Справа № 947/5933/26
Провадження № 2/947/2351/26
про вжиття заходів забезпечення позову
до пред'явлення позову
11.02.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Сіренка Юрія Євгеновича, про забезпечення позову, подану до пред'явлення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики,
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Сіренка Юрія Євгеновича,звернувся до суду з вказаною заявою в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики, шляхом: накладення арешту на майно належне ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою 18,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 6070936, номер запису про право власності 69498635, на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., реєстраційний номер майна: 21629996 та накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та знаходяться на її рахунках у будь-яких банківських та фінансових установах України, у межах суми 3 129 554 гривень 34 копійки або еквіваленту в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Заявник у своїй заяві стверджує, що 14.10.2025 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики в усній формі, що підтверджується власноручно складеною письмовою розпискою. Згідно з розпискою він, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 метал - золото проби 999,9, загальною вагою 447 грамів, остання зобов'язалася його повернуто до 1.12.2025 включно. Станом на 05.02.202026 офіційна облікова ціна золота (XAU) НБУ становить 217 762,93 гривень за 1 тройську унцію, а офіційний курс USD/UAH НБУ - 43,1695 гривень за 1 дол. США. Оскільки 1 тройська унція =31,10348 г, вартість 1 г золота становить: 217 762,93/31,10348=7 001,24грн/г. В такому разі ринкова вартість 447 г золота проби 999,9=3 129554,30 грн., що в еквіваленту за курсом НБУ: 3 129 554,30/43,1695=72 494,57 USD. Отже, з урахуванням зазначеного розмір майбутніх позовних вимог становить 3 1129 554 гривень 34 копійки. На час подання заяви ОСОБА_2 зобов'язання не виконала, золото не повернула та почала ухилятися від зустрічей та спілкування. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , у будь-який момент може відчужити належну їй власність, а також розпорядитися належними їй коштами, що в подальшому приведе до неможливості виконати майбутнє рішення, стало підставою для звернення до суду з даною заявою. На теперішній час він - ОСОБА_1 має намір звернутися до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення боргу за договором позики.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається із заяви поданої ОСОБА_1 , заява про забезпечення позову подається до подачі позовної заяви, яку заявник має намір подати в порядку ч. 4 ст. 152 ЦПК України.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), відповідно до ст. 153 ЦПК України.
Питання про забезпечення позову вирішується ухвалою, згідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання ; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку ; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Згідно з п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 рокузабезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі№ 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі№ 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі№ 908/2382/21.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечатьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки позивачем доведене дійсне виникнення спору між сторонами, суд, оцінивши докази, застосовує заходи забезпечення позову.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття таких заходів, та можливості відчуження майна майбутньою відповідачкою, суддя приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позовних вимог до подання позову, в частині арешту нерухомого майна належного ОСОБА_2 .
Щодо вимоги про накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та знаходяться на її рахунках у будь-яких банківських та фінансових установах України, у межах суми - 3 129 554 гривень 34 копійки або еквіваленту в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд звертає увагу, заявника, що ним не вказано на яких банківських рахунках містяться ці грошові кошти, не надано інформації про номери рахунків, місце і умови їх розміщення суду також заявник не надав, отже не довів суду їх наявність, тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.
До того ж суд звертає увагу, що на стадії виконання рішення суду, а саме під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
Отже, з урахуванням ст. 150 ЦПК України, суд вважає, що забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже з урахуванням викладеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-150-153 ЦПК України, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Сіренка Юрія Євгеновича, про забезпечення позову, подану до пред'явлення позовної заяви задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 :
- у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою 18,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 6070936, номер запису про право власності 69498635;
- у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., реєстраційний номер майна: 21629996.
Направити ухвалу для забезпечення позову на виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м.Одеса, 65062.
Обов'язок пред'явлення цієї ухвали до виконання покласти на заявника або представника (адвоката) за довіреністю (ордером) Сіренка Ю.Є.
Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Ю. А. Скриль