальної дії йому цілком зрозумілі. Разом із тим, представник позивача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 звернулися до суду зі спільною заявою про затвердження мирової угоди, поданою у письмовій формі. Сторони пояснили, що дійшли згоди щодо остаточного врегулювання спору на взаємовигідних умовах. Учасники процесу підтвердили, що умови мирової угоди є зрозумілими, відповідають їхньому вільному волевиявленню, не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Сторони також наголосили, що вони усвідомлюють наслідки закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди, та просять суд затвердити її зміст у межах даного судового провадження.
Суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що положення мирової угоди суперечать вимогам чинного законодавства та дійшов висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 вказаної мирової угоди визначено, що сторони домовились, що позовні вимоги позивача задовольняються шляхом передання права власності на об'єкт нерухомості 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 2 ч. 5ст. 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
За нормою ч. 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 7ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з п. 2 ч. 2ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду.
Як передбачено ч. 4ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.
Виходячи зі змістустатті 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами. Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.
Зі змісту мирової угоди вбачається, що її предметом є передача у власність позивача об'єкта нерухомого майна. Фактично предмет мирової угоди не стосується саме предмета позову, сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої.
Отже, дана мирова угода укладена не в рамках реалізації права врегулювання спору, а відносно інших правовідносин, які не були предметом спору у даному судовому провадженні.
Сторонами не враховано, що мирова угода не є правочином, який вчинюється за загальними правилами цивільного законодавства. Мирова угода є різновидом зобов'язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).
Відтак, умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать закону, так як фактично, за умовою мирової угоди, суд має визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що в свою чергу не відповідає вимогамЦивільного кодексу України.
Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі по справі № 621/3097/20 від 01.11.2021 року.
Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
За таких обставин, враховуючи те, що мирова угода, яка укладається сторонами у справі може стосуватись лише предмету позову у цій справі, суд дійшов висновку, що умови мирової угоди не відповідають нормам статті 207ЦПК України, а тому підстави для її визнання у суду відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 207ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердження мирової угоди і продовжує розгляд справи, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За таких умов суд приходить до висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню, відтак у її затвердженні необхідно відмовити та продовжити судовий розгляд.
Керуючись ст. ст.207,259,353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: А.В. Науменко
У зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси повний текст ухвали виготовлений 10.02.2026 року.
Суддя: А.В. Науменко
29.01.26