11 лютого 2026 р.Справа № 524/12320/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Департаменту патрульної поліції на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д.) по справі № 524/12320/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , інспектора 1 взводу 6 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Краська Євгенія Олександровича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.09.2025 серії ЕНА № 5691825, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що не порушував ПДР України, не здійснював проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофора. Натомість, поліцейським, під час розгляду справи, на вимогу водія не надано відеозапис, яким зафіксовано порушення ним п. 8.7.3 «е» ПДР України, а отже не доведено правомірність складання спірної постанови.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.12.2025 позов задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5891825, винесену 10.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Справу направлено до Управління патрульної поліції в місті Києві для повторного розгляду.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в цій частині, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи враховано відеозаписи з бодікамери та системи «Безпечне місто», які не є належними доказами на підтвердження правомірності спірної постанови.
Вказує, що відеозапис з бодікамери не фіксує проїзд транспортного засобу під керуванням позивача на червоний заборонний сигнал, а відео з системи «Безпечне місто» не містить інформації про роботу світлофорів за напрямками, які мають значення для вирішення цієї справи.
Зауважує, що суд першої інстанції встановив, що долучені відповідачем відеозаписи не містять інформації про роботу світлофорів за напрямками 1,2, проте дійшов протилежного висновку про наявність в діях позивача порушення п. 8.7.3 «е» ПДР України, що суперечить наявним в матеріалах справи доказам.
Звертає увагу, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.
Як наслідок, вважає, що суд першої інстанції мав закрити провадження у справі з огляду на відсутність події правопорушення, а не направляти її на повторний розгляд до УПП в місті Києві через порушення процедури розгляду справи поліцейськими.
Департамент патрульної поліції (далі - відповідач 1), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт вчинення позивачем порушення доведений належними доказами, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений інспектором поліції з дотриманням процедури, зокрема, роз'яснено особі-порушнику його права, не здійснено перешкод у реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Водночас, судом першої інстанції помилково зазначено про порушення інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, як наслідок, безпідставно направлено справу на новий розгляд до УПП в місті Києві.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу ДПП, в якому, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційну скаргу позивача - задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
Інспектор 1 взводу 6 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенант поліції Красько Є.О. (далі - відповідач 2 ) не подав відзиви на апеляційні скарги.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційні скарги, відзиву, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга ДПП не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.09.2025 інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Краськом Є.О. складено постанову серії ЕНА № 5691825, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП вигляді штрафу в сумі 510,00 грн (а.с. 9).
Згідно постанови, 10.09.2025 о 15:40 у м. Київ, по вул. Генерала Шаповала, водій, керуючи транспортним засобом Audi Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем ПДР є доведеним, водночас інспектором поліції порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим, суд першої інстанції вважав за можливе скасувати постанову про адміністративне правопорушення із направленням справи до Управління патрульної поліції в місті Києві на повторний розгляд.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі -ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 8.7.3 «е» ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що, зокрема, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до відеозаписи з системи «Безпечне місто» та бодікамери поліцейського.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем відеозаписи є належними та допустимими доказами в підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначено інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис бодікамери, а також відомостей, щодо проведення фіксування, надані відповідачем відеозаписи, оцінка яким надавалась судом першої інстанції, не є належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 13.02.2020 по справі № №524/9716/16-а, від 19.02.2020 по справі № 607/3394/17.
Щодо посилання відповідача та суду на відеозаписи з системи «Безпечне місто» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт вчинення позивачем правопорушення на підставі відеозаписів з системи «Безпечне місто».
Водночас, суд першої інстанції не врахував відсутність посилань на відеозаписи у спірній постанові, не з'ясував в який спосіб останні одержані працівниками поліції та чи був ознайомлений з ними позивач на момент складання спірної постанови.
Натомість, ні суду першої, ні апеляційної інстанції, Департамент патрульної поліції не надав доказів наявності відеозаписів на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не спростував твердження позивача щодо відмови інспектора поліції ознайомити ОСОБА_1 з ними під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не зазначив в який спосіб ним отримано такі відеозаписи.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що відеозаписи з системи «Безпечне місто» не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення.
Інших належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення відповідачем не надано.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 10.09.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Натомість суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам по справі, що призвело до помилкового висновку про доведення відповідачами факту вчинення позивачем правопорушення, як наслідок, помилково вдався до надання оцінки процедурі розгляду справи про адміністративне правопорушення та дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача 1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 484,48 грн та апеляційної скарги 726,72 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Враховуючи, що апеляційна скарга позивача судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,11 грн. (484,48 грн + 726,72 грн) за рахунок бюджетних асигнувань ДПП.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2025 по справі № 524/12320/25 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 5691825 від 10.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1 211,11 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 11 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц