10 лютого 2026 р.Справа № 520/4544/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/4544/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене у листі №2000-0211-8/114694 від 08.09.2021, про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ 10020/057 ОПЧ м.Харків, просп. Незалежності, 7;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по невиплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з липня 2021 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 по справі № 520/4544/22 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ 10020/057 ОПЧ м.Харків, просп. Незалежності, 7 з липня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ 10020/057 ОПЧ м. Харків, просп. Незалежності, 7 з 01.07.2021 з виплатою заборгованості по пенсії з компенсацією втрати частини доходу.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
У серпні 2025 р. позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у десятиденний строк до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 в адміністративній справі №520/4544/22
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 заяву задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22.
06.12.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано до суду звіт про виконання постанови суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22, в якому зазначено про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, відповідні виплати проводяться через банківську установу АТ «Ощадбанк» з грудня 2023 р.
Пенсію за період з 01.07.2021 по 30.11.2023 у розмірі 103 307,57 грн виплачено позивачу в повному обсязі в грудні 2023 р., з них пенсія за період з 01.07.2021 по 30.11.2021 в сумі 17820,15 грн нарахована до виплати ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку № 61007 АТ «Укрпошта», проте не отримана позивачем.
Також, пенсійним органом розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1 538,77 грн, яку нараховано до виплати ОСОБА_1 на поточний рахунок банківської установи у травні 2024 року.
Крім того, відповідачем проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів за період 01.12.2021 по 31.10.2023 у сумі 7 858,50 грн, залишок невиплаченої суми компенсації становить 6 319,73 грн (з урахуванням виплаченої суми 1 538,77 грн).
Зауважило на неможливість виконати постанову суду в частині виплати нарахованої компенсації втрати частини доходу з огляду на припинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.10.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.12.2025 про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22, поданий на виконання ухвали від 11.09.2025.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту від 09.12.2025; зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що судове рішення залишається тривалий час невиконаним в частині виплати нарахованої компенсації втрати частини доходу, що також визнається і відповідачем.
Зауважує, що компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є самостійним грошовим зобов'язанням, що виникає з моменту прострочення виплати пенсії, незалежно від подальшого здійснення пенсійних виплат. Така компенсація не має похідного характеру та не ставиться у залежність від факту отримання пенсії в майбутньому, оскільки її правова природа спрямована на відшкодування негативних фінансових наслідків, спричинених несвоєчасною виплатою належних особі коштів.
Як наслідок, припинення виплати пенсії позивачу не є правомірною підставою не виконання судового рішення, яким зобов'язано суб'єкта владних повноважень, в тому числі, нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату пенсії.
Крім того, звертає увагу, що судове рішення не виконано відповідачем належним чином і в частині нарахування компенсації втрати частини доходу з огляду на проведення невірного розрахунку відповідних сум. Проте судом першої інстанції не досліджено питання правильності розрахунків компенсації, проведених пенсійним органом на виконання судового рішення.
Враховуючи відсутність належних доказів виконання судового рішення у повному обсязі, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про прийняття звіту.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом вжито заходів, спрямованих на виконання судового рішення, поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, здійснено виплату заборгованості з пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2023, проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати пенсії та визначено залишок невиплаченої суми компенсації. Водночас, не виплата позивачу компенсації втрати частини доходу зумовлена обставинами, що об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення та не свідчать про ухилення відповідача від його виконання.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ 10020/057 ОПЧ м. Харків, просп. Незалежності, 7 з 01.07.2021 з виплатою заборгованості по пенсії з компенсацією втрати частини доходу.
На виконання судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновило виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, та з грудня 2023 р. відповідні виплати почали проводитись через банківську установу АТ «Ощадбанк».
Заборгованість з пенсії за період з 01.07.2021 по 30.11.2023 у розмірі 103 307,57 грн виплачено позивачу в повному обсязі в грудні 2023 р., з них пенсія за період з 01.07.2021 по 30.11.2021 в сумі 17 820,15 грн нарахована до виплати ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку № 61007 АТ «Укрпошта».
Також, пенсійним органом проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів за період 01.12.2021 по 31.10.2023 в сумі 7 858,50 грн, залишок невиплаченої суми компенсації становить 6 319,73 грн (з урахуванням виплаченої суми 1 538,77 грн у травні 2024 р.).
Відповідач зауважив, що з 01.10.2025 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, у зв'язку з чим останній не має можливості виконати постанову суду в частині виплати нарахованої компенсації втрати частини доходу.
Дослідивши поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом виконано судове рішення в частині поновлення виплати пенсії позивачу з 01.07.2021, проведення її виплати через банківську установу АТ «Ощадбанк» та нарахування втрати частини доходу за несвоєчасну виплату пенсії. Суд першої інстанції врахував, що невиплата частини нарахованої компенсації втрати частини доходів на день розгляду звіту зумовлена обставинами, що об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення та не свідчать про ухилення відповідача від його виконання
Разом з тим, суд першої інстанції, врахувавши пояснення пенсійного органу в частині не можливості провести позивачу виплату компенсації втрати частини доходу, не з'ясував чи впливають обставини припинення виплати пенсії позивачу на можливість виплатити вже нараховану компенсацію втрати частини доходу, враховуючи, що пенсія та компенсація втрати частини доходу мають різну правову природу.
Також, суд першої інстанції залишив поза увагою, що постанова суду набрала законної сили 28.08.2023, тоді як виплата пенсії припинена 01.10.2025, тобто компенсація втрати частини доходу залишається невиплаченою ОСОБА_1 більше двох років. Судом першої інстанції не досліджено обставин не виконання пенсійним органом судового рішення тривалий час.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Натомість, судом першої інстанції не враховано вищенаведеного, як наслідок, помилково зазначено про виконання пенсійним органом судового рішення.
Крім того, за твердженням позивача, пенсійний орган провів невірний розрахунок компенсації втрати частини доходу на виконання судового рішення, оскільки не враховано весь період заборгованості під час її обрахунку.
Проте, судом першої інстанції не надано жодної оцінки вищенаведеним доводам заявника, не досліджено питання правильності обрахунку компенсації втрати частини доходу, призначеної за судовим рішенням, що призвело до передчасних висновків про прийняття звіту.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для затвердження звіту є передчасним, зробленим без повного та всебічного з'ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.
Натомість, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Разом з цим, вирішення питання про прийняття або продовження строку подання звіту про виконання рішення суду, у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо затвердження звіту, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження вирішення питання прийняття звіту про виконання судового рішення до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі № 520/4544/22 скасувати.
Адміністративну справу № 520/4544/22 направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі № 520/4544/22.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 11.02.2026 року