Справа № 495/9919/21
Номер провадження 1-кп/495/108/2026
11 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському об'єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань09.11.2021 року за №12021162240001341 та 04.03.2025 року за №12025162240000322 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Білгород-Дністровського, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2021 року за ч.2 ст.263 КК України до 2-х років обмеження волі, відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. 08 листопада 2021 року о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись по вулиці Миколаївська в місті Білгород-Дністровський, Одеської області звернув увагу на потерпілого ОСОБА_5 , який також перебував в тому ж самому місцітримаючи в руці мобільний телефон марки «Motorola e6i».
Далі у ОСОБА_4 виник корисний умисел направлений на заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном марки «Motorola e6i» потерпілого ОСОБА_5 , шляхом його відкритого викрадення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшов до потерпілого ОСОБА_5 , та шляхом ривку вирвав з його рук мобільний телефон марки «Motorola e6i» вартістю 2349 гривень, та з місця вчинення злочини зник, обернувши викрадене на свою користь, чим завдав збиток ОСОБА_5 на суму 2349 гривень.
1.2. 29 квітня 2025 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи на території міського кладовища, котре розташоване по вулиці Переможненській, в місті Білгород-Дністровський, Одеської області, звернув увагу на потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також перебував на території кладовища із своїм велосипедом СrossteameditionMTB 24з рамою сірого кольору,вартістю 4000,0 грн. ОСОБА_4 відразу звернувувагу на велосипед потерпілогота в цей час у нього виник корисливий умисел направлений на його незаконне заволодіння.
Далі, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , та звернувся до нього, однак, потерпілий, будучи особою з інвалідністю, а саме маючи повну глухоту, жестом став показувати, що він не чує звернення, після чого ОСОБА_4 почав намагатись пояснити чи може він взяти велосипед потерпілого, на що ОСОБА_6 жестами показав, що не дозволяє взяти велосипед.
Однак, ОСОБА_4 чітко притримуючись виниклого корисливого умислу, та розуміючи, що потерпілий ОСОБА_6 є особою котра навряд чи зможе чинити йому супротив в силу свого юного віку, та не зможе кликати на допомогу з-за фізичних особливостей, відштовхнувши потерпілого рукою в сторону, відкрито, чітко розуміючи, що його злочинні дії видні потерпілому, взяв велосипед, та сівши на нього почав рух в сторону виходу з території кладовища, в подальшому з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь.
Своїми умисними діями, котрі виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_6 , на суму 4000,0 грн.
1.3.01 лютого 2025 року, в дообідню годину, ОСОБА_4 перебував на території міського кладовища, котре розташоване по вулиці Ізмаїльській, в місті Білгород-Дністровський, Одеської області, куди прийшов разом із декількома малознайомими йому чоловіками, серед котрих був потерпілий ОСОБА_7 . В той час коли потерпілий ОСОБА_7 відійшов від ОСОБА_4 , залишивши поруч із ним свою сумку, у ОСОБА_4 виник корисний умисел направлений на незаконне заволодіння майном котре в ній знаходилось.
Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, користуючись тим, що увага потерпілого ОСОБА_7 була направлена на розмову із особою з котрою він тоді розмовляв, й чітко розуміючи, що протиправні дії не будуть помічені, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу став оглядати вміст сумки, в котрій він побачив мобільний телефон марки SamsungA52 128Gb чорного кольору, вартістю 4443,33 грн., котрим і вирішив незаконно заволодіти, після чого, діставши його, поклав сумку на те місце, де її залишив потерпілий, після чого з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь.
Своїми умисними діями, котрі виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_7 , на суму 4443,33 грн.
2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
2.1.Такими діями, описаними у :
- п. 1.1. вироку ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 186 КК України, що полягаєу відкритому викрадені чужого майна;
- п. 1.2. вироку ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 186 КК України, що полягає у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану;
- п.1.3. вироку ОСОБА_4 вчинивкримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 185 КК України, що полягає у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
За вказаною сукупністю ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 186 та ч.4 ст. 185 КК України.
3. Оцінка доказів.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_4 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
Потерпілі надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили сурово не карати обвинуваченого ОСОБА_4 ,
ОСОБА_4 було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальних актах, щиро кається.
Обвинувачений ОСОБА_4 не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах доведена.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує обвинуваченому ОСОБА_4 покарання судом визнано - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом визнано - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.
5. Мотиви призначення покарання.
Оскільки в ході судового розгляду було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_4 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покараннядостатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ними нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самимобвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини скоєного ним кримінального правопорушення.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкриттю кримінального правопорушення, наявність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення із дотриманням принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186КК України.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, застосування до обвинуваченого саме такого покарання є найбільш доречним та є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання ОСОБА_4 .
При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Згідно із положеннями ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин в період іспитового строку за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2021, яким останнього засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, суд, керуючись ч.3 ст. 78 КК України, приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_4 із застосуванням ст. 71 КК України, та до покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, яка відповідно до ч.1 ст.72 КК України становить 1 (один)рік позбавлення волі (при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі).
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з моменту його затримання 29.04.2025до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
У цьому кримінальному провадженні проводились судові товарознавчі експертизи №1300/25 від 07.05.2025 та №1301/25 від 07.05.2025 - на загальну суму 800 грн.
Процесуальні витрати за проведення вказаних судовихекспертиз, відповідно до ст.124КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 , оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи в межах кримінального провадження №12025162240000322.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст. ст. 100,174,368,370,371,373, 374,376, 381, 382, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три)роки;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
- за ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вирокомБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2021 року, остаточно призначивши йому покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 2 (два) місяці.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з моменту його затримання 29.04.2025 до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обраному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.11.2021 на мобільний телефон марки «Motorola e6i», сірого кольору, модель ХТ2053-6, imei 1 - НОМЕР_1 , imei 2 - НОМЕР_2 , який упакований до сейф-пакету №INP 1010068 -скасувати та повернути його власнику ОСОБА_5 .
Процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз №1300/25 від 07.05.2025 та №1301/25 від 07.05.2025 - на загальну суму 800 грн. стягнути із ОСОБА_4 на користь держави.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні відсутній.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1